Україна
Іменем України
03 червня 2008 року м. Донецьк
справа № 22-а-3405/08
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ляшенка Д.В.
суддів: Шаптала Н.К., Колеснік Г.А.
при секретарі за участю позивача:
Агейченковій К.О. ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу
судовому засіданні Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністраціїї Макіївської міської ради Донецької області
на постанову
Донецького окружного адміністративного суду
від
22 січня 2008 року
по адміністративній справі
№ 2-а-1300/08
за позовом
ОСОБА_1
до
Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністраціїї Макіївської міської ради Донецької області
про
стягнення недоотриманої суми на оздоровлення за 2004-2006 роки, -
У листопаді 2007 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача недоотриманні суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2006 роки, у загальному розмірі 4783, 50 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2008 року позов було задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача допомогу на оздоровлення за 2004, 2005 роки, у задоволенні позову в частині стягнення коштів на оздоровлення за 2006 рік - відмовлено.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністраціїї Макіївської міської ради Донецької області як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, його визнано інвалідом 2 групи, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд задовольнив позов про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004, 2005 роки і виходив з того, що ст. 48 вищезазначеного закону передбачає щорічну виплату допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інваліду 2 групи в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: при виплаті допомоги за 2004 рік - 290 гривень, за 2005 рік - 332 гривні. Судом встановлено, що фактично відповідачем позивачу щорічна допомога на оздоровлення сплачувалась таким чином: допомога за 2004 рік - 21,50 грн. (виплата здійснена 08.06 2005р.); за 2005 рік - 120 грн. (виплата здійснена 18.10. 2005р.); за 2006 рік - 120 грн. (виплата здійснена 22.09. 2006р.).
Таким чином, судом було встановлено, що фактично за 2004 та 2005 роки відповідачем було недоплачено позивачу суму щорічної разової грошової допомоги у розмірі 2968, 50 грн.
Суд відмовив в задоволені позовних вимог в частині перерахунку допомоги за 2006р. у зв'язку з тим, що дія Закону № 796-ХІІ в частині виплати компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006р. зупинена.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, управління зазначило, що здійснювало виплати, керуючись Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги УПФУ.
Представник відповідача до апеляційного суду за викликом не прибув.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити, а судове рішення залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1. є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, його визнано інвалідом 2 групи (1 категорія), що підтверджується відповідними посвідченнями.
Відповідно до абз. 3, 4 ч.4 ст.48 Закону № 796-ХП щорічна допомога інвалідам 1-2 групи виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, а інвалідам 3 групи - у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абз.7 ч.4 ст. 48 Закону № 796-ХП).
Відповідачем виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення за 2004 рік в розмірі 21,50 грн., за 2005 рік в розмірі 120 грн., та за 2006 рік також 120 грн.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеними постановами № 836 та № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам 2 групи постановою № 836 встановлена допомога - 21,50 гривень (за грошовою реформою 1996 року), постановою № 562 з 2005року встановлена допомога - 120 гривень.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України, яким встановлені розміри мінімальної заробітної плати, зокрема на час виплати допомоги позивачу з 1 квітня 2004р. - 290 грн., з 1 вересня 2005р. - 332 грн., а не постановами №№ 836, 562.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністраціїї Макіївської міської ради Донецької області на користь позивача суми на оздоровлення за 2004 та 2005 роки у розмірі 2968, 50 грн.
Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністраціїї Макіївської міської ради Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2008 року по справі № 2-а-1300/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністраціїї Макіївської міської ради Донецької області про «стягнення недоотриманої суми на оздоровлення за 2004,2005 роки» - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий:
Судді:
Україна
Іменем України
(вступна та резолютивна частини)
03 червня 2008 року м. Донецьк
справа № 22-а-3405/08
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ляшенка Д.В.
суддів: Шаптала Н.К., Колеснік Г.А.
при секретарі за участю позивача:
Агейченковій К.О. ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу
судовому засіданні Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністраціїї Макіївської міської ради Донецької області
на постанову
Донецького окружного адміністративного суду
від
22 січня 2008 року
по адміністративній справі
№ 2-а-1300/08
за позовом
ОСОБА_1
до
Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністраціїї Макіївської міської ради Донецької області
про
стягнення недоотриманої суми на оздоровлення за 2004-2006 роки, -
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністраціїї Макіївської міської ради Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2008 року по справі № 2-а-1300/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністраціїї Макіївської міської ради Донецької області про «стягнення недоотриманої суми на оздоровлення за 2004,2005 роки» - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий:
Судді: