"16" листопада 2011 р.Справа № 5/196/10
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді Жекова В.І.,
Суддів Картере В.І., Пироговський В.Т.,
секретар судового засідання Марінова І.І.
Представники сторін у судове засідання не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу
Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області
від 12.10.2011 р. (затвердження звіту ліквідатора)
по справі № 5/196/10
Боржник Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтерсан”
Кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю „Рестард”
Ліквідатор Михайличенко Яна Геннадіївна
про визнання банкрутом
Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 01.11.2011 р., яка надіслана учасникам процесу 01.11.2011 р., розгляд апеляційної скарги призначено на 16.11.2011 р.
Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановляння ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
22.10.2010р. Голова ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРСАН” звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою у якій просив порушити провадження у справі про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРСАН”, визнати Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРСАН” банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру, призначити ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРСАН” арбітражного керуючого Михайличенко Я.Г., який виконує обов'язки голови ліквідаційної комісії.
Заява мотивована тим, що 21.07.2010р. власником ТОВ „Інтерсан” було прийнято рішення про самоліквідацію підприємства та призначено ліквідаційну комісію, головою якої обрано ліцензованого арбітражного керуючого Михайличенко Я.Г., з яким укладено договір про надання послуг від 21.07.2010р.
Вищезазначене рішення було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства та Статуту.
Обґрунтовуючи заяву заявник також зазначає, що оцінка майна товариства не проводилась в зв'язку з відсутністю останнього, про що свідчить акт інвентаризації від 21.07.2010р. На даний час кредиторська заборгованість підприємства складає 115, 000 тис. грн. перед ТОВ „Рестард”, яка є безспірною, що підтверджується актом звірки від 31.12.2009р. та 01.07.2010р.
У зв'язку з тим, що вартості майна підприємства недостатньо для задоволення вимог кредиторів, тому власником ТОВ „Інтерсан” було прийнято рішення провести ліквідацію підприємства в порядку передбаченому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та в місячний термін звернутися до господарського суду з відповідною заявою про порушення справи про банкрутство.
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 02.11.2010р. (суддя Міщенко В.І.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтерсан” (54058, м. Миколаїв, вул. Лазурна, 52-Б, кв.179, код 36880876) банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерсан” голову ліквідаційної комісії Михайличенко Яну Геннадіївну (54056, м. Миколаїв, а/с 14); зобов'язано призначеного ліквідатора: подати до офіційного друкованого органу газети „Голос України” або „Урядовий кур'єр” у 5-ти денний строк оголошення про банкрутство ТОВ „Інтерсан” та відкриття ліквідаційної процедури. В оголошенні вказати повне найменування банкрута, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про ліквідатора, дату прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відповідно до ст.51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, докази публікації надати до суду; надати до суду реєстр вимог кредиторів.
Вищезазначена постанова була оскаржена в апеляційному порядку та постановою Одеського апеляційного Господарського суду від 13.04.2011р. постанова Господарського суду Миколаївської області від 02.11.2010р. була залишена без змін.
Зазначена постанова апеляційної інстанції була оскаржена в касаційному порядку та постановою Вищого Господарського суду України від 03.08.2011р. у справі №5/196/10 постанова Одеського апеляційного Господарського суду від 13.04.2011р. залишена без змін.
Ліквідатор, арбітражний керуючий Михайличенко Я.Г. подав до Господарського суду Миколаївської області звіт, в якому зазначив, що ліквідаційну процедуру проведено відповідно до вимог, передбачених розділом ІІІ Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а саме головою ліквідаційної комісії було прийнято документацію та печатку ТОВ „Інтерсан”, про що складено акт приймання-передачі документації та печатки від 21.07.2010р.; проведено інвентаризацію майна, про що складено інвентаризаційний опис від 21.07.2010р., в результаті якої майнових та грошових активів на підприємстві не виявлено.
Також, ліквідатор в звіті зазначає, що ним в ході проведення ліквідаційної процедури були направлені запити до реєстраційних установ.
По результатам направлених запитів були отримані відповіді, а саме: отримано відповідь від ВДВС ММУЮ у Заводському районі м. Миколаєва за № 44986/К від 17.12.2010р. про відсутність виконавчих проваджень щодо стягнення з ТОВ „Інтерсан” (т.1, а.с.159); отримано довідку від Комунального підприємства „МБТІ” за вих. № 8068 від 12.12.2010р., в якій повідомляється, що за ТОВ „Інтерсан” власність не зареєстрована (т.1, а.с. 161); отримано повідомлення від УДАЇ УМВС України в Миколаївській області за вих. № 9/7783 від 30.11.2010р. про те, що за ТОВ „Інтерсан” зареєстрованих транспортних засобів не значиться (т.1, а.с. 163); отримано Витяг з державного реєстру земель за № 4424 від 24.12.2010р. про те, що записів в базі даних Державного реєстру земель про проведення реєстраційних дій, які б підтверджували право власності на земельні ділянки за ТОВ „Інтерсан”, не знайдено (т.1, а.с. 164); отримано відповідь від ДПІ у Заводському районі лист за № 11296/10/290-11 від 01.12.2010р. з інформацією про те, що по платнику податків ТОВ „Інтерсан” відсутні відкриті рахунки у фінансових установах (т.1, а.с.165).
