донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.10.2011 р. справа №25/88
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Манжур В.В.
суддівБойко І.А., Геза Т.Д.
при секретарі Пеленовій О.О.
за участю представників сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача:
від скаржника:не з'явився
ОСОБА_1. -за довіреністю
ОСОБА_2. -за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька», м.Донецьк
на рішення
господарського суду Донецької області
від02.08.2011р. (повний текст підписано 05.08.2011р.)
по справі№ 25/88 (суддя Величко Н.В.)
за позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста», м.Київ
доКомунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 1 Ворошиловського району м.Донецька», м.Донецьк
простягнення 15787,77грн.,
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.08.2011р. у справі № 25/88 позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста», м.Київ про стягнення з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 1 Ворошиловського району м.Донецька», м.Донецьк в порядку регресу суми 15787,77грн. задоволені повністю.
Не погоджуючись з рішенням першої інстанції Комунальне підприємство «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька», м.Донецьк звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 02.08.2011р. у справі № 25/88 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційних вимог скаржник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права та зазначає, що при винесенні рішення судом досліджені не всі обставини, які мають значення для справи, оскільки позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, посилаючись на реорганізацію проведену згідно рішення Донецької міської ради № 2/29 від 17.12.2010р.
Представник позивача у судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представника позивача не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, оскільки його явка не визнавалась судом обов'язковою, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі та скаржнику в установленому порядку.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
11 березня 2009р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста»(Страховик) та ОСОБА_3 (Страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту за № 209.200912 (далі за текстом -договір), згідно умов якого предметом договору є страхування майнових інтересів Страхувальника (які виступають об'єктом страхування), пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням, визначеним цим договором (Основна частина) транспортним засобом та додатковим обладнанням, встановленим на транспортному засобі. Страховик на умовах визначених договором відшкодовує шкоду заподіяну визначеному (Основна частина) транспортному засобу та додатковому обладнанню (КАСКО).
Об'єктом страхування за договором, згідно заяви Страхувальника, є легковий автомобіль Skoda Осtаvіа А5, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі № НОМЕР_2, 2006 рік випуску (далі за текстом -автомобіль потерпілого).
Строк дії договору становить з 00-00 годин 13.03.2009р. до 24-00 годин 12.03.2010р.
Згідно пункту 5.2.8. договору, Страхувальник при настанні події, яка має ознаки страхового випадку, зобов'язаний діяти відповідно до умов розділу 6 договору, а Страховик, згідно пунктів 5.1.2. та 5.1.3. договору, зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення виплати страхового відшкодування та при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у строк, передбачений п.8.4. договору, а саме: протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.
Із матеріалів справи вбачається, що 31.01.2010р. в м.Донецьку по вул.Університетській, 30 сталась дорожньо-транспортна пригода (далі за текстом -ДТП), внаслідок якої через недотримання правил експлуатації будинку та прибудинкових територій, через падіння з даху будинку великої кількості снігу було пошкоджено автомобіль потерпілого, про що був складений звіт від 31.01.2010р. про результати огляду місця ДТП.
Страховим актом № 2010-02-01/001 від 25.02.2010р. подію, що сталася 31.01.2010р., а саме пошкодження автомобіля потерпілого, було визнано страховим випадком за ризиком «вплив предметів». Сума страхового відшкодування визначена на підставі розрахунку (додаток № 1 до страхового акту) у розмірі, що відповідає вартості відновлювального ремонту, а саме у розмірі 15787,77грн.
На підставі заяви потерпілого від 31.01.2010р., згідно страхового акту № 2010-02-01/001 від 25.02.2010р., страхове відшкодування в розмірі 15787,77грн. було перераховано на розрахунковий рахунок потерпілого, що підтверджується платіжним дорученням № 1607 від 04.03.2010р.
Позивач звертався до відповідача з претензією за вих. № 23/04 від 23.04.2011р., яка згідно фіскального чеку № 0119 направлена відповідачеві 26.04.2011р., про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресі в розмірі 15787,77грн. Однак, відповідь на претензію у матеріалах справи відсутня.
Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом про стягнення з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 1 Ворошиловського району м.Донецька»суми страхового відшкодування в розмірі 15787,77грн. в порядку регресу.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла наступного висновку:
Згідно довідки № 01/05-56 від 12.01.2011р. Ворошиловської районної в м.Донецьку Ради, будинок № 30 по вул. Університетській у м. Донецьку знаходиться на балансі КП «ЖЕК №1 Ворошиловського району м. Донецька».
У судовому засіданні 26.09.2011р. представником апелянта було надано суду копію наказу Управління житлового господарства Донецької міської ради від 24.12.2010р. за № 243ос, згідно якого на підставі рішення міської ради від 17.12.2010р № 2/29, Комунального підприємство “Житлово-експлуатаційна контора № 1 Ворошиловського району міста Донецька” було реорганізовано шляхом приєднання до Комунального підприємства “Служба єдиного замовника Ворошиловського району міста Донецька”.
