копія
справа № 2-а-1594/11 р.
26 липня 2011 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В., за відсутністю сторін, розглянувши в порядку скороченого провадження одноособово справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі -заявник, позивач, ОСОБА_1) до Управління праці та соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області (далі -відповідач, Управління праці та соціального захисту населення) про визнання дій відповідача з приводу відмови перерахувати розмір щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік протиправними та покладення на нього зобов'язання провести перерахунок призначеної щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до вимог ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,
У липні 2011 р. до Новомиргородського районного суду надійшов вище вказаний адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення, в якому позивач зазначив, що він як інвалід 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з його участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, повинен отримувати щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі -Закон).
Розмір вище згаданої допомоги за Законом повинен складати 4 мінімальні заробітні плати.
Проте фактично він одержав щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік у сумі 90 грн., що на думку позивача суперечить Закону.
Листом від 10.06.2011 р. відповідач незаконно відмовив у задоволенні його заяви щодо перерахунку розміру щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік.
Посилаючись на вище згаданий Закон, позивач просить суд визнати вказану відмову протиправною та покласти обов'язок на Управління праці та соціального захисту населення зробити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік та призначити її у розмірі відповідно до згаданих вимог Закону.
26.07.2011 р. до суду надійшли письмові заперечення відповідача проти позову, згідно яким він вважає вище згадані вимоги безпідставними, бо управління праці та соціального захисту населення, на його думку, діє відповідно постановам Кабінету Міністрів України, чинному законодавству та Конституції України.
Оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини та безпосередньо дослідивши докази в справі: оглянувши письмові докази, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов із таких міркувань.
За змістом ст. 3 та п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є публічно-правовими, а п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат тощо.
У суді безспірно встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії та йому встановлено 3 групу інвалідності безстроково через захворювання, пов'язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідними посвідченнями.
Заявнику у лютому 2011 р. було виплачено допомогу на оздоровлення за 2011 рік у розмірі 90 грн.
Коли позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок вище згаданої допомоги, відповідач листом від 10.06.2011 р. відмовив у її перерахунку.
Розглядаючи спірні правовідносини, суд виходить із наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Текст статті 48 в редакції Закону N 2532-XII (2532-12) від 01.07.92; із змінами, внесеними згідно із Законами N 230/96-ВР від 06.06.96, N 563-XIV (563-14) від 25.03.99, N 2638-III ( 2638-14) від 11.07.2001; в редакції Закону N 107-VI (107-17) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008} {Щодо дії тексту статті 48 додатково див. Закони N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005, N 489-V (489-16) від 19.12.2006, Рішення Конституційного Суду N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) від 09.07.2007 }
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/07 (у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 39 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - пунктів 6 та 8 частини першої статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39, статей 40, 41, 44, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до п. 5 резолютивної частини зазначеного рішення воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, враховуючи норми ч. 2 ст. 152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. зворотної дії в часі не має і на період до 09 липня 2007 р. не поширюється.
Тобто із 09.07.2007 р. -дати ухвалення рішення Конституційним судом України № 6-рп/2007 -вищевказані норми Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” втратили чинність.
У подальшому згідно рішенню Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Таким чином, враховуючи норми ч. 2 ст. 152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. зворотної дії в часі не має і на період до 22 травня 2008 р. не поширюється.
Тобто із 22.05.2008 р. -дати ухвалення рішення Конституційним судом України № 10-рп/2008 -вищевказані норми Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” втратили чинність.
Тому слід керуватися попередньою редакцією ч. 4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі -Закон), за якою щорічна допомога інвалідам третьої групи виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 ч. 4 ст. 48 Закону).
Зі змісту ст. 1 Закону не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону.
Навпаки, ст. 2 Закону передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених ч. 4 ст. 48 Закону, надається одна із них, за вибором особи (ч. 5 ст. 48 Закону).
Оскільки позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та є інвалідом третьої групи, в зв'язку з чим перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення, йому було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення у лютому 2011 році у розмірі 90 грн.
Як вбачається із положень ст. 22 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, законодавцем було встановлено такий розмір мінімальної заробітної плати на 2011 рік:
у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні;
у погодинному розмірі: з 1 січня - 5,66 гривні, з 1 квітня - 5,77 гривні, з 1 жовтня - 5,92 гривні, з 1 грудня - 6,04 гривні.
В той же час відповідач посилається у власних запереченнях проти позову не на чинні Закони України, а на постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
У ч. 1 ст. 8 КАС України задекларовано, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Це означає, що адміністративний суд не повинен застосовувати положення правового акту, у тому числі закону, якщо його застосування суперечить конституційним принципам права або порушуватиме права та свободи людини і громадянина.
Частина 4 ст. 9 КАС України вказує, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховної Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вишу юридичну силу.
Саме тому суд відхиляє доводи відповідача, що розмір щорічної одноразової допомоги на оздоровлення позивача відповідає вимогам чинного законодавства.
Виходячи з принципів адміністративного судочинства -верховенства права та законності, що визначає пріоритетність Законів над іншими нормативними актами, суд вважає, що державою забезпечені правові гарантії захисту прав і свобод людини, у тому числі і відносно осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Оскільки закони не містять обмежень щодо застосування ст. 48 Закону, при вирішенні постановленого перед судом питання слід керуватись не постановами Кабінету Міністрів України, а вищевказаними Законами України.
Тому відповідач повинен був виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік, обраховуючи її розмір із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Таким чином, право позивача на отримання компенсаційних виплат у 2011 році порушено, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до положень КАС України:
ч. 2 ст. 11 -суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
ст. 162 -у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправними і зобов'язати відповідача вчинити певні дії.
Крім того, оскільки управління праці та соціального захисту населення заперечує проти адміністративного позову, згідно ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідачем не надано жодних доказів, що його посадовими особами вживалися будь-які дії, в тому числі щодо направлення бюджетних запитів на збільшення сум призначення виплат, проведення нарахування виплат, направлених на виконання положень Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи надані сторонами пояснення і заперечення, а також дослідивши письмові докази: особисті документи заявника, довідки та висновки, інформацію відповідача про розмір нарахованої та сплаченої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, суд дійшов висновку, що позов є законним і обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню в обумовленому судом обсязі.
Згідно положенням ст. ст. 256-257 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів.
Негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.
Витрати за розгляд справи потрібно віднести за рахунок держави.
Ураховуючи наведене, оцінюючи перелічені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і всебічному з'ясуванні обставин в адміністративній справі в їх сукупності, на підставі ст. ст. 6, 19, 46, 152 Конституції України, ст. ст. 48, 50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 22 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, ст. 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/07 (у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян), Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), та керуючись ст. ст. 2-3, 6, 8-9, 11, 17-18, 71-72, 90, 94, 97-104, 111-112, 121, 158-163, 167, 183-2, 185-186 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення про визнання дій відповідача з приводу відмови перерахувати розмір щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік протиправними та покладення на нього зобов'язання провести перерахунок призначеної щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до вимог ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області з приводу відмови ОСОБА_1 перерахувати розмір щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до вимог ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до вимог ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Звернути постанову щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення до негайного виконання.
Витрати за розгляд справи віднести за рахунок держави.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з дня отримання копії постанови.
Суддя Новомиргородського
районного суду С. В. Щенюченко