Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317
< Список (При необходимости выбрать) >
< Список (При необходимости выбрать) >
25.11.2011Справа №5002-28/1544-2010
За заявою Комунального підприємства «Гарант» про зміну способу та порядку виконання рішення по справі № 2-28/1544-2010
За позовом - Комунального підприємства «Гарант», м. Євпаторія.
До відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
Про стягнення 2584,43 грн. та зобов'язання звільнити приміщення.
Суддя С.О. Лукачов
Представники:
Від позивача - ОСОБА_2 - ю/к., довіреність № 232 від 01.02.2011р.
Від відповідача - не з'явився, повідомлений належним чином.
За участю ВДВС - ОСОБА_3 - гол. держ. виконавець, довіреність № 23877/04-31 від 13.09.2011р.
Суть спору: викладена в рішенні господарського суду від 08.04.2010 р., яким задоволено позовні вимоги, а саме: стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Гарант» заборгованість у сумі 2584,43 грн., 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити належні Комунальному підприємству «Гарант» приміщення площею 995,4 кв. м, розташовані в підвальному поверсі за адресою: АДРЕСА_2
20.04.2010р. на примусове виконання зазначеного рішення господарського суду АР Крим видано відповідні накази.
15.11.2011 р. від Комунального підприємства «Гарант» надійшла заява про зміну способу та порядку виконання рішення, а саме: заявник просить змінити спосіб та порядок виконання пункту 3 резолютивної частини рішення господарського суду АР Крим від 08.04.2010 р. № 2-28/1544-2010, яким на відповідача було покладено обов'язок по звільненню підвального приміщення по АДРЕСА_2 надавши можливість позивачу - Комунальному підприємству «Гарант» самостійно звільнити нежитлове підвальне приміщення по АДРЕСА_2
25.11.2011р. представник КП «Гарант» надав уточнення до заяви про зміну способу та порядку виконання рішення, відповідно до яких просить: змінити спосіб виконання пункту 3 резолютивної частини рішення господарського суду АР Крим від 08.04.2010 р. № 2-28/1544-2010, яким на відповідача було покладено обов'язок по звільненню підвального приміщення по АДРЕСА_2 надавши можливість позивачу - Комунальному підприємству «Гарант» самостійно звільнити нежитлове підвальне приміщення по АДРЕСА_2 від ОСОБА_1 та її майна.
Розглянувши заяву КП «Гарант» про зміну способу та порядку виконання рішення, заслухавши пояснення представника заявника та ВДВС, судом встановлено наступне.
07.06.2010р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу № 2-28/1544-2010 про зобов'язання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити підвальні приміщення (а. с. 67).
03.09.2010р. державним виконавцем ВДВС Євпаторійського МУЮ АР Крим на підставі п. 5 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон )винесено постанову про повернення виконавчого документу (а. с. 66).
З зазначеної постанови вбачається наступне: у відповідності зі ст. 30 Закону, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження. Проте, відповідно до акту державного виконавця від 21.07.2010р. боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 але в дійсний час не мешкає за цією адресою (виїхала за межі України до Туреччини), у зв'язку з чим, вручити постанову про відкриття виконавчого провадження та проводити міри примусового характеру не можливо.
Як пояснив заявник, останнім повторно було подано до ВДВС наказ господарського суду про зобов'язання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити підвальні приміщення
19.07.2011р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу № 2-28/1544-2010 (а. с. 69).
Як пояснив представник ВДВС, 22.09.2011р. з виходом на адресу мешкання боржника (АДРЕСА_1) було встановлено, що боржник за зазначеною адресою не мешкає та його місцезнаходження невідомо, у зв'язку з чим неможливо провести міри примусового характеру, про що державним виконавцем складено акт у присутності понятих та представника стягувача (заявника).
06.10.2011р. державним виконавцем на підставі п. 5 ст. 47 Закону винесено постанову про повернення виконавчого документу (а. с. 68).
15.11.2011 р. Комунальне підприємство «Гарант» звернулось до господарського суду АР Крим з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення, мотивуючи тим, що ВДВС Євпаторійського МУЮ АР Крим двічі повертав останньому наказ господарського суду від 20.04.2010р. без виконання, посилаючись на відсутність боржника та відсутністю можливості провести дії примусового характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Вищий арбітражний суд України в Роз'ясненнях «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» від 12.09.1996 р. N 02-5/333 (з наступними змінами та доповненнями) зазначив, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом відозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Заявник просить змінити спосіб виконання пункту 3 резолютивної частини рішення господарського суду АР Крим від 08.04.2010 р. № 2-28/1544-2010, обґрунтовуючи заяву тим, що ВДВС двічі повертав наказ господарського суду від 20.04.2010р. без виконання, посилаючись на відсутність боржника та відсутністю можливості провести дії примусового характеру.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Стаття 20 ГК України передбачає, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, порушують права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Суд звертає увагу на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Таким чином, саме позивач обирає відповідний спосіб захист його порушеного права.
У цій справі, позивач в якості способу захисту свого порушеного права обрав такий спосіб захисту як: примусове виконання обов'язку в натурі, шляхом зобов'язання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити належні Комунальному підприємству «Гарант» приміщення площею 995,4 кв. м, розташовані в підвальному поверсі за адресою: АДРЕСА_2
Враховуючи викладене, суд вважає, що спосіб виконання рішення господарського суду АР Крим в частині зобов'язання ФОП ОСОБА_1 звільнити приміщення площею 995,4 кв. м., розташовані в підвальному поверсі за адресою: м. Євпаторія, АДРЕСА_2 не може бути змінено, внаслідок неможливості видозмінення такої форми виконання рішення.
При цьому суд враховує, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, позивачем у цій справі не з'являлась.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.
Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.
Відповідно до ст. 40 Закону, у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документам про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.
Розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.
Витрати органів внутрішніх справ, пов'язані з розшуком боржника - фізичної особи, дитини за виконавчими документами про відібрання дитини або транспортних засобів боржника, стягуються з боржника за ухвалою суду. Витрати, пов'язані з організацією розшуку боржника - юридичної особи або іншого майна боржника, стягуються з боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Незвернення державного виконавця до суду у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, а також інші дії та бездіяльність державного виконавця, пов'язані з розшуком боржника або його майна, можуть бути оскаржені у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Як вбачається з супровідного листа, який направлено ВДВС на адресу заявника 06.10.2011р., державним виконавцем роз'яснено останньому право звернутися до ВДВС з заявою про оголошення розшуку боржника, в порядку ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Проте положення ст. 40 Закону, такого обов'язку стягувача не передбачає.
У свою чергу, порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, передбачений главою 7 Закону.
Відповідно до ст. 75 Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.
В матеріалах справи відсутні докази застосування до боржника заходів примусового характеру передбачені, зокрема ст. 40 та 75 Закону. Також відсутні докази повідомлення боржника іншим способом таким як: розміщення оголошення в засобах масової інформації п. 5 ч. 3 ст. 41 Закону.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що відсутні обставини які однозначно свідчать про наявність обставин які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.
За викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Комунального підприємства «Гарант» про зміну способу виконання рішення суду від 08.04.2011 р. по справі № 2-28/1544-2011.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні заяви Комунального підприємства «Гарант» про зміну способу виконання рішення господарського суду АР Крим суду від 08.04.2011 р. по справі № 2-28/1544-2011 - відмовити.
Ухвалу суду направити на адресу сторін та ВДВС рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Лукачов С.О.