"15" листопада 2011 р.Справа № 26-33/35-08-1656
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді -Таран С.В.,
суддів: Бойко Л.І., Величко Т.А.
при секретарі судового засідання: Павлюк О. М.
за участю представників:
від позивача -директор Маврін Ф.О.; ОСОБА_1., довіреність б/н від 28.02.2010р.;
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 25.06.2011р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-Строй”
на рішення господарського суду Одеської області від 05.10.2011р.
у справі №26-33/35-08-1656
за позовом приватного підприємства виробничо-комерційної фірми „ЛАС”
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-Строй”
про стягнення 50587 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 05.10.2011р. у справі №26-33/35-08-1656 (суддя Никифорчук М.І.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-Строй” на користь приватного підприємства виробничо-комерційної фірми „ЛАС” матеріальну шкоду в розмірі 50587 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням товариство з обмеженою відповідальністю „Мега-Строй” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 05.10.2011р. скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, проте в судовому засіданні проти її задоволення висловив заперечення.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ОД №003998, виданого на підставі рішення Нерубайської сільської ради від 29.12.1998 р. №72-ХХІІІ та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 19.02.1999 р. за №26 (далі- державний акт ІІ-ОД №003998), підприємству позивача у постійне користування було надано земельну ділянку площею 3,30 га з метою розміщення стоянки автомашин та будівництва комплексу по їх обслуговуванню (том І а.с.12-13).
На вказаній земельній ділянці розташована виробнича база з виготовлення будівельних матеріалів, яка відповідно до рішення виконавчого комітету Нерубайської сільської ради №222 від 9 квітня 2008 року та виданого на підставі означеного рішення свідоцтва про право власності від 4 вересня 2008 року, належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю „Мега-Строй” (том І а.с.93).
Рішенням господарського суду Одеської області від 23.03.2011 р. у справі №15-33/36-08-1685 за позовом приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "ЛАС" до товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Строй" про зобов'язання звільнити земельну ділянку (далі-справа №15-33/36-08-1685) встановлено, що відповідач, розміщуючи виробничу базу з виготовлення будівельних матеріалів, фактично використовує частину земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні позивача на підставі державного акту ІІ-ОД №003998, а тому задоволено позовні вимоги в повному обсязі: зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Мега-Строй" звільнити земельну ділянку площею 0,25 га, право постійного користування якою належить приватному підприємству виробничо-комерційна фірма "ЛАС" на підставі державного акту ІІ-ОД №003998 (том І а.с.134-141). Згідно комп'ютерної бази даних "Діловодство суду" вказане рішення не оскаржувалось, а відтак є таким, що набрало законної сили.
В силу частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України перелічені вище факти, які встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 23.03.2011 р. у справі №15-33/36-08-1685, не потребують доведенню у даній справі, в якій беруть участь ті самі сторони.
Предметом позову у даній справі є стягнення на користь позивача 50587 грн. шкоди, заподіяної йому відповідачем внаслідок самовільного використання зазначеної вище земельної ділянки, з яких 30000 грн. є вартістю наданої позивачу правової допомоги при вирішенні господарського спору у справі №33-31-34-30/273-07-7164 за позовом Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Нерубайської сільської ради до приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "ЛАС" про припинення права користування земельною ділянкою (далі-справа №33-31-34-30/273-07-7164), а 20587 грн. є упущеною вигодою, яку б приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "ЛАС" могло б отримати в результаті здавання цієї земельної ділянки в оренду.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі місцевий господарський суд своє рішення мотивував доведеністю заподіяння відповідачем позивачеві майнової шкоди в розмірі 50587 грн.
Проте колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з наступних підстав.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Аналогічна норма міститься в частині першій статті 174 Господарського кодексу України щодо підстав виникнення господарських зобов'язань.
Зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, належать до позадоговірних зобов'язань.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, підставою деліктної відповідальності є протиправне (дія чи бездіяльність), шкідливе (причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою), винне діяння особи, яка завдала шкоди.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) противоправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між противоправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між противоправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що противоправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі - наслідком такої противоправної поведінки.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування шкоди (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006р. у справі №42/266-6/492).
