01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.11.2011 № 36/97
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рудченка С.Г.
суддів:
при секретарі:
за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 16.11.2011,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2011 (підписане 12.05.2011),
у справі № 36/97 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтопродукт-Вега»
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення 42 463, 54 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтопродукт-Вега» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 42 463, 54 грн. заборгованості за договором № 220 від 07.11.2009.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.05.2011 позовні вимоги задоволено повністю, присуджено до стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтопродукт-Вега» 38 975, 11 грн. основного боргу, 3 488, 43 грн. пені, 424, 64 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою № 30-09/2011-1 від 30.09.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.
Так, зокрема, відповідач зазначає, що суд не звернув увагу на те, що лише три накладні з семи вказаних у позові підтверджують передачу позивачем продукції на загальну суму 9 048, 71 грн., а товар за іншими накладними був переданий іншому суб'єкту господарювання ОСОБА_2
Також відповідач вказує на те, що судом першої інстанції справа була розглянута за відсутності представника відповідача, що призвело до порушення конституційних прав.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 відновлено Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2011, вказану скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 07.11.2011 за участю уповноважених представників сторін.
В порядку ст. 77 ГПК України в судових засіданнях, призначених на 07.11.2011 та 14.11.2011 було оголошено перерву.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх законними та обґрунтованими.
Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що відповідач повернув йому товар на суму 8 975, 71 грн., проте, оскільки решта отриманого товару залишилась неоплаченою, просив стягнути дану різницю, проти доводів апеляційної скарги заперечив.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Натупродукт - Вега» (позивач/постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач/покупець) було укладено договір № 220 від 07.11.2009 поставки медичних препаратів, косметичних засобів, харчових добавок, предметів санітарії та гігієни, відповідно до умов якого постачальник поставляє і передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує медикаменти, вироби медичного призначення, косметичні засоби, харчові добавки, предмети санітарії та гігієни (далі - товари) (а.с. 12).
Згідно п. 1.2 договору асортимент, кількість, ціна одиниці та партії товару, а також інші умови поставки товару вказуються у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 5.2 договору встановлено, що покупець зобов'язаний провести оплату за кожну партію поставленого товару на умовах передоплати або у визначений строк після отримання товару, термін оплати вказується у видатковій накладній.
Факт прийому покупцем товарів за кількістю, асортиментом та якістю засвідчується підписом представника покупця на видатковій накладній (п. 6.3 договору).
На виконання умов даного договору позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 39 991,01 грн., що підтверджується видатковими накладними № КІЕ -0000002884 від 17.03.2010 на суму 18 410, 36 грн., № КІЕ -0000002990 від 22.03.2010 суму 4 917, 67 грн., № КІЕ -0000008558 від 18.08.2010 суму 2 855, 09 грн., № КІЕ -0000002784 від 16.03.2010 суму 4 759, 18 грн., № КІЕ -0000002832 від 17.03.2010 суму 5 810, 94 грн., № КІЕ -0000003955 від 15.04.2010 суму 2 604, 30 грн., № КІЕ -0000003956 від 15.04.2010 суму 633, 47 грн. та довіреностями № 2 від 15.03.2010, № 3 від 16.03.2010, № 4 від 19.03.2011, № 5 від 14.04.2010, №7 від 18.08.2010 (а.с. 24-38).
Відповідачем здійснена часткова оплата вартості отриманого товару в сумі 1 015, 90 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого товару за договором поставки № 220 від 07.11.2009, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього 38 975, 11 грн. заборгованості за вказаними видатковими накладними.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Статтею 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З наданих відповідачем пояснень вбачається, що він отримав товар лише за трьома видатковими накладними № КІЕ -0000002832 від 17.03.2010 суму 5 810, 94 грн., № КІЕ -0000003955 від 15.04.2010 суму 2 604, 30 грн., № КІЕ -0000003956 від 15.04.2010 суму 633, 47 грн., інші ж накладні ним не підписувались і товар за ними не приймався.
В судовому засіданні колегією суддів було встановлено та підтверджено представником позивача, що частина товару на зальну суму 8 975, 71 грн., отриманого за вказаними накладними, була відповідачем повернута, що підтверджується видатковими накладними (повернення) № Г-00000002 від 15.04.2011 та № Г-00000001 від 15.04.2011, підписаними та скріпленими печатками обох сторін, решта товару позивачем прийнята не була.
Твердження відповідача про те, що товар за іншими накладними ним не отримувався, так як на спірних накладних міститься печатка іншого суб'єкта господарювання ОСОБА_2, колегією суддів відхиляється з огляду на наступне.
По-перше, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до обов'язкових реквізитів первинних документів не відноситься засвідчення їх печаткою суб'єкта господарювання.
По-друге, з видаткових накладних на повернення вбачається, що відповідачем повертався товар, який не вказаний у трьох видаткових накладних № КІЕ -0000002832 від 17.03.2010 суму 5 810, 94 грн., № КІЕ -0000003955 від 15.04.2010 суму 2 604, 30 грн., № КІЕ -0000003956 від 15.04.2010 суму 633, 47 грн., визнаних останнім, а тому, виходячи з того, що відповідач не міг повертати товар, який він не отримував, судова колегія приходить до висновку, що відповідач намагається ввести суд в оману щодо факту передачі товару за спірними накладними.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, враховуючи часткову оплату відповідачем товару та часткове повернення товару, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 29 999, 40 грн., у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення 8 975, 71 грн.
Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару за договором поставки позивачем були нараховані 3 488, 43 грн. пені.
Пунктом 4.2 договору сторонами в договорі передбачена відповідальність відповідача за прострочення оплати за поставлений товар, на умовах цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею З вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Судова колегія, перевіривши розрахунок позивача, вважає його вірним та, з урахуванням наведених вище підстав, фактичного розміру простроченої суми та кількості днів прострочення, таким, що правомірно був задоволений місцевим господарським судом в частині стягнення з відповідача 3 488, 43 грн. пені.
Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2011 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2011 у справі № 36/97 - частковому скасуванню.
Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2011 у справі № 36/97 задовольнити частково.
2. Рішення господарського міста Києва від 11.05.2011 у справі № 36/97 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
1). Позовні вимоги задовольнити частково.
2). Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (02222, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Натурпродукт - Вега» (46020, м. Тернопіль, вул. Гайова, 48 «а», код ЄДРПОУ 21139268) 29 999, 40 грн. основного боргу, 3 488, 43 грн. пені, 334, 88 грн. державного мита та 186, 12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3). В іншій частині позовних вимог відмовити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Натурпродукт - Вега» (46020, м. Тернопіль, вул. Гайова, 48 «а», код ЄДРПОУ 21139268) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (02222, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_8) 45,66 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
5. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
6. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді