01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.11.2011 № 39/167-7/85
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів:
при секретарі судового засідання Шапконюк Ю.О.,
від позивача - ОСОБА_1., довіреність №3527 від 29.10.2010 року,
від відповідача -ОСОБА_2 . довіреність №647 від 05.09.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»
на рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року
у справі №39/167-7/85 (суддя Якименко М.М.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ,
до закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»
про стягнення 184 704,79 грн. та вилучення предмету лізингу: автобетонозмішувача АБС-7ДА (Тігарбо) на базі шасі КАМАЗ 53229, 2006 року випуску, в кількості 1 (одна) одиниця) за залишковою вартістю 43311,49 грн., -
встановив:
У липні 2010 року ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»(далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ЗАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком»(далі - відповідач) про стягнення 184 704,79 грн. та вилучення предмету лізингу: автобетонозмішувача АБС-7ДА (Тігарбо) на базі шасі КАМАЗ 53229, 2006 року випуску, в кількості 1 (одна) одиниця) за залишковою вартістю 43311,49 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2010 року у справі №39/167 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ЗАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком»на користь ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»суму основного боргу у розмірі 43311,49 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 866,23 грн. та 89,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вирішено вилучити у ЗАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком»та повернути ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»предмет лізингу за договором №23/08/06-7 фінансового лізингу від 23.08.2006 року, а саме: автобетонозмішувач АБС-7ДА (Тігарбо) на базі шасі КАМАЗ 53229, 2006 року випуску, в кількості 1 (одна) одиниця), залишковою вартістю 43311,49 грн. В іншій частині в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 року у справі №39/167 рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2010 року у справі №39/167 залишено без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком»без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду від 16.03.2011 року у справі №39/167 рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2010 року у справі №39/167 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 року у справі №39/167 скасовано, справу №39/167 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2011 року справу за позовом ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ЗАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком»про стягнення 184 704,79 грн. та вилучення предмету лізингу: автобетонозмішувача АБС-7ДА (Тігарбо) на базі шасі КАМАЗ 53229, 2006 року випуску, в кількості 1 (одна) одиниця) за залишковою вартістю 43311,49 грн. прийнято до провадження та присвоєно їй №39/167-7/69.
28.04.2011 року ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»звернулось до господарського суду міста Києва з заявою в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої просило суд стягнути з відповідача основний боргу у сумі 43311,49 грн., неустойку в сумі 42493,16 грн. та вилучити у відповідача та повернути позивачеві предмет лізингу -автобетонозмішувач АБС-7DA (КОМЗ-Експорт) на шасі КамАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року у справі №39/167-7/85 у позові ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»відмовлено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року у справі №39/167-7/85 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 року у справі №39/167-7/85 апеляційну скаргу ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»на рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року у справі №39/167-7/85 прийнято до провадження та призначено її розгляд 12.09.2011 року.
У судовому засіданні 12.09.2011 року оголошено перерву до 11.10.2011 року.
У судовому засіданні 11.10.2011 року оголошено перерву до 01.11.2011 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року продовжено строк розгляду спору у справі №39/167-7/85.
В судовому засіданні 01.11.2011 року було оголошено перерву до 15.11.2011 року.
В судовому засіданні 15.11.2011 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник відповідача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив спірне судове рішення залишити без змін.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.08.2006 року між ТОВ «ТІБІАЙ Лізинг», назву якого було змінено у відповідності до Протоколу загальних зборів учасників від 22.09.2006 року на ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»(лізингодавець), та ЗАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком»(лізингоодержувач) було укладено договір №23/08/06-7 фінансового лізингу (надалі -договір).
Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до п. 1.1 договору його предметом є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації (додаток №2 до договору) (далі -майно або предмет лізингу) для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів . Предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії договору (п. 1.2 договору).
Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно з п. 2.1 договору строк користування відповідачем майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання -передачі майна згідно з п. 4.3 договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за договором.
Відповідно до п. 3.2 договору загальна вартість майна на момент укладення договору складає: без ПДВ 275 000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 55 000,00 грн., разом з ПДВ 20% - 330 000,00 грн.
Специфікацією (додаток №2 до договору) сторонами визначено найменування, модель, ціну одиниці предмету лізингу, а саме: автобетонозмішувач на шасі КАМАЗ, модель АБС - 7ДА (Тігарбо), 2006 року випуску, кількість: 1, ціна за одиницю: 330000,00 грн. з ПДВ.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджує якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін.
На виконання п. 4.1 (в редакції додаткової угоди №1 від 02.11.2006 року до договору) та п. 4.3 договору сторони 17.11.2006 року підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі майна в користування за договором №23/08/06-7 фінансового лізингу від 23.08.2006 року.