Передчасно вказуючи на доведеність завдання позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаних доходів по орендній платі), суд першої інстанції не врахував, що відповідно до приписів статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валютного доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Із змісту статті 22 Цивільного кодексу України вбачається, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Водночас, сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин, зокрема, як потенційна можливість використовувати земельну ділянку шляхом надання її у тимчасове оплатне користування третім особам.
У відповідності до частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вжиття позивачем заходів щодо одержання доходів у вигляді орендної плати.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України, об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності, а відповідно до частини першої статті 4 Земельного кодексу України, орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.
Отже, обов'язковою умовою для отримання права укладення договору оренди земельної ділянки є право власності на неї.
Враховуючи те, що приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "ЛАС" не є власником, а є користувачем земельної ділянки на підставі державного акту ІІ-ОД №003998, воно позбавлено навіть потенційної можливості отримувати прибуток у вигляді орендної плати.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 20587 грн. шкоди як потенційної можливості використовувати земельну ділянку, право користування якою посвідчено державним актом ІІ-ОД №003998, шляхом надання її у тимчасове оплатне користування (оренду) третім особам, заявлені необґрунтовано і задоволенню не підлягають.
Помилково задоволено судом першої інстанції і позовні вимоги в частині стягнення 30000 грн. шкоди, що являють собою понесені, за твердженням позивача, приватним підприємством виробничо-комерційна фірма "ЛАС" витрати на правову допомогу з огляду на наступне.
01.09.2007 р. між приватним підприємством виробничо-комерційна фірма "ЛАС" ("замовник") та малим приватним підприємством "Юст-Енерго" ("юридична фірма") укладено договір на надання правової допомоги від 01.09.2007р., за умовами якого замовник доручає, а юридична фірма бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу щодо прав та інтересів замовника з приводу захисту права постійного користування земельною ділянкою площею 3,3 га, розташованою у с. Нерубайське Біляївського району Одеської області (том І а.с.31). Пунктом 4.1 вказаного договору передбачено, що за виконання поточної роботи юридичною фірмою замовник здійснює передплату у розмірі 30000 грн.
За твердженням позивача вищезазначена правова допомога на суму 30000 грн. надавалась малим приватним підприємством "Юст-Енерго" по представництву інтересів приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "ЛАС" у справі №33-31-34-30/273-07-7164 за позовом Біляєвського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Нерубайської сільської ради до приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "ЛАС" про припинення права користування земельною ділянкою площею 3,3 га (том І а.с.99-108).
Тобто по справі, в якій відповідачем виступало само приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "ЛАС", а товариство з обмеженою відповідальністю "Мега-Строй" приймало участь як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Питання зайняття товариством з обмеженою відповідальністю "Мега-Строй" частини земельної ділянки площею 0,25 га, право користування якою належить позивачеві на підставі державного акту ІІ-ОД №003998, розглядалось в іншому судовому процесі, зокрема у господарській справі №15-33/36-08-1685.
Крім того, оплата вартості юридичних послуг, понесених приватним підприємством виробничо-комерційна фірма "ЛАС" у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у справі №33-31-34-30/273-07-7164, є не збитками підприємства, а його судовими витратами, склад та порядок розподілу яких визначено статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Саме такої правової позиції дотримується Вищий Господарський Суд України, зокрема в постанові від 18.03.2009р. у справі №22/137-08-3313.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обов'язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, на позивача, що вимагає відшкодування шкоди покладається обов'язок доказування і факту, і розміру заподіяної йому шкоди.
Між тим твердження приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "ЛАС" щодо заподіяння йому відповідачем шкоди в розмірі 30000 грн. не підтверджуються належними в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами: в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про понесення позивачем витрат на правову допомогу або про реальне виконання договору від 01.09.2007р. (акт виконаних робіт, платіжне дорученням про перерахування зазначених грошових коштів, квитанція тощо). Відсутність факту заподіяння шкоди - одного із елементів складу цивільного правопорушення виключає сам склад цивільного правопорушення, а отже, і цивільно-правову відповідальність за заподіяння шкоди.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 05.10.2011р. - скасуванню з підстав невідповідності висновків, викладеним у ньому, обставинам справи.
Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-строй” задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 05.10.2011р. у справі №26-33/35-08-1656 скасувати.
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Таран С.В.
Суддя Бойко Л.І.
Суддя Величко Т.А.