"17" листопада 2011 р.Справа № 5016/2791/2011(8/136)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Савицького Я.Ф.
Суддів: Гладишева Т.Я.
Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Мартинюк К.В..
за участю представників сторін в судовому засіданні від 17.11.2011р.:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 04 жовтня 2011 року
по справі № 5016/2791/2011
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця»
до відповідачів: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2
про стягнення 15293,43 грн.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 17.11.2011р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.10.2011р. по справі №5016/2791/2011 (суддя Гриньова-Новицька»задоволено частково позов ТОВ «Оптова компанія «Дарниця»до ФО-П ОСОБА_2 про стягнення 15293,43 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача 11747,91 грн. -основний борг; 73,47 грн. -3% річних; 394,11 грн. -пеня ; 2936 грн. -штраф; 46,99 грн. втрати від інфляції; 152,09 грн. - державне мито; 234,56 грн. витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, у задоволенні 93,98 грн. втрат від інфляції в позові відмовлено, з посиланням на те, що відповідачем належним чином не виконувалися умови договору поставки №4029 від 25.02.2011р. щодо своєчасної оплати поставленої продукції. Так на момент звернення позивача з позовом до господарського суду заборгованість ФО-П ОСОБА_2 перед ТОВ «Оптова компанія «Дарниця»за вказаним договором становила 11747,91 грн., у зв'язку з чим позивачем було нараховано 73,47 грн. -3% річних; 394,11 грн. -пеня ; 2936 грн. -штраф; 140,97 грн. втрати від інфляції. Відповідач не підтвердив належними доказами оплату поставленого товару, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 11747,91 грн. - боргу, 73,47 грн. -3% річних; 394,11 грн. -пені ; 2936 грн. -штрафу підлягають задоволенню. Щодо нарахування втрат від інфляції за травень -червень 2011р. в сумі 140,97 грн., судом встановлено, що нарахування інфляційних втрат за травень 2011р. позивач здійснив безпідставно, адже порушення грошового зобов'язання з боку відповідача сталося з 20.05.2011р., тобто протягом останніх 10 днів травня, що не відповідає рекомендаціям Верховного Суду України, викладених в листі № 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», у зв'язку з чим вказана позовна вимога підлягає частковому задоволенню .
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся ФО-П ОСОБА_2 з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 04.10.2011р. по справі №5016/2791/2011, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що господарським судом не було прийнято до уваги того, що позивачем не було доведено того, що поставка товару відбулася на підставі договору поставки №4029 від 25.02.2011р., оскільки видаткові накладні, які були надані позивачем до матеріалів справи, містять посилання на договір №1 від 01.03.2011р.. У зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутній договір №1від 01.03.2011р., немає можливості встановити строк оплати товару, видаткові накладні також не містять строк оплати товару, а отже строк виконання обов'язку по оплаті товару у покупця не настав, також відсутні підстави для нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат..
Сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 31.10.2011р., проте ані позивач, ані відповідач своїх представників в судове засідання не направили, про поважні причини неявки не повідомили та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ФО-П ОСОБА_2, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення з огляду на таке.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 25.02.2011р. між ТОВ «Оптова компанія «Дарниця»(постачальник) та ФО-П ОСОБА_2 (покупець) укладено договір поставки №4029, за умовами п. п. 1.1.- 1.2. якого постачальник зобов'язався передати, а покупець -прийняти у власність і своєчасно сплатити лікарські засоби і вироби медичного призначення (товар), передача товару повинна була здійснюватися окремими партіями, в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним в специфікаціях (витратних накладних), які є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з п. 4.1. договору постачальник передає покупцю товар за цінами, визначеними у специфікаціях (витратних накладних) на кожну окрему партію товару.
Пунктами 5.1. -5.5.3 договору встановлено, що покупець зобов'язаний здійснювати розрахунок за кожну партію товару у формі попередньої оплати вартості партії товару або відстрочки платежу на розсуд постачальника, під терміном «відстрочка платежу»сторони розуміють оплату вартості отриманої партії товару не пізніше 30 днів, першим днем відстрочки платежу є наступний день після дати отримання партії товару, зазначеної в специфікації (витратній накладній).
За п. 8.2 договору у випадку несвоєчасної оплати партії товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штраф у розмірі 25% від вартості несплаченого вчасно товару.
Пунктом 12.2. сторони встановили, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011р..
На виконання умов договору за видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи (арк. спр. 16 -35) в період з 22.03.2011р. по 19.04.2011р. ТОВ «Оптова компанія «Дарниця»передало, а ФО-П ОСОБА_2 прийняв товар на суму 12915,69 грн..