Враховуючи те, що за актом від 17.11.2006 року прийому -передачі майна в користування за договором №23/08/06-7 фінансового лізингу від 23.08.2006 року позивач передав відповідачу у фінансовий лізинг майно, а саме: автобетонозмішувач АБС - 7ДА (Тігарбо) на шасі КАМАЗ, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, колегія суддів дійшла до висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі та належним чином.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Пунктом 3.4.1 договору, зокрема, передбачено, що лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору) та наведено порядок коригування лізингових платежів (крім авансового лізингового платежу) у випадку зміни курсу гривні до долару США.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Умовами договору сторони погодили, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору) та пунктів 3.4.1.-3.4.5 договору. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна, винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1.-3.4.5 договору.
Сторонами було складено графік сплати лізингових платежів (остання редакція викладена у п. 3 додаткової угоди №1 від 02.11.2006 року до договору), в якому встановлено строк сплати, розмір платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна (в т.ч. ПДВ), розмір винагороди (комісії) лізингодавця за отримане в лізинг майно (без ПДВ), загальну суму платежу (в т.ч. ПДВ).
Як стверджує позивач, станом на 17.03.2009 року у відповідача існувала заборгованість у розмірі 3548,28 грн. Вказані обставини відповідачем не заперечуються, а також підтверджуються таблицею взаєморозрахунків (надано позивачем, т. 1, а.с. 19-20) та карткою рахунку з контрагентом -ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»(надано відповідачем, т. 1, а.с. 86-87).
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно з ч. 1 п. 4 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Пунктом 16.3.2 договору передбачено, що на вимогу лізингодавця договір може бути достроково розірваний ним у односторонньому порядку у випадках, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів.
Таким чином, чинним законодавством України та укладеним між сторонами спору договором встановлене право позивача в односторонньому порядку розірвати договір.
28.05.2009 року позивач направив відповідачеві повідомлення №2836 від 27.05.2009 року (т. 1, а.с. 33), згідно якого повідомляв відповідача про розірвання (відмову від) договору та вимагав повернення предмету лізингу до 05.06.2009 року. Факт направлення листа позивачем та його отримання відповідачем підтверджується відповідними описом вкладення та повідомленням про вручення поштового відправлення.
Пункт 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Вказане повідомлення відповідачем отримано 22.06.2009 року, отже договір фінансового лізингу від 23.08.2006 року №23/08/06-7, укладений між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»та ЗАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком»є розірваним з 22.06.2009 року у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо строків сплати лізингових платежів.
Позивач, стверджуючи про факт порушення відповідачем умов договору в частині сплати лізингових платежів, звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення основного боргу в сумі 43311,49 грн., неустойки в сумі 42493,16 грн. (35893,16 грн. пені та 6600,00 грн. штрафу) та вилучення у відповідача і повернення позивачу предмета лізингу - автобетонозмішувача АБС-7DА (КОМЗ-Експорт) на шасі КамАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 (згідно заяви від 27.04.2011 року, т. 2, а.с. 213).
Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Аналогічна норма міститься в п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», а саме: у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу -лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Крім того, умовами п. 2.2. договору сторонами встановлено, що в разі дострокового розірвання цього договору або в разі закінчення строку користування предметом лізингу та в інших випадках дострокового повернення майна, лізингоодержувач зобов'язаний повернути майно лізингодавцю, а лізингодавець зобов'язаний прийняти майно у лізингоодержувача.
Відповідно до п. 10.1. договору лізингодавець має право вилучити майно у випадках, в тому числі, виникнення будь-якої з підстав, передбачених в пунктах 10.1.1.-10.1.5. договору, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 договору).
Пунктом 10.2 договору передбачено, що у випадку виникнення будь-якої з підстав, передбачених в пунктах 10.1.1.-10.1.5. даного договору, лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує прийняття лізингодавцем рішення про розірвання договору є рекомендований або цінний лист лізингодавця. лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, на протязі 7 (семи) робочих днів з моменту направлення лізингодавцем на адресу лізингоодержувача відповідної вимоги, повернути майно лізингодавцю.
Як вже зазначалось вище, 28.05.2009 року позивач направив відповідачеві повідомлення №2836 від 27.05.2009 року про розірвання (відмову від) договору та вимогами про повернення предмету лізингу до 05.06.2009 року, про що надано відповідні докази.
Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що станом на час звернення з позовом до суду повернення майна (предмету лізингу) не відбулося.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимоги позивача про вилучення та передання позивачеві предмета лізингу -автобетонозмішувача АБС-7DА (КОМЗ-Експорт) на шасі КамАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, та визнає її такою, що підлягає задоволенню.
