"10" листопада 2011 р. Справа № 5023/7049/11
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1., дов. б/н від 05.05.2011 року
відповідача - 1) ОСОБА_2., дов. б/н від 26.08.2011 року, 2) не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 4511 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2011 року у справі № 5023/7049/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Торговий дім "АСС", м. Харків,
до 1) Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К.", м. Харків, 2) Харківської районної державної адміністрації, м. Харків,
про відшкодування шкоди та визнання недійсним договору,
встановила:
Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АСС") звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про зобов'язання відповідачів у справі (Приватне акціонерне товариство "У.П.Е.К.", Харківську районну державну адміністрацію) відшкодувати 3000,00 грн. завданої моральної шкоди, а також про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду від 02.09.2003 року, укладеного між першим і другим відповідачами.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.09.2011р. у справі № 5023/7049/11 (суддя Погорєлова О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач не погодився з цим рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його незаконним і необґрунтованим, прийнятим з порушенням приписів матеріального та процесуального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу. Просить оскаржуване ним рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що спірний договір був укладений з боку Харківської районної державної адміністрації поза межами наданих нормативними актами повноважень (статей 80, 83 Земельного кодексу України, пункту 12 розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України), оскільки, з урахуванням вимог цих актів, повноваження щодо надання земельної ділянки за спірним договором належать до компетенції Південної міської ради Харківського району Харківської област.
При цьому, зазначає, що статтею 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»встановлено вичерпний перелік повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля, зі змісту якого випливає, що на момент укладення спірного договору Харківська районна державна адміністрація взагалі не мала повноважень щодо розпорядження землями ані в межах населеного пункту, ані поза межами населеного пункту.
Перший відповідач у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Другий відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Свої заперечення обгрунтовує тим, що підставою для укладання спірного договору було Розпорядження голови Харківської райдержадміністрації, яке не оскаржене в передбаченому законодавством порядку та є чинним на даний час.
При цьому, зазначає, що з урахуванням положень частини 2 статті 1, частини 2 статті 7 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, Харківська районна державна адміністрація мала повноваження на укладення спірного договору.
До того ж, на думку другого відповідача, позивачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів того, що земельна ділянка, яка передавалась за спірним договором, є комунальною власністю.
Представник другого відповідача в судове засідання 10.11.2011 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №6115822314647 про вручення йому копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника другого відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши усні пояснення представників позивача та другого відповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 02 вересня 2003 року між Харківською районною державною адміністрацією та Акціонерним товариством “У.П.Е.К.”(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство “У.П.Е.К.”) було укладено Договір оренди земельної ділянки водного фонду (надалі - договір). Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Десятниченко О.В. за реєстровим номером 3616.
Згідно з договором, Харківська районна державна адміністрація передала АТ “У.П.Е.К.” в оренду земельну ділянку водного фонду, яка знаходиться в м. Південне Харківського району Харківської області. Загальна площа переданої в оренду ділянки склала 7,0607, з яких пасовищ: 1,7407 га, господарських шляхів - 0,0031 га. лісонасаджень - 2,4443 га, боліт - 0,0540 га, під водою - 2,8192 га.
При цьому, як вбачається зі змісту договору, передана в оренду земельна ділянка знаходиться в межах м. Південного Харківського району Харківської області.
Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що ТОВ “Торговий дім “АСС” є володільцем (користувачем) об'єктів нерухомості, прилеглих до земельної ділянки, яка передана за спірним договором, а тому, на думку позивача, реалізація спірного договору оренди земельної ділянки безпосереднім чином впливає на права та інтереси позивача.
Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 1 пункту 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України підставами для судового захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 2 статті 21 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Однак, як вірно зазначив місцевий господарський суд, позивач не довів, яким чином реалізація спірного договору свідчить про порушення, невизнання або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу та якого саме права та інтересу.
До того ж, відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України суб"єктом оспорювання дійсності правочину є сторона або інша заінтересована особа.
При цьому, позивач не є стороною оспорюваного договору та не довів своєї заінтересованості, тобто факту порушення, невизнання або оспорювання виконанням спірного договору певного інтересу позивача, який охороняється законом.
Отже, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Посилання позивача як на підставу для задоволення позову на відсутність повноважень Харківської районної державної адміністрації на укладення спірного договору оренди землі, на думку колегії суддів, не можуть прийматися до уваги, оскільки відсутність факту порушення, оспорювання або невизнання певного права або охоронюваного законом інтересу позивача з урахуванням положень статей 1, 2 ГПК України та статті 15 Цивільного кодексу України виключає можливість судового захисту такого права або інтересу.
Також, на думку колегії суддів, є безпідставними і посилання представника позивача в судовому засіданні 10.11.2011 року як на підставу для задоволення позову на укладення позивачем з КП "Водотехконтроль" договору оренди майна №1 (гідротехнічної споруди),зважаючи на таке.
Відповідно до вимог статей 209, 210 Цивільного кодексу України правочин, у випадках встановлених законом, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно з частиною 2 статті 793 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на день укладення спірного договору, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до статті 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.
До складу об'єкту оренди за цим договором входить капітальна споруда, тобто нерухоме майно.
Згідно з частиною 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Рухомими ж речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (частина 2 статті 181 ЦК України).
Поняття гідротехнічних споруд наведено у пункті 1.9.18 Методики "Про затвердження методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів", яка затверджена наказом Держкоммістобудування і архітектури від 19.12.95 № 252.
Згідно із вказаною нормою гідротехнічними спорудами визнаються споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
Виходячи з наведеного, греблі неможливо перемістити без їх знецінення та зміни цільового призначення.
Питання реєстрації прав на нерухоме майно регулюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 року.
Цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості (ст. 1).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»об'єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
В пункті 7.8 вищезазначеного договору зазначено предмет оренди, і серед іншого - площа ділянки під водою 7,8 га.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду землі" передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.
Відповідно до статті 18 Закону України „Про оренду землі" договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у відповідності до „Порядку державної реєстрації договорів оренди землі", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №2073 від 25.12.1998 р.
Відповідно до частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Також відповідно до частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Таким чином, договір оренди майна № 1 (гідротехнічної споруди - земляної греблі) від 22.09.2010 року, державну реєстрацію якого здійснено не було, не може вважатися укладеним, тобто його не існує в юридичному сенсі.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2011р. у справі № 5023/7049/11 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя (підпис)
Суддя (підпис)
Суддя (підпис)
Повний текст постанови складено 14.11.2011 року.
Згідно з оригіналом
секретар суду Колєснік Н.Ю.
16.11.2011