01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.11.2011 № 11/132
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
за участю представ- ників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., дов. № 2 від 04.01.2011 року
від відповідача: ОСОБА_2., дов. № 08/08/11 від 08.08.2011 року
від третьої особи: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»
на рішення
Господарського суду
міста Києва
від 28.07.2011 року
у справі № 11/132 (суддя: Смирнова Ю.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»
до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»
третя особа ОСОБА_3
про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 24 990 грн.
В судовому засіданні 15.11.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2011 року у справі № 11/132 позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (далі-позивач) до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 24 990 грн. задоволено повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто 24 990 грн. виплати страхового відшкодування в порядку регресу, 249 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2011 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що ОСОБА_3. не повідомила його про настання страхового випадку, а саме, про факт вчинення ДТП, в зв'язку з чим вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2011 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.09.2011 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 року відкладено розгляд справи на 04.10.2011 року та запропоновано третій особі надати письмові пояснення по суті спору.
В судових засіданнях 04.10.2011 року та 25.10.2011 року оголошувалась перерва.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги, що подана у справі № 11/132.
В судове засідання 15.11.2011 року з'явились представники позивача та відповідача. Третя особа в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.
В судовому засіданні 15.11.2011 року представник позивача надав письмові пояснення, в яких заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, зазначаючи, що п. 38.1 ст. 38 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати до свого страхувальника регресний позов, зокрема, у разі, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 зазначеного Закону.
Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови, а явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала можливим розглянути справу за відсутності третьої особи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 24 990 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 191001/402/1111139 від 19.10.2010 року внаслідок настання страхової події - ДТП, позивач виплатив відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля "Peugeot 207", державний номер НОМЕР_1, а тому відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Honda", державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована ПрАТ "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут", позивач направив останньому вимогу про відшкодування шкоди в порядку регресу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач просив суд першої інстанції стягнути її з відповідача в судовому порядку.
Відповідач в суді першої інстанції проти позову заперечував, зазначаючи, що позивач повинен звертатись з вимогою до Тюріної Н.С., оскільки остання не повідомила відповідача ні в якій формі про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.10.2010 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник), було укладено договір № 191001/402/1111139 добровільного комплексного страхування на транспорті, згідно з яким страховик зобов'язався відшкодувати страхувальнику збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля "Peugeot 207", державний номер НОМЕР_1.
30.11.2010 року на проспекті Героїв Сталінграда, 37 сталась ДТП за участю автомобіля "Peugeot 207", державний номер НОМЕР_1 під управлінням водія ОСОБА_4, автомобіля "Міцубісі", державний номер НОМЕР_3 та автомобіля "Honda", державний номер НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_3, внаслідок чого автомобіль "Peugeot 207", державний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.
Згідно з довідкою ВДАІ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві від 30.11.2010 року застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження заднього правого крила, двох правих дверей, правого порогу, заднього бампера, задньої правої фари, заднього правого колеса.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 20.12.2010 року у справі № 3-13737/2010 р. особою, винною у вчиненні 30.11.2010 року ДТП на проспекті Героїв Сталінграда, 37 у місті Києві визнано водія транспортного засобу "Honda", державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 та притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України.
01.12.2010 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ №27С/12, складеного 23.12.2010 року СПД ОСОБА_5, вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу "Peugeot 207", державний номер НОМЕР_1 складає 29 984,51 грн.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи страхового акту № 00057280 від 14.01.2011 року та наказу № 57280 про виплату страхового відшкодування, які складені позивачем на підставі Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ №27С/12, складеного СПД ОСОБА_5, сума страхового відшкодування становить 29 293,01 грн., у тому числі 24 506,33 грн. шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ТОВ "Ілта" та 4 786,68 грн. в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу. Платіжним дорученням № 002067 від 20.01.2011 року позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 24 506,33 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "Honda", державний номер НОМЕР_2 була застрахована у ЗАТ "НФСК "Добробут", нова назва - Приватне акціонерне товариство "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут", на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВЕ/0426886) строком з 06.10.2010 року по 05.10.2011 року.
Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Peugeot 207", державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВЕ/0426886), а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 191001/402/1111139 від 19.10.2010 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут", як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25.11.2008.
За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВЕ/0426886) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500 грн., франшиза - 510 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу відповідача регресну вимогу № 3066 від 15.03.2011 року про відшкодування страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 24 990 грн. (25 000 грн. (ліміт відповідальності відповідача) -510 грн. франшиза), яка отримана останнім 18.03.2011 року, про що свідчить вхідна відмітка № 888.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком регресної вимоги про виплату та додатків до неї.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач регресну вимогу позивача не задовольнив, кошти не перерахував.
Апеляційний господарський суд, як і місцевий господарський суд, приймає до уваги твердження відповідача про те, що водій, який керував автомобілем "Honda", державний номер НОМЕР_2 не повідомив відповідача про настання дорожньо-транспортної пригоди, проте, в даному випадку, зазначене не звільняє страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність згідно полісу ВЕ/0426886 від виплати страхового відшкодування на користь потерпілого (його страховика при відшкодуванні шкоди) з огляду на наступне.
Відповідно до чинного законодавства України право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", крім особи, винної у завданні шкоди, також має потерпілий у ДТП.
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль "Peugeot 207", державний номер НОМЕР_1.
Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування. В свою чергу статтею 32 зазначеного Закону визначені випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) і серед зазначених випадків відсутній названий відповідачем випадок щодо неповідомлення його страхувальником про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Натомість, відповідно до п.п ґ п. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він (водій) не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Отже, відповідно до положень наведених норм до позивача, з моменту виплати страхового відшкодування, перейшло право вимоги до відповідача як до страховика, страхувальник якої відповідальний за заподіяний збиток, а неповідомлення страхувальником відповідача про настання страхового випадку не звільняє відповідача від виплати страхового відшкодування в порядку регресу, однак надає йому право пред'явлення регресного позову до страхувальника.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач належними засобами доказування не спростував обставини, викладені позивачем, доказів задоволення регресної вимоги та виплати страхового відшкодування не надав, в зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 24 990 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є помилковими та такими, що не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2011 року у справі № 11/132 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» - без задоволення.
2.Матеріали справи № 11/132 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді