вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
06 жовтня 2011 р. (16:26) Справа №2а-10912/11/0170/24
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Кащеєвої Г.Ю.,
при секретарі Іванової Ю.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах особи ОСОБА_1
до Військової частини 3009 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України
про стягнення грошової компенсації за речове майно у розмірі 9696 грн.,
за участю представників сторін:
прокурор - не з'явився;
від позивача - не з'явився;
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність №67 від 13.01.2011 року.
Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону в інтересах особи ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Військової частини 3009 внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх Справ України про стягнення грошової компенсації за речове майно у розмірі 9696 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при звільненні з військової служби позивачу не виплачена грошова компенсація за речове майно не отримане під час проходження служби.
У судове засідання позивач не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому також зазначив, що адміністративний позов він підтримує повністю (а.с. 15).
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав. Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Статтею 36-1 Закону України “Про прокуратуру” встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 60 КАС України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення публічної служби, до якої відноситься діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до копії витягу з наказу командира військової частини 3009 №155 від 03.11.2011 р. (по стройовій частині), майора ОСОБА_1, офіцера оперативного відділення штабу, звільненого за статтею 26 частини 6 пункту “б” (за станом здоров'я) Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” наказом командувача внутрішніх військ МВС України №82 ос від 29.07.2011 р., виключено зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення з 03.08.2011 р.
Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена статтею 2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до довідки про виплату грошової компенсації замість належних предметів форменого обмундирування ОСОБА_1 сума, яка підлягає виплаті, складає 9696,48 грн.
Судом встановлено, що станом на день розгляду справи зазначена компенсація відповідачем не виплачена.
Ч. 1 ст. 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою КМ України от 28 жовтня 2004 року № 1444, військовослужбовці у разі звільнення з військової служби у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Таким чином, законодавством України передбачено право вибору військовослужбовцем, який звільнюється зі Збройних Сил України отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього. Зазначене право не може бути обмежено, скасовано або змінено відповідачем на власний розсуд без передбачених законом підстав.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. Згідно з частиною 2 статті 12 Закону у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.
Приймаючи до уваги, що відповідач визнав адміністративний позов, про що надав відповідну заяву, а також те, що такі дії відповідача не суперечать закону та не порушують права, свободи або інтереси позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова у повному обсязі складена 06.10.11.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159,160, 163 КАС України
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Військової частини 3009 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, компенсацію за не отримане речове майно в сумі 9696 (дев'ять тисяч дев'яносто шість) грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кащеєва Г.Ю.