Одночасно, суд апеляційної інстанції встановив, що згідно графіку платежів відповідач повинен був здійснити лізингові платежі у загальній сумі 22798,29 грн. (19250,01 грн. лізингових платежів та 2177,67 грн. винагороди), зокрема:
- до 17.04.2009 року (6416,67 грн. -лізинговий платіж, 771,80 грн. -винагорода);
- до 17.05.2009 року (6416,67 грн. -лізинговий платіж, 752,89 грн. -винагорода);
- до 17.06.2009 року (6416,67 грн. -лізинговий платіж, 652,98 грн. -винагорода).
З розрахунку позовних вимог в частині розміру основного боргу відповідача вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти, сума яких складається з наступних частин:
- 3548,28 грн. заборгованості станом на 17.03.2009 року (яка не оспорюється відповідачем);
- 11191,54 грн. заборгованості станом на 17.04.2009 року;
- 11051,19 грн. заборгованості станом на 15.05.2009 року;
- 38499,90 грн. заборгованості станом на 27.05.2009 року.
Колегією суддів встановлено, що нарахування лізингових платежів за договором здійснювалось позивачем відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США згідно вимог п.п. 3.4.1 -3.4.5 договору. На підтвердження правильності такого коригування позивачем надано довідки про нарахування лізингових платежів ЗАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком»на 17.03.2009 року, на 17.04.2009 року та на 17.05.2009 року (т. 1, а.с. 15-18 відповідно).
Як вже зазначалось, п. 3.4.1 договору, зокрема, передбачено, що лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору) та наведено порядок коригування лізингових платежів (крім авансового лізингового платежу) у випадку зміни курсу гривні до долару США.
З вказаних довідок колегія суддів встановила, що позивачем на підставі п. 3.4.1 договору здійснювалось коригування суми, яка отримана внаслідок додавання суми лізингового платежу та суми винагороди лізингодавця.
Однак, п. 3.4.5 договору передбачено, що коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1-3.4.4 цього договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів - комісію (винагороду) лізингодавцю за отримане в лізинг майно.
Отже, колегія суддів вважає, що здійснене позивачем коригування суми лізингового платежу та винагороди лізингодавця одночасно є неправомірним та суперечить п. 3.4.5 договору, а тому наданий позивачем розрахунок суми боргу є невірним та підлягає перерахунку судом.
Також, згідно п. 3.4.1. договору відповідач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу). Сторони погодили, що щомісячне коригування суми платежу, яка сплачується відповідно до графіка сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору) можливе за наявності одночасно таких обставин:
- довідкою банку лізингоодержувач підтверджує перевищення розміру фактичного курсу продажу долара США за гривню над курсом гривні до долару США, встановленого НБУ, на дату укладення договору (пункти 3.4.1, 18.7 договору);
- направлення лізингодавцем відповідної вимоги про доплату суми збільшення перерахованих лізингових платежів (п. 3.4.1 договору);
- складення додаткової угоди про зміну розмірів лізингових платежів з визначенням механізму роботи формули коригування лізингових платежів (п. 3.11 договору).
Наявність всіх вказаних обставин є обов'язковою для здійснення коригування частини лізингових платежів відповідно до умов договору, про що зазначив Вищий господарський суд України у своїй постанові від 16.03.2011 року у справі №39/167.
Однак, матеріали справи не містять передбачених п. 3.4.1. договору довідок банку про зміну курсу гривні до долара США станом на 17.03.2009 року, на 17.04.2009 року та на 17.05.2009 року, доказів направлення позивачем відповідачеві відповідних вимог про оплату різниці суми, яка виникла внаслідок коригування лізингових платежів, та відомостей про складення сторонами спору додаткових угод до договору лізингу про зміну розмірів лізингових платежів.
За таких обставин, розмір винагороди (комісії) позивача не підлягає коригуванню у зв'язку зі зміною курсу гривні до долара США.
Також, як встановлено колегією суддів зі змісту позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача частину боргу в сумі 38499,90 грн. заборгованості станом на 27.05.2009 року.
Дослідивши матеріали справи, з урахуванням пояснень сторін та їх представників в судових засідання апеляційного господарського суду, судова колегія дійшла до висновку, що вказана сума в розмірі 38499,90 грн. є складання лізингових платежів (на відшкодування частини вартості майна) за період 6 місяців з червня 2009 року про грудень 2009 року (6 місяців), а саме: 6416,67 грн. х на 6 місяців = 38499,90 грн.
