Ухвала від 03.06.2008 по справі 22-а-3406/2008

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

03 червня 2008 року м. Донецьк

справа № 22-а-3406/08

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ляшенка Д.В.

суддів: Шаптала Н.К., Колеснік Г.А.

при секретарі за участю позивача

Агейченковій К.О. ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому апеляційну скаргу

судовому засіданні ОСОБА_1

на постанову

Донецького окружного адміністративного суду

від

6 грудня 2007 року

у адміністративній справі

№ 2-а-4563/07

за позовом

ОСОБА_1

до

Управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради

про

визнання відмови відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги неправомірною та стягнення недоотриманих сум за 2005-2007 роки, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом, до відповідачів, в якому просив визнати дії відповідача щодо відмови у виплаті щорічної грошової допомоги неправомірними та стягнути з на його користь суму недоплаченої одноразової щорічної допомоги, як інваліду війни за 2005 - 2007 р.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він є інвалідом війни 3 групи та у відповідності до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на щорічну разову допомогу до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 6 грудня 2007 року позов було задоволено частково.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

З урахуванням статей Закону України "Про державний бюджет України на 2005 та 2006 роки", суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2570 грн. 42 коп. недоплаченої суми щорічної грошової допомоги до 05 травня інваліду війни третьої групи за 2007 рік.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду в частини вирішення справи не на його користь скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, позивач зазначив, що виплати за 2005 та 2006 роки, які здійсненні у відповідності до Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік є неправомірними, оскільки, вони порушують його конституційні права.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача до суду за викликом не прибули.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що позивач є інвалідом війни 3 групи, у зв'язку з чим та відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання одноразової грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Фактично позивач отримав від управління щорічну грошову допомогу у таких розмірах: у 2005 р. - 300 грн., у 2006 р. - 270 грн. При цьому відповідач керувався положеннями ст. 34 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік", ст. 30 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік".

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано не визнав дії відповідача неправомірними при нарахуванні та виплаті позивачу сум щорічної грошової допомоги до 05 травня, як інваліду війни за 2005, 2006 роки, врахувавши, що ст. 34 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік", ст. 30 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" до теперішнього часу не визнані неконституційними Конституційним Судом України. За таких обставин твердження позивача про їх невідповідність Конституції України є передчасними, бо це є прерогативою саме Конституційного Суду України. Тому не можна стверджувати, що дії відповідача в цій частини були протиправними.

Приймаючи викладене до уваги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Таким чином, підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2007 року у справі № 2-а-4563/07 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради «про визнання відмови відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги неправомірною та стягнення недоотриманих сум за 2005-2007 роки» - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: