01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.11.2011 № 24/173
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлева М.Л.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 15.11.2011 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт», м. Київ на рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2011року
по справі № 24/173 (суддя Шевченко В.Ю.)
за позовом приватного акціонерного товариства «Атлас» , м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт»,
м. Київ
про стягнення 45 308,03 грн.
До господарського суду міста Києва в порядку позовного провадження звернулось приватне акціонерне товариство «Атлас», м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт», м. Київ про стягнення 8 801,76 грн. відсотків річних та 45 894,89 грн. інфляційних втрат, за договором підряду № 1735-ГП/07 від 14.03.2007 року.
10.06.2011 року позивач звернувся до місцевого суду з заявою в порядку ст. 22 ГПК України, якою уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 45 308,03 грн. заборгованості, з яких 4 088,82 грн. - річних, 21 320,28 грн. - інфляційних та 19 898,93 грн. пені.
Судом першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог в частині стягнення річних та інфляційних прийнято до розгляду, а вимогу щодо стягнення пені в сумі 19 898,93 грн. суд до розгляду не прийняв, мотивуючи відмову тим, що пеня є новою вимогою, яка не була заявлена ним при зверненні до суду.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.06.2011 року (підписаного 29.08.2011 року) з урахуванням ухвали про виправлення описки від 15.09.2011 року, яка є невід'ємною частиною рішення, позовні вимоги задоволено повністю: вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт», м. Київ на користь позивача 4 088,82 грн. - річних, 21 320,28 грн. - інфляційних, 399,34 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт», м. Київ звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове, яким провадження у справі припинити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, скаржник вказує на те, що вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних були предметом розгляду в межах господарської справи № 56/317 і були судом задоволені.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 року по справі № 24/173 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт» до провадження і призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Приватним акціонерним товариством «Атлас» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду заперечення на апеляційну скаргу, яким позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2011 року у справі № 24/173 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце перегляду рішення повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ( в матеріалах справи).
Колегія апеляційного суду, враховуючи думку представника позивача, а також обмеження перегляду рішення певним строком та наявністю в матеріалах справи всіх необхідних для розгляду справи матеріалів, прийняла рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «УкрБудКонтракт» - без задоволення.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт» задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2008 року по справі № 24/173 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 14.03.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт» (замовник) та акціонерним товариством закритого типу «Атлас», правонаступником якого є позивач по справі (підрядник), укладено договір підряду № 1735-ГП/07 (надалі - договір).
30.09.2010 року приватне акціонерне товариство «Атлас» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт» 273 337,00 грн. - основної заборгованості, 31 205,92 грн. - відсотків річних, 151 868,17 грн. - інфляційних втрат та 4 653,77 - пені, за договором підряду № 1735-ГП/07 від 14.03.2007 року за період з 08.12.2007 року по 30.09.2010 року.
Рішенням господарського суду від 26.11.2010 року у справі № 56/317 позовні вимоги задоволено частково, у частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт» основної заборгованості в сумі 273 337,00 грн., 8 200,11 грн. - пені, 151 868,17 грн. - інфляційних втрат та 31 205,92 грн. - відсотків річних.
07.12.2010 року на виконання рішення суду від 26.11.2010 року у справі № 56/317 господарським судом міста Києва видано наказ про примусове стягнення.
13.01.2011 року постановою Головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби міста Києва Печерського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 23641098 та накладено арешт на майно на виконання вказаного наказу.
07.04.2011 року виконавчою службою в примусовому порядку було частково виконано рішення суду - стягнуто з відповідача на користь позивача 416 337,96 грн., що підтверджується наданою позивачем копією банківської виписки.
За невиконання зобов'язання позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 21 320,28 грн. за період з 01.09.2010 року по 31.03.2011 року, річних відсотків в сумі 4 088,82 грн. за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Дані правовідносини сторін підпадають під ознаки договору підряду (виконання робіт), згідно якого, в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За правилами ст. 853 цього Кодексу замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Рішенням у справі № 56/317 встановлено, що за невиконання зобов'язань за договором № 1735-ГП/07 за відповідачем утворилась заборгованість за виконані роботи перед позивачем в сумі 273 337,00 грн. за період з 08.12.2007 року по 30.09.2010 року.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
З огляду на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення на користь позивача збитків від інфляції в сумі 21 320,28 грн. та річних відсотків в сумі 4 088,82 грн. за період з 01.10.2010 року по 07.04.2011 року, оскільки чинне законодавство прямо передбачає право кредитора, в разі прострочення виконання грошового зобов'язання, на заявлення до стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, так як право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Згідно зі статтями 598 - 609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Водночас, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення збитків від інфляції в сумі 21 320,28 грн. та річних відсотків в сумі 4 088,82 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які нова посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доводи викладені в апеляційній скарзі не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи, а отже є такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2011 року у справі № 24/173 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.
Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2011 року у справі № 24/173 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт» без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт» на рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2011 року по справі № 24/173 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2011 року по справі № 24/173 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 24/173 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
18.11.11 (відправлено)