донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.10.2011 р. справа №23/104
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Манжур В.В.
суддівБойко І.А., Гези Т.Д.
при секретарі Пеленовій О.О.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1 -за довіреністю
від відповідача:ОСОБА_2 -за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м.Дніпропетровськ
на рішення
господарського суду Донецької області
від10.08.2011р. (повний текст підписано 15.08.2011р.)
по справі№ 23/104 (суддя Забарющий М.І.)
за позовомДержавного підприємства «Придніпровська залізниця», м.Дніпропетровськ
доПублічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча», м.Маріуполь, Донецька область
простягнення 72945,00грн.,
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.08.2011р. у справі № 23/104 у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м.Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча», м.Маріуполь, Донецька область про стягнення штрафу в розмірі 72945,00грн.
Не погоджуючись з рішенням першої інстанції Позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 10.08.2011р. у справі № 23/104 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог скаржник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права та зазначає, що при винесенні рішення судом досліджені не всі обставини, які мають значення для справи.
Відповідач надав до Донецького апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу від 26.09.11р., в якому проти вимог скаржника заперечує, посилаючись на відповідність висновків суду дійсним обставинам справи та правовідносинам, що склались між сторонами, а тому вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що прийнято з дотриманням норм процесуального та матеріального права.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення скаржника (позивача) та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча»(вантажовідправником) 18.11.2010р. зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на станцію Ізмаіл-експорт Одеської залізниці (на адресу Ізмаїльського морського торгового порту) за залізничною накладної № 52716651 у вагоні № 90900747 було відвантажено сталь листову у кількості 60 місць без упаковки. При оформленні перевізних документів вказано масу вантажу: нетто 64240кг, тара 21000кг.
Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Як зазначено, в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна -це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Навантаження вагону здійснено засобами відправника (відповідача у справі), правильність внесених до накладної відомостей підтвердив своїм підписом представник відправника Куренний А.Н., у відповідності до п.2.3. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (далі - Правила оформлення перевізних документів).
В накладній, що супроводжує вагон, зазначено, що маса вантажу визначена розрахунковим шляхом.
Згідно п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагоні відкритого типу (платформи, на піввагони тощо), а у даному випадку вагон є на піввагоном, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагонах без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту залізниць України (далі за текстом -Статут), вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
В порядку зазначеної статті Статуту Позивач на ст.Нижньодніпровськ-Вузол здійснив перевірку маси вантажу, завантаженого у напіввагон № 90900747 (накладна № 52716651), шляхом зважування на 150-тонних електронно-тензометричних вагах, в результаті чого виявив різницю між даними зважування маси вантажу та масою нетто, зазначеною в накладній. Різниця становить 5560кг, що значно більше ніж вказано в накладній. Крім того, загальна маса нетто вантажу, завантаженого у вагон № 90900747 перевищує вантажопідйомність цього вагону. Ці факти були закріплені в комерційному акті АА № 034431/425/329 від 19.11.2010р.
Згідно пункту 22 Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. № 862/5083, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Із матеріалів справи вбачається, що на станції відправлення масу вантажу було визначено розрахунковим шляхом, про що зазначено в накладній, тоді як на станції призначення масу визначено шляхом зважування на 150-тонних електронно-тензометричних вагах. Тобто визначення маси вантажу було здійснено іншим способом ніж той, що застосував відправник.
Відповідно до ст.122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту, тобто у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Зважаючи на те, що позивачем здійснено перевірку маси вантажу, завантаженого у напіввагон № 90900747 (накладна № 52716651), іншим способом ніж той, що застосував відправник, судова колегія не вбачає підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст.118 Статуту.
З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Донецької області від 10.08.2011р. у справі № 23/104 про відмову у задоволенні позовних вимог ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права та не підлягає скасуванню, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Донецької області від 10.08.2011р. у справі № 23/104 -залишити без задоволення, рішення господарського Донецької області від 10.08.2011р. у справі № 23/104 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.
Головуючий В.В.Манжур
Судді: І.А.Бойко
Т.Д.Геза
Повний текст постанови підписаний 04.10.2011р.
Надруковано 5 примірників:
1 -у справу
1 -позивачу
1 -відповідачу
1 -ГС Дон.обл.
1 -ДАГС