Категорія №3.7.2
Іменем України
17 жовтня 2011 року Справа № 2а-8355/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Твердохліба Р.С.,
за участю секретаря судового засідання Григоренко-Тумасян А.М.
та
представників сторін:
позивач - ОСОБА_1,
від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 05.07.2011 №41/1-8-723)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області, старшого державного інспектора на автомобільному транспорті - начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про застосування фінансових санкцій від 31 травня 2011 року №132504,
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року було відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області, старшого державного інспектора на автомобільному транспорті - начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про застосування фінансових санкцій від 31 травня 2011 року №132504.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 31 травня 2011 року у м. Брянка Луганської області о 06 годині 46 хвилин було допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 ст. 60 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 та 48 цього Закону, а саме відсутність індивідуальної контрольної книжки водія.
По даному факту позивачем зазначено, що у водія в наявності були всі документи, передбачні статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме : ліцензія, документ що засвідчує використання автобуса на законних підставах , для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, дозвіл на маршрут, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, трудовий договір.
Індивідуальна контрольна книжка обліку робочого часу водія не передбачена діючим законодавством України для перевезення пасажирів міським транспортом. Постанова про застосування фінансових санкцій № 132504 від 31 травня 2011 року була винесена без присутності позивача. Про час та місце розгляду справи, про застосування фінансових санкцій, позивач своєчасно не був повідомлений, чим був позбавлений можливості надати свої пояснення і зауваження по даній справі.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про міліцію» основними завданнями міліції є запобігання правопорушенням та їх припинення, а також забезпечення безпеки дорожнього руху. Згідно з частиною 5 статті 10 Закону України «Про міліцію» обов'язками міліції є припинення адміністративних правопорушень та забезпечення безпеки дорожнього руху.
Жодних дій із припинення адміністративного правопорушення, якщо таке дійсно мало місце, та забезпечення безпеки дорожнього руху працівниками міліції не було здійснено. Зазначив, що такі дії не відповідають основним завданням та обов'язкам міліції, регламентованим спеціальним Законом України «Про міліцію», а тому, вчинені з порушенням Конституції України.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи, викладені в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач адміністративний позов не визнав, надав письмові заперечення проти позову від 29 вересня 2011 року №5849 в яких послався на таке.
Посадові особи структурних підрозділів Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області відповідно до Положення Територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті здійснюють державний контроль на автомобільному транспорті.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567. зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.
Відповідно до пункту 15 зазначеного Порядку під час проведення рейдової перевірки серед іншого перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
25 травня 2011 року о 06 годині 46 хвилин в ході проведення рейдової перевірки, в м. Брянка Луганської області державними інспекторами територіального управління в Луганській області був перевірений транспортний засіб ПАЗ 3205 ЗНГ державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ПП ОСОБА_1 під керуванням водія ОСОБА_3, який при перевезенні за міським маршрутом № 10 надавав послуги з перевезення без оформлення документів визначених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
За результатами перевірки було виявлено порушення положень ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме при перевезенні пасажирів у водія була відсутня індівідуальна контрольна книжка обліку робочого часу водія у зв'язку з чим посадовими особами складено акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №234621.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5 зазначеного Порядку.
Тому, відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до позивача застосовано фінансові санкції за надання послуг без оформлення документів, передбачених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає, що в діях посадових осіб територіального управління в Луганській області немає порушень чинного законодавства, а постанова про застосування фінансових санкцій прийнята відповідно до положень законодавства про автомобільний транспорт, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеному в письмових запереченнях проти позову та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Брянківської міської ради Луганської області 03 вересня 2002 року за №НОМЕР_2 (а.с. 31).
Відповідно до ліцензії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 має право на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт» з дозволеним видом робіт - внутрішні перевезення пасажирськими автобусами (а.с.33).
Згідно з ліцензійною карткою №НОМЕР_4 за ліцензіатом ОСОБА_1 зареєстрований транспортний засіб ПАЗ 32054 ЗГН 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 32).
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено трудовий договір від 09 листопада 2010 року відповідно до якого останній працює водієм-слюсарем з графіком роботи не більше сорока годин на тиждень (а.с.41). зазначені обставини також підтверджуються довідкою про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного внеску від 23 грудня 2010 року (а.с. 42).
З дозволу виконавчого комітету Брянківської міської ради Луганської області №002 вбачається, що за транспортним засобом ПАЗ 32054 ЗГН 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 перевізника ОСОБА_1 закріплений маршрут №10 (а.с. 38).
Спеціальним Законом, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту є Закон України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті - Головна державна інспекція на автомобільному транспорті разом з її структурними підрозділами здійснюють:
- державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавче регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
- державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень;
- державний контроль за додержанням вітчизняними та іноземними автомобільними перевізниками норм міжнародних конвенцій і договорів про міжнародне автомобільне сполучення;
- видачу відповідно до законодавства ліцензій на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та контроль ліцензійних умов;
- державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються.
Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області діє відповідно до Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 888 від 14 грудня 2005 року, є територіальним структурним підрозділом Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, утворено відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року № 1190.
Спеціальним нормативним актом, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень, є Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).
Пунктом 2 Порядку №1567 визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м.м. Києві та Севастополі (п.3 Порядку №1567).
Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
Порядок проведення рейдової перевірки регулюється пунктами 12-19 Порядку №1567.
Так, рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання, зокрема іноземним, вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Графік проведення рейдових перевірок складається територіальним управлінням Головавтотрансінспекції з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, та інших обставин.
Щотижневий графік складається з урахуванням проведення рейдових перевірок не частіше ніж один раз на квартал.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.
Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом та додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше километрів.
Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи відповідно до завдання на перевірку. Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Строк проведення рейдової перевірки не перевищує трьох днів.
Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
-для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
- для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).
Відповідно до завдання на перевірку №071299 від 23 травня 2011 року 25 травня 2011 року о 06 годині 46 хвилин в ході проведення рейдової перевірки, в м. Брянка Луганської області державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області був перевірений транспортний засіб ПАЗ 32054 ЗНГ державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ПП ОСОБА_1 під керуванням водія ОСОБА_3
Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис.
Акт складається у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку, та посадовою особою суб'єкта господарювання або фізичною особою - суб'єктом господарювання (далі - уповноважена особа суб'єкта господарювання). Один примірник акта передається уповноваженій особі суб'єкта господарювання, щодо якого було проведено перевірку, інший - до органу державного контролю.
Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (п.20 Порядку №1567).
Відповідно до акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №234621 від 25 травня 2011 року за результатами перевірки було виявлено порушення положень статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» - при перевезенні пасажирів у водія була відсутня індівідуальна контрольна книжка обліку робочого часу водія. Водій ОСОБА_3 власноручно зазначив про ознайомлення з актом та підписав його без заперечень (а.с.70).
Сторонам роз'яснювались вимоги статей 69-72 КАС України та наслідки їх невиконання. Судом приймались заходи щодо всебічного та об'єктивного розгляду справи, у тому числі шляхом витребування у сторін додаткових доказів на підтвердження їх правової позиції з приводу заявленого позову. З урахуванням вимог п.6 ст. 71 КАС України, суд розглянув справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідачем зазначено, що посадовими особами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області було зроблено відповідні відмітки у дорожньому листі, номер якого відображено в акті №234621 від 25 травня 2011 року, а саме №016406 від 25 травня 2011 року. Разом із цим, позивачем не надано копії дорожнього листа №016406 за 25 травня 2011 року для огляду в судовому засіданні та долучення його копії до матеріалів справи. Наданий позивачем дорожній лист №016428 датований 31 травня 2011 року (а.с.37), тоді як перевірка була проведена 25 травня 2011 року, а дорожній лист №000833 від 25 травня 2011 року має інший номер, ніж той, що зазначений в акті №234621 від 25 травня 2011 року, підписаному водієм без заперечень, та відповідно не беруться до уваги судом.