Згідно розпорядження Донецького міського голови від 24.12.2010р. за № 1364, житловий фонд комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора № 1 Ворошиловського району міста Донецька” був переданий Комунальному підприємству “Служба єдиного замовника Ворошиловського району міста Донецька”, яке, відповідно до пункту 3 рішення Донецької міської ради від 17.12.2010р. № 2/29 є правонаступником майнових прав і обов'язків Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора № 1 Ворошиловського району міста Донецька”.
В порядку ст.25 ГПК України, судовою колегією до участі у справі залучено належного відповідача Комунального підприємства “Служба єдиного замовника Ворошиловського району міста Донецька” - правонаступника Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора № 1 Ворошиловського району міста Донецька”.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Умовами виникнення зобов'язань по відшкодуванню шкоди, заподіяної майну фізичної або юридичної особи, є: виникнення шкоди; протиправні дії або бездіяльність, якою створена загроза заподіяння шкоди; причинний зв'язок між протиправною дією чи бездіяльністю та шкодою; вина.
Для покладення на особу зобов'язання з відшкодування шкоди необхідна наявність вищезазначених умов у сукупності. За відсутності хоча б однієї із умов зобов'язання по відшкодуванню шкоди не виникає.
Згідно приписів ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічне положення встановлено ст. 27 Закону України “Про страхування”. Так, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таке ж положення містить ст. 1191 Цивільного кодексу України.
Отже, після виплати позивачем на користь потерпілого страхового відшкодування в розмірі 15787,77грн., до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
Порядок виплати страхового відшкодування визначений статтею 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно пункту 37.4. якої страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій визначають Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005р. № 76, в пункті 1.5. яких встановлено, що утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004р. № 150 "Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд", зареєстрованим у Мін'юсті України 21.08.2004р. за № 1046/9645 (із змінами).
Згідно положень Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд", утримання будинків і споруд та прибудинкових територій включає у себе у тому числі й скидання з дахів та покрівель снігу та льоду (пункт 1.1.8.6. Примірного переліку).
Отже, відшкодування шкоди страховій компанії в порядку регресу здійснюється винною особою, відповідальною за заподіяний збиток.
В абзаці другому пункту 8 постанови від 27.03.92р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" Верховний Суд України зазначає, що сума майнових витрат за регресною вимогою стягується з винної особи. Крім того, виходячи із загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду, визначених ст. 1166 Цивільного кодексу України, відшкодування завданої шкоди законодавцем поставлено в пряму залежність від наявності неправомірного рішення, дії чи бездіяльності особи, яка цю шкоду завдала.
Стаття 623 Цивільного кодексу України визначає, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин в їх сукупності, керуючись законом.
Судом першої інстанції встановлено, що фактично понесені Позивачем витрати підтверджені матеріалами справи, а саме: копією платіжного доручення про сплату страхового відшкодування № 1607 від 04.03.2010р., копією страхового акту від 25.02.2010р. № 2010-02-01/001 та розрахунком страхового відшкодування до нього від 09.02.2010р. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що вина Відповідача у завданні шкоди автомобілю потерпілого доведено Позивачем згідно звіту від 31.01.2010р. про результати огляду місця ДТП, а також довідкою Ворошиловської районної в м.Донецьку ради, в якій визначено, що будинок № 30 по вул.Університетській у м.Донецьку знаходиться на балансі КП «ЖЕК № 1 Ворошиловського району м.Донецька».
Прийняття місцевим господарським судом судового рішення про стягнення суми страхової виплати в порядку регресу з КП «ЖЕК № 1 Ворошиловського району м.Донецька»не призвело до прийняття невірного по суті рішення, зважаючи на те, що будинок за вищевказаною адресою, згідно довідки Ворошиловської районної в м.Донецьку ради, знаходився саме на балансі КП «ЖЕК № 1 Ворошиловського району м.Донецька».
Оскільки скаржник, Комунальне підприємство “Служба єдиного замовника Ворошиловського району міста Донецька”, є правонаступником Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора № 1 Ворошиловського району міста Донецька”, та матеріалами справи підтверджений факт завдання матеріальної шкоди, він несе зобов'язання з відшкодування Позивачеві фактичних витрат по сплаті страхового відшкодування потерпілому.
З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження.
Отже, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Донецької області від 02.08.2011р. у справі № 25/88 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права та не підлягає скасуванню, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька», м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 02.08.2011р. у справі № 25/88 -залишити без задоволення, рішення господарського Донецької області від 02.08.2011р. у справі № 25/88 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.
Головуючий В.В.Манжур
Судді: І.А.Бойко
Т.Д.Геза
Повний текст постанови підписаний 18.10.2011р.
Надруковано 6 примірників:
1 -у справу
1 -скаржнику
1 -позивачу
1 -відповідачу
1 -ГС Дон.обл.
1 -ДАГС