Однак, колегія суддів вважає, що вказана сума з відповідача стягненню не підлягає, оскільки договір фінансового лізингу (разом з графіком лізингових платежів) є розірваним з 22.06.2009 року, зобов'язання сторін за ним припинені, а тому у відповідача відсутній обов'язок щодо сплати лізингових платежів після розірвання укладеного між сторонами спору договору в силу вимог п. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України.
При визначенні розміру боргу відповідача перед позивачем колегія суддів також враховує те, що 16.06.2009 року, 17.07.2009 року та 18.08.2009 року відповідач перерахував позивачеві грошові кошти у загальній сумі 20979,42 грн., що підтверджуються таблицею взаєморозрахунків (надано позивачем, т. 1, а.с. 19-20) та карткою рахунку з контрагентом -ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»(надано відповідачем, т. 1, а.с. 86-87).
За наведених обставин, враховуючи те, що станом на 17.03.2009 року відповідач мав заборгованість 3548,28 грн., за період з 17.05.2009 року по 22.06.2009 року (момент розірвання договору) відповідач мав обов'язок сплатити позивачеві лізингові платежі у загальній сумі 22798,29 грн., а 16.06.2009 року, 17.07.2009 року та 18.08.2009 року відповідач перерахував позивачеві грошові кошти у загальній сумі 20979,42 грн., то заборгованість відповідача перед позивачем становить: 3548,28 грн. + 22798,29 грн. - 20979,42 грн. = 5367,15 грн., яка підтверджена матеріалами справи і, відповідно, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
Разом з цим, колегія суддів вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача 35893,16 грн. пені за загальний період прострочення з 23.06.2009 року по 23.12.2009 року з огляду на наступне.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо строків сплати лізингових платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 11.2.2 договору передбачено, що в разі якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким майно, при обов'язковій наявності відповідного письмового дозволу лізингодавця, може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули майно або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення майна у відповідності до ст. 10 договору, лізингоодержувач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується неустойка, від загальної вартості майна на момент укладення договору, вказаної в п. 3.2. договору, за кожний день прострочення строку повернення майна.
Судом встановлено, що автобетонозмішувач АБС-7DА (КОМЗ-Експорт) на шасі КамАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, відповідачем позивачеві не повернуто, а тому нарахування позивачем 35893,16 грн. пені за загальний період прострочення з 23.06.2009 року по 23.12.2009 року на підставі п. 11.2.2 договору є правомірним. При цьому, перевіркою розрахунку позивача щодо пені, проведеною колегією суддів, встановлено його арифметичну правильність.
Також, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відмову позивачеві в задоволенні вимог про стягнення 6600,00 грн. штрафу з огляду на таке.
Пунктом 11.2.5 договору встановлено, що за порушення процедури вилучення майна, порушень положень ст. 7, пунктів 5.3, 5.5 цього договору - штраф у розмірі 2% загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення.
Згідно вимог ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмету лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення становить більше 30 днів.
Пунктом 10.3 договору передбачено, що лізингодавець має право стягнути (витребувати) майно у лізингоодержувача або інших осіб, у яких знаходиться майно, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Тобто, процедура вилучення майна, що закріплено ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»та п. 10.3 договору, передбачає звернення до нотаріуса за отриманням виконавчого напису або до суду.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»виконавчий напис нотаріуса не отримувало, процедуру вилучення майна до моменту звернення до суду не розпочинало. Колегія суддів наголошує, що штраф, який просить стягнути позивач, накладається саме за порушення процедури вилучення майна, яку останній в установленому порядку, ще не розпочинав.
Отже, штраф за порушення процедури вилучення майна заявлено позивачем передчасно, а тому задоволенню не підлягає.
Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року у справі №39/167-7/85 та приймає нове рішення суду про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.
Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
постановив:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»на рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року у справі №39/167-7/85 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року у справі №39/167-7/85 скасувати повністю.
3. Прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити частково.
4. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія»«Київбудком»(01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10; ідентифікаційний код 24934463) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г; ідентифікаційний код 33880354) суму основного боргу у розмірі 5367,15 грн., 35893,16 грн. пені, витрати по сплаті державного мита за подання позову в сумі 412,60 грн., витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 206,30 грн. та 174,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Вилучити у закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія»«Київбудком»(01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10; ідентифікаційний код 24934463) та повернути товариству з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г; ідентифікаційний код 33880354) предмет лізингу за договором №23/08/06-7 фінансового лізингу від 23.08.2006 року, а саме: автобетонозмішувач АБС-7DA (КОМЗ-Експорт) на шасі КамАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.
6. В решті позовних вимог відмовити.
7. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
8. Справу №39/167-7/85 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
18.11.11 (відправлено)