Категорія №10.1
Іменем України
24 жовтня 2011 року Справа № 2а-8688/11/1270
< Текст >
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Кравцової Н.В.,
при секретарі судового засідання: Бражник В.І.,
за участю сторін:
представника позивача: Бондаренко О.М.,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення в сумі 587,00 грн.,-
28 вересня 2011 року Луганський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення в сумі 587,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 15.09.2004 ОСОБА_2 звернулася до Луганського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. У зв'язку з відсутністю підходящої роботи 22.09.2004 їй було надано статус безробітної. В заяві від 22.09.2004 ОСОБА_2 вказала, що трудовою діяльністю не займається, не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, пенсію не отримує. ОСОБА_2 була зареєстрована на обліку як безробітна в Луганському МЦЗ з 22.09.2004 по 20.03.2006, отримувала допомогу по безробіттю за період з 22.09.2004 по 20.03.2005 у розмірі 587,00 грн. З 20.03.2006 ОСОБА_2 знята з обліку у зв'язку з поданням заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 з 19.07.2001 перебуває в статусі фізичної особи-підприємця.
На підставі ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" вказана сума боргу у розмірі 587,00 грн. підлягає стягненню з відповідача. В добровільному порядку кошти не повернуті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові та просив суд їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи була повідомлена належним чином.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З 01.01.2011 набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року № 2464-VІ, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
До набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” діяв порядок, передбачений Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ.
Таким чином, застосуванню підлягають зазначений вище Закон в редакції, що діяв до 01 січня 2011 року.
Відповідно ст. 2 Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 №803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Пунктом 1 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 219 до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 перебувала на обліку як безробітна в Луганському МЦЗ з 22.09.2004 по 20.03.2006 та отримувала допомогу по безробіттю за період з 22.09.2004 по 20.03.2005 в сумі 587,00 відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Зайнятість населення».
Підпунктом “б” пункту 3 статті 1 Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 №803-ХІІ встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України “Про особисте селянське господарство”.
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” районний центр зайнятості, як робочий орган виконавчої дирекції Фонду контролює правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
Судом встановлено, що в період перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_2 була перебувала у статусі фізичної особи-підприємця з 19.07.2001 по 04.04.2005, що підтверджується актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 591/09 від 24 червня 2011 року, протоколом засідання комісії з розслідування страхових внесків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним Луганського міського центру зайнятості № 31/09 від 24 червня 2011 року (арк. справи 14-15, 17).
Перебування відповідача у статусі фізичної особи - підприємця під час постановлення на облік до Центру зайнятості та виплати допомоги по безробіттю підтверджується листом Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради (арк. справи 19).
Таким чином, громадянка ОСОБА_2 на дату надання статусу безробітного була підприємцем, але при заповненні заяви про надання статусу безробітної про це не повідомила спеціаліста служби зайнятості, що спричинило незаконне надання статусу безробітного та виплату допомоги по безробіттю.
Згідно ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.
Відповідно даних Луганського МЦЗ про виконані платежі, сума витраченого Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю) ОСОБА_2 складає 587,00 грн.
Відповідно до ст. 39 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення в сумі 587,00 грн. підлягають задоволенню, оскільки є законними та обґрунтованими.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення в сумі 587,00 грн. задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Луганського міського центру зайнятості отриману допомогу по безробіттю у розмірі 587,00 грн. (п'ятсот вісімдесят сім гривень 00 копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
< Текст >
СуддяН.В. Кравцова