Категорія №8.2.1
Іменем України
27 вересня 2011 року Справа № 2а-7319/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Островської О.П.
при секретарі - Кулигіні А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Охоронна служба “БАРС” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000722310 від 26.07.2011 року, -
Встановив:
У серпні 2011 року позивач ТОВ «Охоронна служба «БАРС» звернувся до суду з позовом до відповідача Ленінської МДПІ м. Луганська, в якому послався, що податковим повідомленням-рішенням форми Р від 26 липня 2011 року за № 0000722310 позивачеві визначено грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 44493, 75 грн. згідно акту перевірки від 24 червня 2011 року за № 421/23/36073911, яким зафіксовано допущені позивачем порушення п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено податковий кредит за серпень 2010 року у сумі 33595 грн., а також п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно до частини 1,5 ст.203, п.1,2 ст. 215, ст.228 ЦК України угоди позивача з ТОВ «ТД «СТ-Технологія» є нікчемними. Позивач вважає, що це рішення відповідача не відповідає вимогам закону, оскільки висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам. Договір №010925 від 1 серпня 2010 року, який визначено, як нікчемний у акті, був укладений у точній відповідності з вимогами закону, недійсним судом він не визнавався, у акті не наведено ніяких доказів щодо того, що договір в силу ст. 228 ЦК України є нікчемним. На підставі цього договору позивачем сплачено податок на додану вартість та від контрагента ТОВ «ТД «СТ-Технологія» отримано податкові накладні, віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість загалом на суму 33595 грн. Вказані податкові накладні та інші документи, які підтверджують реальність взаємовідносин з вказаним контрагентом, а також використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача, були у наявності у позивача, та надані відповідачеві. Висновок посадової особи, яка проводила перевірку, про те, що в наданих до перевірки первинних документах, актах приймання-передачі послуг не зазначено порядкового номеру документу, одиниці виміру наданих послуг, місця надання послуг, списку співробітників, які приймали участь в теоретичному та фізичному навчанні, даних осіб, що проводили навчання, внаслідок чого вони не можуть бути прийняті, як первинні документи, є хибним, оскільки жодним законом не передбачено зазначати у актах вказані відомості та реквізити, акти відповідають за формою і змістом ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну України від 24 червня 1995 року №88. Також необґрунтованим є висновок про відсутність факту передачі товару від продавця покупцеві внаслідок ненадання товарно-транспортних накладних або копій супроводжувальних документів, або інших документів стосовно транспортування товару, оскільки доставка товару була здійснена продавцем власним транспортом. Про це зазначалося позивачем у запереченнях на акт перевірки, однак відповідачем ці заперечення були безпідставно відхилені. Тому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомленням-рішенням форми Р від 26 липня 2011 року за № 0000722310 на загальну суму визначеного грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 44493, 75 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги, дав суду пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві, також послався, що всі первинні підтверджуючи бухгалтерські документи у них є, вони надавалися відповідачеві під час перевірки і до заперечень проти акту, однак відповідачем не прийняті до уваги.
Представник відповідача позов не визнав, послався, що у акті перевірки правильно відображено допущені порушення податкового законодавства, оскільки позивачем не надано відповідні первинні документи на підтвердження господарських операцій з контрагентом ТОВ «ТД «СТ-Технологія» щодо придбання у серпні 2010 року спецодягу та проведення теоретичної та фізичної підготовки співпрацівників позивача, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено обґрунтовано.
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),
- безсторонньо ( неупереджено),
- добросовісно,
- розсудливо,
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,
- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим Кодексом України.
Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідно до статті 1 зазначеного вище закону, до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту у серпні 2010 року за насідками взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Торговий Дім «СТ-Технологія».
Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, перебуває на податковому обліку у відповідача.
У період з 10 червня 2011 року по 17 червня 2011 року відповідачем проводилася позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «СТ-Технологія» за період з 1 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року.
За результатами перевірки 24 червня 2011 року складено акт №421/23/36073911, згідно якого виявлені порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит за серпень 2010 року у сумі 33595 грн., нараховану у вартості товару та послуг, отриманого від ТОВ «ТД «СТ-Технологія» у серпні 2010 року спецодягу для співробітників позивача та послуг з фізичної та теоретичної підготовки співробітників позивача, що призвело до заниження ПДВ на вказану суму, а також порушення п.3 ст.5, та п.1 ст.7 Господарського кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно ч.1,5 ст. 203, п.1,2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди щодо надання послуг та товару між позивачем та ТОВ «ТД «СТ-Технологія» є нікчемними.
Надані позивачем заперечення на акт відповідачем відхилено.
На підставі акту цієї перевірки податковим органом 26 червня 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000722310, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35595 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 8898,75 грн.
Суд вважає, що у відповідача були підстави для прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
З наведених правових норм вбачається, що умовою правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту є придбання ним товарів або послуг з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Метою укладання таких угод повинно бути настання реальних наслідків з придбання товарів або послуг.
Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.
За приписами пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що під терміном «валові витрати виробництва та обігу» (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Крім того, згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Статтею 8 вказаного Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менш трьох років, несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до установчих документів.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.
Судом встановлено, що позивачем 20 вересня 2010 року було подано податкову декларацію за серпень 2010 року, у якій сформовано податковий кредит, у тому числі на підставі податкових накладних №310818 від 31 серпня 2010 року, №310819 від 31 серпня 2010 року, № 030814 від 3 серпня 2010 року , виданих контрагентом ТОВ «ТД «СТ-Технологія» по правовідносинам за договором №010925 від 1 серпня 2010 року про надання послуг, та за наслідками придбання позивачем спецодягу для співпрацівників, однак ці правовідносини не підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами.
Доводи позивача щодо наявності у нього на момент перевірки всіх первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операції на увагу не заслуговують.
Посилання позивача про те, що відповідачем для перевірки не витребовувалися первинні документи, на увагу не заслуговують, оскільки дії відповідача по проведенню перевірки позивачем не оскаржувалися та незаконними у встановленому порядку не визнані.
Судом встановлено, що ані при проведені перевірки податковим органом, ані до заперечень на акт, позивачем не надано переконливих доказів на підтвердження реального здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «ТД «СТ-Технологія» у серпні 2010 року , не надано таких доказів і суду.
Щодо доводів позивача про те, що надання послуг ТОВ «ТД «СТ-Технологія» з проведення теоретичної та фізичної підготовки охоронців підтверджено відповідними документами, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Суд не може прийняти до уваги наданий позивачем договір № 010925 від 1 серпня 2010 року (а.с. 41,42) укладений з ТОВ «ТД «СТ-Технологія» про надання послуг з проведення теоретичної та фізичної підготовки охоронців, оскільки у ньому не конкретизовано кількість занять, графік їх проведення, загальна вартість послуг за договором та інше.
Надані акти здачі-прийняття робіт ( надання послуг) на 24960 грн. та 12480 грн. (а.с. 43,44) не містять у собі відомостей, що в них мова йде про виконання зазначеного договору, оскільки номера актів відсутні, також відсутня дата їх складання, у них міститься посилання на підготовку охоронців згідно договору без номеру від 1 серпня 2010 року, у той час, як спірний договір має № 010925.
Надані списки охоронців щодо фізичної та теоретичної підготовки у серпні 2010 року ( а.с. 69,70,71) крім переліку працівників, дати приймання та кількості занять, не містять інших відомостей, з яких можливо було б встановити, чи дійсно проводилися заняття, коли і де саме проводитися заняття, ким, теми занять, хто приймав участь у цих заняттях.
Таким чином, суд вважає, що відповідач правильно дійшов висновку стосовно відсутності підтвердження належно оформленими первинними документами цих правовідносин, а відсутність реального характеру спірних операцій свідчить про нікчемність зазначеного договору, визнання судом правочину нікчемним не вимагається.
Щодо доводів позивача про придбання позивачем спецодягу для охоронників суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивач посилається на те, що щодо придбання спецодягу між ним та контрагентом відбулася угода, придбаний товар був доставлений позивачеві самим продавцем на власному транспорті .
Суд вважає, що у даному випадку відповідач також дійшов правильного висновку щодо відсутності первинних документів на підтвердження вказаної угоди.