ФО-П ОСОБА_2 зобов'язання за договором поставки виконав частково, сплативши ТОВ «Оптова компанія «Дарниця»лише 1167,78 грн., решта сума вартості поставленого товару оплачена покупцем не була, у зв'язку з чим у покупця утворилася заборгованість за поставлений позивачем товар у розмірі 11747,91 грн..
Наведене стало підставою для звернення ТОВ «Оптова компанія «Дарниця»до господарського суду Миколаївської області з позовом до ФО-П ОСОБА_2 про стягнення 15293,43 грн., з яких 11747,91 грн. -заборгованість, 73,47 грн. -3% річних; 394,11 грн. -пеня ; 2936 грн. -штраф; 140,97 грн. - втрати від інфляції.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити засоби захисту рослин.
За ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться у ст. 712 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 663, п. п. 1, 2 ч.1 ст. 664 Цивільного Кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору протягом періоду з 22.03.2011р. по 19.04.2011р. за видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи (арк. спр. 16 -35), ТОВ «Оптова компанія «Дарниця»передало, а ФО-П ОСОБА_2 прийняв товар на суму 12915,69 грн..
З письмових пояснень ТОВ «Оптова компанія «Дарниця»від 26.09.2011р., наданих до суду, вбачається, що внаслідок неуважності оператора ПК була зроблена помилка: у графі «підстава»кожної видаткової накладної замість правильного номеру і дати договору поставки № 4029 від 25.02.2011р. зазначено невірний номер договору № 1 від 01.03.2011р., інші договори сторонами не укладалися.
ФО-П ОСОБА_2 не спростував цього твердження ТОВ «Оптова компанія «Дарниця»та договір № 1 від 01.03.2011р. до матеріалів справи не надав.
Оскільки накладні містять посилання на договір, укладений між сторонами, а доказів наявності договору № 1 від 01.03.2011р. відповідач не надав, господарський суд першої інстанції вірно встановив, що правовідносини між сторонами виникли внаслідок укладення договору поставки, який наявний у матеріалах справи.
Матеріалами справи, підтверджується належне виконання умов договору поставки з боку постачальника.
Частиною 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
За ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Між тим, за поставлений ФО-П ОСОБА_2 повністю не розрахувався, сплативши постачальнику 22.07.2011р. лише 1167,78 грн., внаслідок чого у покупця утворилася заборгованість перед постачальником у сумі 11747,91 грн..
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги ТОВ «Оптова компанія «Дарниця»про стягнення з ФО-П ОСОБА_2 заборгованості у сумі 11747,91 грн..
У позовній заяві ТОВ «Оптова компанія «Дарниця»просило у стягнути з ФО-П ОСОБА_2 пеню у сумі 394,11 грн. та 2936 грн. штрафу.
Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).
Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
За ч. 1 ст. 322 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.
Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
Частинами 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2 договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасної оплати партії товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штраф у розмірі 25% від вартості несплаченого вчасно товару.
Апеляційним господарським судом перевірено розрахунки пені та штрафу, які складені позивачем (арк. спр. 13, 52), та встановлено, що вказані розрахунки цілком відповідають вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а отже господарським судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 394,11 грн. та штрафу у сумі 2936,97 грн..
ТОВ «Оптова компанія «Дарниця»»також просило у позовній заяві стягнути з відповідача втрати від інфляції у розмірі 140,97 грн., 3% річних у сумі 73,47 грн..
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційним господарським судом перевірено розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, які складені позивачем (арк. спр. 11,12), та встановлено, що розрахунок 3% річних цілком відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а отже господарським судом першої інстанції правомірно задоволено позовну вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 73,47 грн..
Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 140,97 грн. за період з травня 2011 року по червень 2011 року, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції щодо часткового задоволення вказаної позовної вимоги у сумі 46,99 грн., оскільки нарахування інфляційних втрат за травень 2011р. позивач здійснив безпідставно, адже порушення грошового зобов'язання з боку відповідача сталося з 20.05.2011р., тобто протягом останніх 10 днів травня, отже позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не враховано листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».
Апеляційним господарським судом не приймаються до уваги доводи скаржника -ФО-П ОСОБА_2, викладені в апеляційній скарзі, про те, що строк виконання зобов'язання не настав, оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами справи, та скаржником не доведено доказами, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, їх обґрунтованість.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Миколаївської області від 04.10.2011р. по справі №5016/2791/2011 залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 04.10.2011р. по справі №5016/2791/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 21.11.2011р..
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Гладишева Т.Я.
Суддя Лавренюк О.Т.