Категорія №6.3
Іменем України
18 жовтня 2011 року Справа № 2а-8129/11/1270
< Текст >
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Яковлева Д.О.,
при секретарі: Житній Ю.С.,
в присутності сторін: від позивача - не з'явився,
від відповідача 1 - не з'явився,
від відповідача 2 - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сакської районної державної адміністрації Автономної республіки Крим, Ради Міністрів Автономної республіки Крим про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,
14 вересня 2011 року ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сакської районної державної адміністрації (надалі -відповідач № 1), Ради міністрів Автономної Республіки Крим (надалі -відповідач № 2), в якому просив визнати незаконними дії відповідача в частині порушення порядку та строків розгляду заяви про надання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд від 17.02.2011; зобов'язати відповідача № 1 розглянути та надати мотивовану відповідь за результатами розгляду заяви про надання у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд від 17.02.2011; визнати незаконними дії Ради Міністрів АРК щодо розміщення інформації про продаж земельних ділянок з аукціону, що розташовані за межами населених пунктів Штормовської сільської ради на відстані 2,0 км західніше села Попівка на косі Південна; стягнути з відповідача на користь позивача витрати з оплати державного мита в сумі 3,40 грн.
Ухвалою суду від 15 вересня 2011 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху до 26 вересня 2011 року для усунення недоліків, шляхом надання суду копії документу на підтвердження місці проживання (перебування, знаходження) позивача.
26 вересня 2011 року ухвалою суду було відкрито провадження по справі.
В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що нею 19.02.2011 направлено на адресу відповідача № 1 в порядку ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель на землях за межами населених пунктів Штормовської сільської ради на відстані 2,0 км західніше села Попівка на косі Південна. Позивач зазначає, що до клопотання ним було додано копію паспорту та ідентифікаційного коду, а також відповідний графічний матеріал.
До теперішнього часу рішення Сакської районної державної адміністрації на її адресу не надходило, як не надходило і будь-якої іншої відповіді на клопотання. Таким чином, позивач вважає, що відповідач № 1 проігнорував свої обов'язки, порушив його право на належний розгляд заяви, а відповідно -і реалізацію його соціально-економічних та особистих прав та законних інтересів.
Щодо вимог до другого відповідача позивач зазначає, що в Україні діє мораторій на продаж земель, тому дії відповідача № 2 щодо виставлення земель на аукціон є незаконними.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Представник відповідача № 1 в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неприбуття суду не повідомив, заперечень проти позову не надав.
Представник відповідача № 2 в судове засідання не прибув, надав суду заперечення проти позову, в яких зазначає наступне. В позовній заяві ОСОБА_1 не зазначає і не доводить, чим саме дії Ради міністрів АРК по розміщенню інформації про проведення продажу земельних ділянок, що розташовані за межами населених пунктів Штормовської сільської ради на відстані 2,0 км західніше села Попівка на косі Південна, порушують її права, свободи або інтереси. Відповідач зазначає, що в Україні запроваджено мораторій на купівлю-продаж лише земельних ділянок для сільськогосподарського призначення (використання). В свою чергу Рада міністрів АРК відповідно до вимог ст. ст. 122, 127, 136 Земельного кодексу України не здійснює продаж земельних ділянок для сільськогосподарського призначення, а тому не могла заподіяти шкоду правам і свободам позивача на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд у порядку, встановленому чинним законодавством України. Разом з цим обов'язковість продажу землі на земельних торгах (аукціоні) встановлено ст. ст. 134, 135 Земельного кодексу України. Також відповідач посилається, що позивач звернувся за наданням земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд за межами населених пунктів Штормовської сільської ради. Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд здійснюється виключно в межах населених пунктів на землях житлової та громадської забудови. Таким чином, звернення позивача суперечить вимогам чинного законодавства Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши надані докази, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України “Про звернення громадян” громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно зі ст. 19 Закону України “Про звернення громадян” органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про інформацію” всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Разом з тим, зазначена стаття передбачає, що реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто.
Згідно з положеннями ст. 10 Закону України “Про інформацію” право на інформацію забезпечується обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення.
Статтею 32 Закону України “Про інформацію” передбачено право звернення громадян до державних органів для надання будь-якого офіційного документа та обов'язок органів влади та посадових осіб надавати інформацію, що стосується їх діяльності, письмово, усно, по телефону чи використовуючи публічні виступи своїх посадових осіб.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги (ст. 18 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР “Про звернення громадян”).
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України “Про звернення громадян” звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня-їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Статтею 7 Закону України “Про звернення громадян” передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Таким чином із аналізу змісту законодавства, що регулює питання розгляду звернень громадян, слідує, що належним результатом розгляду звернення є надання відповіді за результатами розгляду заяви громадянина про прийняте рішення, а саме про задоволення його заяви або про відмову з викладенням мотивів, або у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Судом встановлено, що з метою отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення садівництва 19.02.2011 позивач направив на адресу Сакської районної державної адміністрації клопотання від 17.02.2011 в порядку ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки в будь-якому місці за межами населених пунктів Штормовської сільської ради на відстані 2,0 км західніше села Попівка на косі Південна. В додатках позивач зазначив копію паспорту та ідентифікаційного коду, графічний матеріал, інформацію з сайту Ради міністрів АРК (а.с. 6).
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем № 1 не надано суду письмових заперечень проти позову та відомостей про розгляд клопотання позивача та надання відповіді на вказане клопотання.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. Згідно з пунктом “а” статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом.
За приписами статті 15 Закону України “Про звернення громадян” органи державної влади та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно частини 3 статті 38 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” посадові особи місцевих державних адміністрацій зобов'язані розглянути звернення громадян і не пізніше ніж у визначений законом термін прийняти рішення або дати обґрунтовану відповідь.
Частиною 1 статті 41 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” визначено, що голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.
Оскільки відповідачем № 1 не надано суду відомостей щодо розгляду клопотання позивача від 17.02.2011, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог до вказаного відповідача. З метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльності Сакської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим щодо не розгляду у встановлений законом строк клопотання ОСОБА_1 про надання безоплатно у власність земельної ділянки, зобов'язати Сакську районну державну адміністрацію Автономної Республіки Крим розглянути клопотання ОСОБА_1 від 17.02.2011 про надання безоплатно у власність земельної ділянки та надати ОСОБА_1 відповідь за результатами розгляду клопотання. Вказаний спосіб захисту суд вважає достатнім і необхідним для поновлення порушених прав позивача.
Щодо вимог до відповідача № 2 про визнання незаконними дій по розміщенню інформації про продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населених пунктів Штормовської сільської ради на відстані 2,0 км західніше села Попівна на косі Південна, суд зазначає наступне.
В адміністративному позові позивачем не наведено посилань про продаж конкретних земельних ділянок, не зазначено їхню вартість та терміни проведення торгів, також відсутня інша потрібна для продажу земельних ділянок інформація. Крім того, позивачем не надано суду будь-яких даних на підтвердження своїх позовних вимог щодо цього відповідача, які б підтверджували розміщення на офіційному сайті інформації про продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населеного пункту Штормовської сільської ради на відстані 2,0 км західніше села Попівна на косі Південна, одну з яких позивач нібито просив надати у власність. Також відповідач № 2 в своїх запереченнях зазначає, що він не здійснює продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Таким чином, судом не встановлено будь-яких порушень прав, свобод та інтересів позивача з боку відповідача № 2.
За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог до відповідача № 2 та відмову в їх задоволенні.
Стосовно вимог про відшкодування судового збору суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, згідно квитанції від 08.09.2011 позивачем сплачено судовий збір у сумі 3,40 грн., суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 18 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 24 жовтня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сакської районної державної адміністрації Автономної республіки Крим, Ради Міністрів Автономної республіки Крим про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності Сакської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим щодо не розгляду у встановлений законом строк клопотання ОСОБА_2 від 17.02.2011 про надання безоплатно у власність земельної ділянки.
Зобов'язати Сакську районну державну адміністрацію Автономної Республіки Крим розглянути клопотання ОСОБА_1 від 17.02.2011 про надання безоплатно у власність земельної ділянки та надати ОСОБА_1 відповідь за результатами розгляду вказаного клопотання.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 коп. (одна грн. 70 коп.).
У задоволенні решти позовних вимог -відмовити за необґрунтованістю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову складено та підписано у повному обсязі 24 жовтня 2011 року.
< Текст >
СуддяД.О. Яковлев