У відповідності із пунктами 25 та 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Про необхідність з'явитися 31 травня 2011 року до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Луганській області водій ОСОБА_3 повідомлений під розписку, про що свідчить корінець повідомлення (а.с. 71).
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення згідно із пунктом 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті № 1567 розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.
На підставі акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25 травня 2011 року № 234621 територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області винесено постанову про застосування фінансових санкцій від 31 травня 2011 року № 132504 (а.с. 35).
Оскільки пунктом 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті № 1567 передбачена можливість у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання розглядати справу про порушення без її участі, суд не вбачає порушень зі сторони відповідача щодо розгляду справи про порушення законодавства України про автомобільний транспорт за відсутності належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача.
При розгляді спірних відносин слід керуватись положеннями Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт».
Зробивши системний аналіз норм Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» і спірних правовідносин, суд зазначає, що відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» містить перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Такими документами у відповідності до ст.39 цього Закону є для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
В порушення вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» був відсутній документ, що необхідний для пасажирських перевезень, а саме: індивідуальна контрольна книжка водія, відповідальність за дане порушення передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
За таких підстав, суд приходить до висновку, що позивачем було допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачено абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 цього Закону.
Щодо встановленого порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів суд зазначає, що наказом Міністра транспорту та зв'язку № 340 від 07 червня 2010 року затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв транспортних засобів, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106 (надалі Положення №811) .
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (п.п.1.4 п.1 Положення №811).
Згідно з підпунктом 1.4 пункту 1 Положення №811, це положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв; під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій; для потреб Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, а також Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства охорони здоров'я України; сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств.
Пунктом 2.2. Положення №811 визначено, що нормальна тривалість робочого часу водіїв не повинна перевищувати 40 годин на тиждень. Для водіїв, у яких встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує перевізник за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з додержанням установленої тривалості робочого тижня. Для водіїв, у яких встановлено шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем, тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин. Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи водіїв скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Тривалість роботи (зміни) водія у нічний час скорочується на одну годину.
Згідно із п.2.3 Положення №811 якщо за умовами роботи не може бути додержана встановлена для водіїв щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин. Рішення про запровадження підсумованого обліку робочого часу приймається Перевізником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). У разі підсумованого обліку робочого часу водія нормальна тривалість робочого дня (зміни) не може перевищувати 10 годин.
Відповідно до п.6.2. Положення №811 облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (п.п.6.3 п.6 Положення №811).
Враховуючи, що при здійсненні регулярних пасажирських перевезень для водія автобуса необхідними документами є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень) та інші документи, передбачені законодавством України, а підпунктом 6.3 пункту 6 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв транспортних засобів, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106, яке є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено обов'язок водія, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, ведення індивідуальної контрольної книжки, суд погоджує позицію відповідача щодо допущення позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачено абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 цього Закону.
Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що відповідальність за вказане порушення повинен нести саме водій, а не перевізник, оскільки в силу ст.18 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники зобов'язані організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача по застосуванню фінансових санкцій до позивача залишаються судом без задоволення з таких підстав.
Щодо вимог про визнання протиправними дій відповідача про проведенню перевірки слід зазначити, що ці вимоги позивача є похідними від вимоги про скасування рішення про застосування фінансових санкцій і з огляду на здійснений вище висновок про обґрунтованість та правомірність постанови про застосування фінансових санкцій №132504 від 31 травня 2011 року залишаються судом без задоволення.
Дії територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Луганській області щодо застосування до позивача за результатами проведеної перевірки фінансових санкцій узгоджуються із вимогами Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567.
Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії - постанова про застосування фінансових санкцій від 31 травня 2011 року № 132504. Саме вона має вплив на його права та обов'язки. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 17 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 24 жовтня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 10, 11, 17, 18, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 24 жовтня 2011 року.
Суддя Р.С. Твердохліб