Справа № 2-а-2248/1539/11
05.09.2011 року Котовський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді -Вергопуло А. К.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Котовську Одеської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Котовську та Котовському районі Одеської області про перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни"
встановив:
Позивач, ОСОБА_1, 1937 року, звернулась 21.04.2011 року в суд з цим позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Котовську Одеської області, вказуючи, що є за статусом «дитиною війни»у розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому має право на одержання з 01.01.2006 року щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 цього закону. Однак відповідач безпідставно не нараховує і не сплачує цю соціальну допомогу. Тому просив постановити рішення суду, яким визнати неправомірною бездіяльність відповідача, щодо порушення права позивача на 30% підвищення до пенсії та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням норм ч.1 ст.28 Закону України «Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року. Також просив поновити йому строк на право звернення до суду з цим позовом та розглянути справу без його участі.
Відповідач позов не визнав та свою позицію виклав у письмовому запереченні до позову. Згідно якої вимоги Позивача щодо стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги є безпідставними тому, що статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV (далі -Закон №2195- ІV) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно статті 7 Закону №2195-ІV фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч.2 ст. 95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загально суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно з п. 5 ст. 18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та не підлягають вилученню з Пенсійного фонду України або з Накопичувального фонду і не можуть використовувалися на цілі, не передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на цілі, не передбачені цим Законом.
Крім того, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, питання, пов'язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до статті 6 Закону №2195-ІV отже, зазначена норма не передбачає застосування мінімального розміру пенсії для визначення розмірів пенсій відповідно до ст. 6 Закону №2195-ІV.
Управління Пенсійного фонду України в Котовському районі Одеської області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного фонду України, бюджет Пенсійного фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пункт 9 Положення “Про Пенсійний фонд України” передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.
На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах згідно яких ніхто не може бути вимушеним робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, посадовці зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України.
Враховуючи, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, то управлінням не убачається будь-яких порушень законодавства.
Тому просив у позові відмовити у повному обсязі та надав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Тому згідно ч.4 ст.122 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Як встановлено судом, позивач у відповідності до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-4, який набрав чинності 1 січня 2006 року, має статус дитини війни, оскільки на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) їй не виповнилося 18 років. Цей факт не заперечується відповідачем.
Виходячи з того, що позивач має правовий статус «дитини війни», то на нього розповсюджуються всі пільги та гарантії, передбачені цим Законом, зокрема й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 зазначеного Закону.
Спірні правовідносини регулюються ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, якою встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування“ від 09.07.2003 р. № 1058, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи викладене, в контексті положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише, як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та базується на положенні ч.3 ст.46 Конституції України.
В 2010 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з січень - березень -695 грн., квітень - червень -706 грн., липень - вересень -709 грн., жовтень-листопад -723 грн., з 01 грудня -734 грн.
В 2011 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: січень - березень -750 грн., а з квітня -764 грн. (Стаття 21 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік").
З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що вимоги позивача щодо нарахування та виплату підвищення до пенсії за період з 21.11.2010 року по 31.03.2011 є обґрунтованими.
Разом з цим у відповідності до ч.ч.1,2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.
Шестимісячний строк на право звернення до суду з цим позовом в частині нарахування та виплату підвищення до пенсії за период з 21.11.2010 року по 31.03.2011 року збіг -21 листопада 2010 року.
Позивачка при зверненні до суду не зазначив у позові поважних причин пропуску цього строку за позовними вимогами до 21 листопада 2010 року. При цьому слід зауважити, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як у відповідності до ст.57 Конституції України всі законодавчі акти,що стосуються прав та обов'язків громадян, обов'язково підлягають оприлюдненню, що і робилось.
У зв'язку з цим, суд не находить підстав для поновлення цього строку. Тому адміністративний позов у цій частині вимог терміном до 21.11.2010 року слід залишити без розгляду.
Вимоги позивачки, починаючи з 21.11.2010 року і до 31.03.2011 року, є у межах строку передбаченого ст.99 КАС України, а тому підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату Позивачу підвищення до пенсії, яке передбачене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, за період з 21.11.2010 року по 31.03.2011 року.
Керуючись Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року по справі № 1-29/2007, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року по справі № 10-рп/2008, ст.ст. 7-9,11,71,99,100,158,160,162,163 КАС України, суд -
1. Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Котовському районі Одеської області щодо не нарахування і виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії, що передбачене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
2. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Котовському районі Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, що передбачене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму визначеного законодавством для осіб, які втратили працездатність, за період з 21.11.2010 року по 31.03.2011 року.
3. Позов у частині стягнення виплат за період з 01.10.2010 року до 21.11.2010 року -залишити без розгляду.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд який її ухвалив протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Суддя- Вергопуло А. К