донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
03.10.2011 р. справа №18/5009/3513/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівДонця О.Є.,
Ломовцевої Н.В., Приходько І.В.
при секретарі судового засідання Ісаковій А.В.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю №20 від 25.05.11р.
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства “Підприємство з експлуатації електричних мереж “Центральна енергетична компанія”, м. Дніпропетровськ
на рішення господарського судуЗапорізької області
від31.08.2011 р.
по справі№ 18/5009/3513/11 (суддя Носівець В.В.)
за позовомПриватного акціонерного товариства “Підприємство з експлуатації електричних мереж “Центральна енергетична компанія”, м. Дніпропетровськ
до Квартирно -експлуатаційного відділу місті Запоріжжя, м. Запоріжжя
провизнання договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 29- Мл від 08.04.2011 р. таким, що є укладений
Приватне акціонерне товариство “Підприємство з експлуатації електричних мереж “Центральна енергетична компанія”, м. Дніпропетровськ, звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом до Квартирно -експлуатаційного відділу місті Запоріжжя, м. Запоріжжя, про визнання укладеним Договору про технічне забезпечення електропостачання споживача від 08.04.11 року № 29-Мл між Квартирно -експлуатаційним відділом міста Запоріжжя, м. Запоріжжя, та Приватним акціонерним товариством “Підприємство з експлуатації електричних мереж “Центральна енергетична компанія”, м. Дніпропетровськ.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.08.2011 р. по справі № 18/5009/3513/11 (суддя Носівець В.В.) у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства “Підприємство з експлуатації електричних мереж “Центральна енергетична компанія”, м. Дніпропетровськ, до Квартирно -експлуатаційного відділу міста Запоріжжя, м. Запоріжжя, відмовлено.
Позивач з прийнятим рішенням господарського суду Запорізької області від 31.08.2011 р. по справі № 18/5009/3513/11 не погодився та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд рішення господарського суду Запорізької області від 31.08.2011 р. по справі № 18/5009/3513/11 -скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Підприємство з експлуатації електричних мереж “Центральна енергетична компанія”, м. Дніпропетровськ, до Квартирно - експлуатаційного відділу міста Запоріжжя, м. Запоріжжя, в повному обсязі.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає те, що господарським судом рішення прийняте з порушенням матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків, викладених у оскаржуваному рішенні дійсним обставинам справи.
Також апелянт вважає, що при винесенні рішення господарським судом Запорізької області не вказано, на підставі чого суд робить висновок про те, що відповідач не має середньомісячного власного споживання електричної енергії в обсязі 5000 кВт/год або більше. Скаржник стверджує, що суд не посилається на будь -які докази такого твердження, що ані судом, ані відповідачем не було зроблено жодних розрахунків відповідно до вказаної Методики, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення та є підставою для його скасування в апеляційному порядку згідно із ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.11 р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Донець О.Є.(головуючий), Ломовцева Н.В., Приходько І.В.
Представник позивача у судовому засіданні 03.10.11 р. підтримав вимоги скарги та наполягав на скасуванні рішення господарського суду Запорізької області від 31.08.2011 р. по справі № 18/5009/3513/11 та прийнятті нового рішення, яким просив суд задовольнити позовні вимоги за позовом Приватного акціонерного товариства “Підприємство з експлуатації електричних мереж “Центральна енергетична компанія”, м. Дніпропетровськ, до Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя, в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання 03.10.11 р. свого представника не направив, причин нез'явлення до судового засідання та невиконання вимог апеляційного суду не повідомив.
Неявка без поважних причин у судове засідання представника відповідача не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.11 р. Приватне акціонерне товариство “Підприємство з експлуатації електричних мереж “Центральна енергетична компанія”, направило для підписання на адресу Квартирно -експлуатаційного відділу міста Запоріжжя, м. Запоріжжя, договір про технічне забезпечення електропостачання споживача від 08.04.2011 року № 29 -Мл у двох примірниках, підписані з одного боку позивачем.
Однак, за ствердженням позивача, його пропозиція з боку відповідача була залишена без реагування та задоволення.
Предметом позову у справі № 18/5009/3513/11 є вимоги про визнання укладеним Договору про технічне забезпечення електропостачання споживача від 08.04.11 року № 29-Мл між Квартирно -експлуатаційного відділу місті Запоріжжя, м. Запоріжжя, та Приватним акціонерним товариством “Підприємство з експлуатації електричних мереж “Центральна енергетична компанія”, м. Дніпропетровськ.
Частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно із ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Частиною 6 зазначеної статті встановлено, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Згідно із частинами 5,6,7 зазначеної статті, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Таким чином, діючим законодавством України передбачено можливість врегулювання перед договірних спорів шляхом звернення до суду із відповідними позовами.
Разом з тим, статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом, передбачені ст. 16 Цивільного кодексу України.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, закріплений перелік способів такого захисту цивільних прав та інтересів: визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб.
Згідно із ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
визнання наявності або відсутності прав;
визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
присудження до виконання обов'язку в натурі;
відшкодування збитків;
застосування штрафних санкцій;
застосування оперативно-господарських санкцій;
застосування адміністративно-господарських санкцій;
установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом, про визнання договору №29-Мл від 08.04.11 укладеним, що є вимогою про встановлення юридичного факту.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те що, зазначений спосіб захисту, суперечить приписам цивільного та господарського права, оскільки: захист майнового або немайнового права чи законного інтересу це введення в дію системи правових та організаційно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації цих прав та недопущення їх порушень, що, в свою чергу, відбувається, зокрема, шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення тощо.
Згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
За змістом даних норм, на господарські суди не покладено повноважень з встановлення юридичних фактів за зверненням осіб, зазначених в ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, оскільки само по собі визнання факту господарським судом не відновлює порушених, невизнаних або оспорених прав позивача, та не призводить до жодних обов'язкових дій з будь-чийого боку - відповідача; сторонніх третіх осіб; державних, реєструючих, контролюючих органів, установ тощо.
На підставі вищевикладеного, судова колегія погоджується із висновком господарського суду про те, що вимога про визнання укладеним Договору про технічне забезпечення електропостачання споживача від 08.04.11 року № 29-Мл між Квартирно -експлуатаційного відділу місті Запоріжжя, м. Запоріжжя, та Приватним акціонерним товариством “Підприємство з експлуатації електричних мереж “Центральна енергетична компанія”, м. Дніпропетровськ, помилково обрана позивачем як спосіб захисту його права та задоволенню не підлягає.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.
За даних обставин, апеляційний господарський суд вважає, що рішення винесено у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства “Підприємство з експлуатації електричних мереж “Центральна енергетична компанія”, м. Дніпропетровськ, не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 31.08.2011 р. по справі № 18/5009/3513/11 слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги покладаються на Приватне акціонерне товариство “Підприємство з експлуатації електричних мереж “Центральна енергетична компанія”, м. Дніпропетровськ.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Підприємство з експлуатації електричних мереж “Центральна енергетична компанія”, м. Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Запорізької області від 31.08.2011 р. по справі № 13/5009/3513/11 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 31.08.2011 р. по справі № 13/5009/3513/11 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя О.Є.Донець
Суддя Н.В.Ломовцева
Суддя І.В.Приходько
Надруковано 5 прим.:
1-позивачу;
1- відповідачу;
1-у справу;
1-ДАГС;
1-ГСЗО