З наданої видаткової накладної №030814 від 3 серпня 2010 року, вбачається тільки перелік товару у вигляді спецодягу на суму 156642 грн., з яких ПДВ становить 26107 грн., при цьому вартість транспортних витрат по доставці товару позивачеві власним транспортом, не зазначена.
Належним чином оформлених документів щодо оприходування цього товару, прийняття його відповідальною особою, позивачем не надано.
Надані позивачем наказ від 4 серпня 2010 року щодо оприходування спецодягу, суд сприймає критично, оскільки номер наказу відсутній, крім того у ньому йде мова про оприходування спецодягу, придбаного у серпні 2011 року, а не у серпні 2010 року.
З наданого акту на списання спецодягу вбачається, що таке списання мало місце у серпні 2010 року, акт підписаний тільки директором та головним бухгалтером, у той час, як це питання має вирішуватися спеціально створеною комісією, тобто списання проведено з порушенням встановленого порядку його проведення, крім того цей акт не свідчить про оприходування товару, він свідчить про те, що якесь майно позивачем списувалося у серпні 2010 року.
З наданих карток обліку отриманого охоронниками у 2010 році спецодягу не вбачається, що охоронникам видавалося саме той спецодяг, який, як наполягає позивач, був отриманий 3 серпня 2010 року від зазначеного вище контрагента, крім того, з цих карток вбачається, що деяким охоронникам спецодяг, у тому числі зимові куртки та інші зимові речі, видавався кожний квартал навіть весною та влітку, коли таким одягом не користуються, тому ці картки суд також сприймає критично.
Таким чином, суд вважає, що вказані документи не можуть бути сприйняті, як безспірні докази належного оформлення господарських операцій позивача та використання у своїй діяльності отриманого внаслідок взаємовідносин з контрагентом ТОВ «ТД «СТ-Технологія», та що відбувся дійсний рух активів платника, зміни у його майновому стані, як обов'язкова ознака господарської операції.
Крім того, позивачем не надано доказів, що на момент складання 20 вересня 2010 року податкової декларації за серпень 2010 року ним було оплачено контрагенту ТОВ «ТД «СТ-Технологія» вартість спецодягу та послуг з теоретичної та фізичної підготовки, у тому числі з ПДВ.
Як вбачається з наданих позивачем платіжних документів ( а.с. 33,34) проплата за форму мала місце 4 жовтня 2010 року за рахунком №030814 від 3 серпня 2010 року , та за фізпідготовку за договором без номера від 1 серпня 2010 року, тобто вже після здачі податкової декларації за серпень 2010 року, при цьому вказані реквізити платіжних документів не співпадають з наданими суду договором та рахунком, проплата за форму від 7 вересня 2010 року за рахунком без номера від 3 серпня 2010 року також не співпадає з реквізитами.
Тобто складаючи податкову декларацію за серпень 2010 року та зазначаючи наявність податкового кредиту за серпень 2010 року, позивач не підкріпив це право належним чином.
Суд вважає обґрунтованим висновок в акті перевірки, що підстав для формування податкового кредиту з вказаним контрагентом внаслідок взаємовідносин у серпні 2010 року у позивача не було, оскільки у нього відсутні всі необхідні належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського обліку, а ті первинні документи, які є в наявності, не несуть інформації про конкретні послуги, та продаж товару, позивачу його контрагентом, що позбавляє можливості дійти висновку про фактичне надання послуг та продаж товару, та дає підстави визнати відсутність належним чином оформлених бухгалтерських документів, які є підставою для податкової звітності, у зв'язку з чим є правомірним висновок посадових осіб відповідача, які здійснювали перевірку, про заниження податку на додану вартість та прийняття на підставі цього висновку оскаржуваного податкового повідомлення рішення.
Суд вважає, що у даному випадку відповідач діяв у межах наданої йому компетенції, прийняте ним оскаржуване податкового повідомлення - рішення відповідає вимогам закону, а тому підстав для задоволення позову позивача не вбачається.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 27.09.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 03.10.2011 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Охоронна служба “БАРС” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000722310 від 26.07.2011 року відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено 03 жовтня 2011 року.
Суддя О.П. Островська