Між тим, в звіті ліквідатором зазначається, що складено відповідний ліквідаційний баланс, валюта якого станом на 23.06.2011р. складає 0, 00 грн. (т.1, а.с.156).
Також ліквідатором в звіті зазначається, що ліквідаційний баланс банкрута станом нам 23.06.2011р. свідчить про відсутність у банкрута основних і оборотних засобів для ведення господарської діяльності, своєчасного погашення грошових зобов'язань та відсутність можливості оздоровлення платоспроможності боржника, оскільки у банкрута відсутнє будь-яке майно, що підтверджується листами комунального підприємства „ММБТІ” за вих. № 8068 від 12.12.2010р., інспекції Держтехнагляду у Миколаївській області б/н від 13.01.2011р., УДАЇ УМВС України в Миколаївській області за вих. № 9/7783 від 30.11.2010р., витягом МРФ ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” за вих. № 4424 від 24.12.2010р.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2011р. (суддя Міщенко В.І.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерсан” станом на 23.06.2011р.; ліквідовано ТОВ „Інтерсан” (54058, м. Миколаїв, вул.. Лазурна, 52-Б, кв.179, код 36880876), зареєстроване виконкомом Миколаївської міської ради 07.12.2009р.; зобов'язано ліквідатора примірники ліквідаційного балансу банкрута надіслати Головному управлінню статистики в Миколаївській області та Миколаївському міськвиконкому; провадження у справі припинено.
Ухвала мотивована тим, що ліквідатором було виконано вимоги, передбачені розділом ІІІ Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Не погодившись з вищезазначеною ухвалою, Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва звернулась до Одеського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2011р. по справі № 5/196/10 та припинити провадження у справі.
Крім того, апелянт наполягає на тому, що відповідно до п.20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ передбачено право органів державної податкової служби на проведення перевірок платників податків.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт також зазначає, що згідно з п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VІ органи державної податкової служби проводять документальні позапланові перевірки, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи-підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подану заяву про зняття з обліку платника податків.
Особа, яка подала апеляційну скаргу також зазначає, що на підставі наказу ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 16.02.2011р. № 378 та на підставі направлення № 326/23-100 фахівцями ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва було здійснено вихід 16.02.2011р. за юридичною адресою ліквідатора ТОВ „Інтерсан”: м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 122. Але ліквідатор ТОВ „Інтерсан” Михайличенко Я.Г. відмовилась від розпису при отриманні наказу та направлення на проведення перевірки та повідомив, що не допускає фахівців ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва до перевірки, в результаті чого було складені відповідні акти, а саме: акт відмови від допуску до перевірки від 16.02.2011р. №143/23-100; акт відмови від підпису від 16.02.2011р. № 144/23-100.
Таким чином на думку апелянта такі дії ліквідатора є неправомірними.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 21.12.2009р. між ТОВ „Інтерсан”, іменуємого в подальшому „Покупець”, в особі директора Краковяк П.А., діючого на підставі Уставу, з однієї сторони та ТОВ „Рестард”, іменуємого в подальшому „Продавець”, в особі директора Артемова В.Ю., діючого на підставі Уставу, з іншої сторони, було укладено договір поставки № 18, за умовами якого продавець передає покупцю товар в узгоджені сторонами терміни відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2000.
Відповідно до пункту 2.2.1. договору покупець прийняв на себе зобов'язання, а саме в узгоджені даним договором терміни провести оплату за отриманий товар.
Умови договору Товариством з обмеженою відповідальністю „Рестард” виконані у повному обсязі, а Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерсан” виконані не були, що і стало підставою для звернення до суду ТОВ „Інтерсан” з заявою про визнання банкрутом товариства, та в подальшому відкриттю ліквідаційної процедури.
З наявного в матеріалах справи акту звірки розрахунків з постачальниками ТОВ „Рестард” на 31.12.2009р. вбачається, що заборгованість між ТОВ „Інтерсан” та ТОВ „Рестард” на 31.12.2009р. складає 115000, 00 грн. (т.1, а.с. 20).
З акту звірки розрахунків з постачальниками ТОВ „Рестард” на 01.07.2010р. вбачається, що заборгованість між ТОВ „Інтерсан” та ТОВ „Рестард” на 01.07.2010р. складає 115000, 00 грн. (т.1, а.с.21).
