донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.10.2011 р. справа №30/5009/2908/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Манжур В.В.
суддівБойко І.А., Гези Т.Д.
при секретарі Пеленовій О.О.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1 -за довіреністю
від відповідача:ОСОБА_2 -за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Людвігсталь», с.Урицьке, Розівського району, Запорізької області
на рішення
господарського суду Запорізької області
від05.08.2011р. (повний текст підписано 10.08.2011р.)
по справі№ 30/5009/2908/11 (суддя Кагітіна Л.П.)
за позовомСелянського (фермерського) господарства «Віктор», с.Ланцеве, Запорізької області
доСелянського (фермерського) господарства «Людвігсталь», с.Урицьке, Розівського району, Запорізької області
простягнення суми боргу в розмірі 80000,00грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 441,64грн.,
Позивач, Селянське (фермерське) господарство «Віктор», с.Ланцеве, Запорізької області, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Селянського (фермерського) господарства «Людвігсталь», с.Урицьке, Розівського району, Запорізької області, суми боргу в розмірі 80000,00грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 441,64грн.
У заяві від 01.07.2011р. Позивач, посилаючись на ч.2 ст.693, ч.2 ст.530 ЦК України, просив стягнути з Відповідача суму попередньої оплати в розмірі 80000,00грн. та відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 441,64грн.
Згідно заяви від 05.08.2011р., Позивач остаточно просив стягнути з Відповідача суму попередньої оплати в розмірі 80000,00грн., від нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 441,64грн. відмовився, з наслідками відмови ознайомлений.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.08.2011р. позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства «Віктор», с.Ланцеве, Запорізької області про стягнення з відповідача, Селянського (фермерського) господарства «Людвігсталь», с.Урицьке, Розівського району, Запорізької області, суми основного боргу в розмірі 80000,00грн. задоволені; в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 441,64грн. провадження у справі припинено, згідно п.4 ст.80 ГПК України, у зв'язку з частковою відмовою позивача.
Не погоджуючись з рішенням першої інстанції Відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 05.08.2011р. у справі № 30/5009/2908/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог скаржник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права та зазначає, що при винесенні рішення судом досліджені не всі обставини, які мають значення для справи.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт виконання відповідачем зобов'язання з поставки насіння сорго, що підтверджується актом звірки від 03.04.2011р. та податковою накладною. Також скаржник вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду.
Позивач надав до Донецького апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу від 06.10.2011р. за № 195, в якому проти вимог скаржника заперечує, посилаючись на відповідність висновків суду дійсним обставинам справи та правовідносинам, що склались між сторонами, зазначає, що судом першої інстанції належним чином досліджено матеріали справи, а тому вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що прийнято з дотриманням норм процесуального та матеріального права.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення скаржника (відповідача) та позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами склалися господарські відносини з купівлі-продажу, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки відповідача виразились у передачі товару, а обов'язки позивача полягають в оплаті товару.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець, згідно приписів статті 692 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Однак, стаття 531 Цивільного кодексу України передбачає право боржника виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Так, Позивач, згідно виставленого Відповідачем рахунку-фактури № 27 від 27.12.2007р. здійснив перерахування грошових коштів на суму 80000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 621 від 27.12.2007р.
Згідно приписів ст.538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, яка передбачає: якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що вищенаведена правова норма (ч.2 ст.693 ЦК України) передбачає можливість пред'явлення до продавця альтернативних вимог: або передати обумовлені договором купівлі-продажу товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати повернення сплаченої за товар суми.
Однак, зважаючи на відсутність між сторонами договірних зобов'язань та відсутність у рахунку-фактурі строків здійснення Відповідачем поставки товару, судова колегія не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо обґрунтованості та доведеності заявлених позивачем вимог з огляду на наступне:
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 2 даної статті визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач звернувся до Відповідача з листом від 14.04.2011р. за № 72, в якому вимагав від останнього протягом 7 днів повернути на розрахунковий рахунок СФГ «Віктор»грошові кошти в сумі 80000,00грн.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами було досягнуто усної домовленості щодо поставки Відповідачем на адресу Позивача обумовленого товару (насіння сорго), на виконання якої Позивач здійснив оплату в розмірі 80000,00грн.
Із поданого до позовної заяви платіжного доручення № 621 від 27.12.2007р. (арк.спр.25) вбачається, що Позивачем здійснена оплата з призначенням платежу «за сорго згідно рахунку № 27 від 27.12.07р., в т.ч. ПДВ 13333,30грн.».
Отже, матеріалами справи та наданими доказами, згідно приписів ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не підтверджено факт проведення Позивачем саме попередньої оплати згідно усної домовленості сторін.
Частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Виходячи із змісту вищевказаної статті Цивільного кодексу України, право пред'явлення альтернативних вимог належить стороні (Покупцеві) у разі укладення відповідного договору, визначення строків поставки товару та порядку оплати, у випадку неналежного виконання Постачальником договірних зобов'язань в частині своєчасної поставки.
В матеріалах справи відсутні докази звернення Позивача до Відповідача з вимогою щодо здійснення поставки товару із зазначенням строків поставки, як того передбачає вищезазначена стаття Цивільного кодексу України, зважаючи на відсутність між сторонами договірних зобов'язань та невизначеність строків поставки товару.
Оскільки Позивачем не доведений факт узгодження строків поставки товару, зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних доказів, що підтверджують факт поставки товару, та недоведеність Позивачем факту проведення саме попередньої оплати за товар, вимоги позивача щодо повернення сплаченої ним оплати є передчасними.
Твердження скаржника, що ним належним чином виконані обумовлені зобов'язання, а саме: товар (насіння сорго) в кількості 10000кг на суму 80000,00грн. був поставлений Позивачеві, не підтверджено матеріалами справи, належними та допустимими, у розумінні ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами, а тому не приймаються судовою колегією.
На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що на час звернення до суду з позовом у позивача відсутнє право вимоги щодо повернення сплачених ним коштів.
Посилання скаржника на пропущення Позивачем строку позовної давності встановленого ст.257 Цивільного кодексу України, для звернення до суду із вимогою про повернення сплачених ним грошових коштів, що відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції відхилено, з чим погоджується судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, оскільки підставою для звернення з позовом до суду Позивач визначив вимогу за вих. № 72 від 14.04.2011р. про повернення попередньої оплати. Отже, позов заявлений в межах встановленого діючим законодавством строку позовної давності.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 441,64грн. судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо припинення провадження у справі, згідно п.4 ст.80 ГПК України, у зв'язку з частковою відмовою позивача, оскільки відмова не суперечить законодавству і фактичним обставинам справи, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.
Стаття 104 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, серед яких, є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства «Людвігсталь», оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, та викладені у рішенні висновки не відповідають обставинам справи.
Отже, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею з порушенням норм матеріального права.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Запорізької області від 05.08.2011р. у справі № 30/5009/2908/11 підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 80000,00грн.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на позивача.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, п.п 1, 3 ч.1 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Людвігсталь», с.Урицьке, Розівського району, Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 05.08.2011р. у справі № 30/5009/2908/11 -задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 05.08.2011р. у справі № 30/5009/2908/11 -скасувати в частині стягнення з відповідача, Селянського (фермерського) господарства «Людвігсталь», с.Урицьке, Розівського району, Запорізької області, основного боргу в розмірі 80000,00грн.
Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Селянського (фермерського) господарства «Віктор», с.Ланцеве, Запорізької області про стягнення з відповідача, Селянського (фермерського) господарства «Людвігсталь», с.Урицьке, Розівського району, Запорізької області, суми основного боргу в розмірі 80000,00грн.
В частині припинення провадження у справі щодо стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 441,64грн., згідно п.4 ст.80 ГПК України, у зв'язку з частковою відмовою позивача, -рішення залишити без змін.
Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Віктор», с.Ланцеве, Запорізької області (71052, Запорізька область, с.Ланцеве, вул.Набережна, 144; ЄДРПОУ 24907331) на користь Селянського (фермерського) господарства «Людвігсталь», с.Урицьке, Розівського району, Запорізької області (73015, Запорізька область, Розівський район, с.Урицьке, вул.Молодіжна, 10; ЄДРПОУ 24518871) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 400,00грн.
Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.
Головуючий В.В.Манжур
Судді: І.А.Бойко
Т.Д.Геза
Повний текст постанови підписаний 11.10.2011р.