01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.11.2011 № 10/351
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача: ОСОБА_1 (дов. №74-9868 від 11.11.2011) ;
Від відповідача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 31.08.2011);
Розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.09.2011
у справі № 10/351 (суддя - Котков О.В.)
за позовом Комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради (далі - КПТ «Вуглик» Горлівської міської ради)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватні Інвестиції» (далі - ТОВ «Приватні Інвестиції»)
про стягнення 54821,36 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2011р. у справі №10/351 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011р. у справі №10/351 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що платіжне доручення №1179 від 02.11.2010 на суму 7716,79 грн. є доказом поставки теплової енергії за спірний період.
Крім того, позивач посилається на Акт про відключення від мереж централізованого опалення з 02.02.2011, як доказ, що саме з цієї дати опалення не надходило до відповідача.
Ухвалою від 18.10.2011р. розгляд справи було призначено на 02.11.2011р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2011р. розгляд справи було відкладено на 16.11.2011.
В судове засідання представники сторін з'явилися, представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги.
Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Комунальне підприємство по теплопостачанню “Вуглик” Горлівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватні Інвестиції” про стягнення 54 821,36 грн. (заборгованість за надані позивачем послуги з теплопостачання).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач взятих на себе зобов'язань за Договором про поставку теплової енергії № 342 від 25 липня 2007 року з оплати наданих позивачем послуг з поставки теплової енергії належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Позивач в позовній заяві зазначає, що на виконання умов Договору позивач надавав відповідачу узгоджені сторонами в Договорі послуги по поставці теплової енергії, однак, як вказує постачальник, отримувач за теплову енергію в передбаченому Договором порядку не розрахувався, внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, за період з листопада 2010 року по квітень 2011 року утворилась заборгованість за Договором на суму -54 821,36 грн.
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що у першій половині 2010 року отримувач справно сплачував постачальнику за поставлену ним теплову енергію, однак, не бажаючи отримувати від позивача теплову енергію у наступні зимові періоди відповідач самовільно демонтував радіатори.
Окрім цього, у своєму відзиві відповідач звернув увагу на те, що у зв'язку з фактичним неотриманням теплової енергії від постачальника (із-за відключення приміщення від центральної системи теплопостачання, відсутності радіаторів) у отримувача були відсутні законні підстави сплачувати позивачу грошові кошти за теплову енергію по виставлених позивачем рахунках, які надсилались на адресу відповідача для їх оплати.
Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:
Між Комунальним підприємством по теплопостачанню “Вуглик” Горлівської міської ради (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватні Інвестиції» (отримувач) було укладено Договір про поставку теплової енергії № 342 від 25.07.2007 (далі -Договір).
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2 Договору постачальник бере на себе зобов'язання поставити отримувачу теплову енергію в приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Першотравнева, 29, а отримувач зобов'язується оплачувати поставлену теплову енергію по встановленим тарифам в строки, передбачені Договором.
В п.8.4 Договору сторони вказали, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його розірвання.
Статтею 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Нормами Закону України “Про житлово-комунальні послуги” визначено, що комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.
06.11.2008 року та 22.10.2009 року було проведено підключення опалення приміщення за адресою: вул. Першотравнева, 29, ТОВ “Приватні Інвестиції”, про що між представниками позивача та відповідача було складено відповідні Акти за 6.11.2008р. та 22.10.2009р.
Позивач, для здійснення оплати поставленої ним відповідачу теплової енергії, виставляв отримувачу рахунки-фактури: № 794 від 8.04.2011., № 532 від 9.03.2011р., № 326 від 7.02.2011р., № 41 від 14.01.2011р., № 2067 від 2.12.2010р., № 1726 від 9.11.2010р. та № 1488 від 18.10.2010р. на загальну суму - 62 538,15 грн., які направлялися позивачем на адресу відповідача, що підтверджується фіскальними чеками: №№ 4731, 8921, 5720, 1584 та реєстрами рахунків і податкових накладних за жовтень-грудень 2010 року.
Позивач вказує, що в період до жовтня 2010 року відповідач справно сплачував позивачу за теплову енергію, однак в період з 01.10.2010р. по 30.08.2011р. грошових коштів від відповідача на рахунок позивача за поставлену теплову енергію не надходило, про що було зазначено позивачем в довідці № 74-8605 від 1.09.2011р.