Відповідно до ліквідаційного балансу станом на 30.06.2010р. майна та активів для погашення заборгованості перед ТОВ „Рестард” недостатньо. (т.1, а.с. 17).
На виконання вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ліквідатором здійснено заходи по закриттю рахунків товариства.
З наявної в матеріалах справи довідки Публічного акціонерного товариства „Брокбіснесбанк” від 03.08.2010р. за № 09-308 вбачається, що закрито поточний рахунок № 260010279100 в гривні, який належав ТОВ „Інтерсан”. (т.1, а.с.33).
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з доводами наведеними в оскаржуваній ухвалі, а відтак і не погоджується з доводами наведеними в апеляційній скарзі виходячи з наступного.
Так, відповідно до вимог частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 статті 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.
Обов'язки особи, що прийняла рішення про припинення юридичної особи визначені ст. 105 ЦК України.
Зокрема, згідно з приписами вказаної норми:
учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення;
учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи;
з моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється;
комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи;
комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.
Також, статтею 60 Господарського кодексу України, яка визначає загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання встановлено, що ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.
Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.
Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.
Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.
Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.
Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби, про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.
В матеріалах даної справи наявні докази розміщення в друкованих засобах масової інформації повідомлення про припинення даної юридичної особи відповідно до частини 4 статті 105 ЦК України (т.1, а.с.14), а саме: копія оголошення про ліквідацію боржника, розміщеного у „Урядовий кур'єр” №143 від 05.08.2010р.
Також, з матеріалів справи вбачається, що голова ліквідаційної комісії боржника звернувся до господарського суду із заявою про банкрутство за правилами ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” із дотриманням строку, передбаченого частиною 4 статті 105 ЦК України, оскільки інформація про прийняття засновником боржника рішення про ліквідацію товариства, розмішена у „Урядовий кур'єр” 05.08.2010р., а заяву про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерсан” було подано до господарського суду 22.10.2010р., тобто більш ніж через 2 місяці з моменту розміщення засновником боржника оголошення у „Урядовий кур'єр”.
Крім того, у заяві про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерсан” містяться відомості про відсутність майна у боржника, а в матеріалах справи наявні докази повідомлення органу державної податкової служби про припинення вказаного підприємства у встановленому законом порядку (повідомлення від 20.09.2010р.), про свідчить поштове повідомлення про відправлення. (т.1, а.с.23)
Також, до заяви ліквідатора про порушення справи про банкрутство доданий проміжний ліквідаційний баланс, складений відповідно до вимог ч. 1 ст. 111 ЦК України (т.1, а.с.25).
В матеріалах справи міститься ліквідаційний баланс ТОВ „Інтерсан” на підставі якого було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс. (т.1, а.с.156).
Таким чином, господарський суд при винесенні ухвали про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу посилався на приписи ст.32 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якою передбачено, що після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до Господарського суду звіт та ліквідаційний баланс з відповідними додатками.
Відповідно до приписів частини 1 ст.32 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що якщо за результатами ліквідаційного балансу не залишилося майна боржника, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута.
Приписами частини 5 статті 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.
Частиною 6 статті 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що вимоги, які не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Отже, ствердження апелянта про недотримання ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерсан” вимог ч. 1 ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” щодо умов та порядку звернення до господарського суду спростовуються наявними у справі доказами.
Таким чином, посилання ДПІ в апеляційній скарзі на позбавлення її можливості провести позапланову виїзну документальну перевірку товариства та щодо недопущення ліквідатором Михайличенко Я.Г. до проведення перевірки, відхиляються апеляційним господарським судом, з огляду на те, що жодними нормативним актом не передбачено обмежень щодо проведення перевірок органами податкової служби у разі введення процедури банкрутства суб'єкта господарської діяльності, що додатково підтверджується приписами Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011р. про що не може бути не відомо ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що данне питання вже розглядалося у Вищому Господарському суді України, що і підтверджується постановою Вищого Господарського суду України від 03.08.2011р. (т.1, а.с. 119-121).
Відповідно до статті 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Крім того, згідно приписів п.1 ст.5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до статті 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” справи про банкрутство підвідомчі арбітражним судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.
При розгляді справи в апеляційному порядку апелянт не спростував наявні у справі докази надані заявником, а отже, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Крім того, відповідно до вимог ст.38 ГПК України, (в редакції Закону № 2453 ), забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.
Отже, з огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що ухвала прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права а тому підстави для її зміни або скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101-106 ГПК України,
колегія суддів,
Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2011р. у справі № 5/196/10-залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва без задоволення.
Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Жеков В.І.
Судді Пироговський В.Т.
Картере В.І.
Повий текст постанови підписано 17 листопада 2011р.