Пунктом 3.1.4. Договору передбачено, що отримувач зобов'язаний не проводити без згоди з постачальником реконструкцію системи отоплення. Дана умова Договору кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” за якою, споживач зобов'язаний забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг та не втручатися в їх роботу.
Пунктом 25 “Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Однак, незважаючи на зазначені норми чинного законодавства України про заборону самовільного відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, внаслідок незабезпечення цілісності засобів обліку комунальних послуг та самовільного втручання в їх роботу відповідача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 150 Кодексу України про адміністративні порушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі -51,00 грн., що підтверджується постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Горлівської міської ради № 348 від 11.03.2011р.
Відповідно до р.1 п. 1.10.28 “Положення про технічне обслуговування устаткування коксохімічних підприємств”, затверджених Наказом Міністерства промислової політики України від 14.10.2005р. встановлено, що “демонтаж” - зняття виробу чи його складової частини з місця установки. Аналогічне визначення поняття - “демонтажу” також міститься в р.2 п. 2.2.32 “Положення про технічне обслуговування устаткування підприємств гірничо-металургійного комплексу”, затверджених Наказом Міністерства промислової політики України від 15.06.2004р., за яким демонтаж - зняття виробу чи його складової частини з місця установки.
Таким чином, дії по демонтажу радіаторів, які були вчинені з боку відповідача, унеможливлювали проходження по них теплової енергії в приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Першотравнева, 29.
Позивач в позовній заяві наполягає на тому, що постачальник надавав отримувачу послуги за Договором та, зокрема, в період з листопада 2010 року по квітень 2011 року позивач поставляв відповідачу теплову енергію в приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Першотравнева, 29 та посилається на Акт від 08.10.2010 та Акт від 02.02.2011.
Загальна сума рахунків-фактури становить - 62 538,15 грн., в свою чергу, сторонами по справі до матеріалів було надано, платіжне доручення № 1179 від 2.11.2010р., яке свідчить про оплату рахунку № 1488 від 18.10.2010р. (за жовтень 2010 року).
У п. 3.1.9. Договору зазначено, що самовільне відключення отримувача до кінця отоплюваного сезону не звільняє останнього від оплати за поставлену теплову енергію в цей період.
Пунктом 6 ч.1 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період, зокрема, фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Сторони посилаються на Акт від 08.10.2010 року, однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач надали різні копії зазначеного Акту про проведення підключення опалення до приміщення за адресою: вул. Першотравнева, 29, ТОВ “Приватні Інвестиції”.
Так, у копії позивача (а.с. 13) відсутня окрема думка, а зафіксовано лише факт підключення отоплення. В свою чергу, у копії відповідача (а.с. 42) присутня окрема думка, відповідно до якої було виявлено, що радіатори демонтовані, стояки ізольовані.
Колегія суддів має зазначити, що ні позивач, ні відповідач оригіналу зазначеного Акту ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надали.
В свою чергу, згідно вимог ГПК України, саме на позивача покладений обов'язок доведення позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, позивач мав довести факт поставки постачальником теплової енергії отримувачу в період з листопада 2010 року по квітень 2011 року.
Зважаючи на те, що не можливо визначити дату фактичного демонтажу радіаторів, це унеможливлювало проходження по них теплової енергії, а, отже, позивачем не доведено факту поставки теплової енергії відповідачу у спірний період (з листопада 2010 року по квітень 2011 року) в приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Першотравнева, 29, а відтак, не доведеним є також факт виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за Договором по поставці теплової енергії відповідачу, передбачених п.п. 1.1., 2.1.1. та 3.1.9. Договору, у відповідний період.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що відповідачем було порушено зобов'язання за Договором.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не доведені належними письмовими доказами, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги, оскільки, позивачем не було доведено належними письмовими доказами факту використання відповідачем теплової енергії у спірний період.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011р. у справі №10/351 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011р. у справі №10/351 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради - без задоволення.
2.Матеріали справи № 10/351 повернути до Господарського суду м.Києва.
Головуючий суддя
Судді