донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
02.08.2011 р. справа №26/72пн/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Суддів:Малашкевича С. А.
Азарової З. П., Склярук О. І.
при секретарі судового засідання Мірошник Г. І.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_5 -прив. підприємець, ОСОБА_6 -предст. за довір.
від відповідача:ОСОБА_7 - предст. за довір.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Перевальськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від16.06.2011р.
у справі№ 26/72пн/2011 (суддя Єжова С. С.)
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Перевальськ
до ЗАТ «Реконструкція і Будівництво», м. Луганськ
провитребування земельної ділянки з незаконного володіння та користування, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про звільнення земельної ділянки та відшкодування майнової шкоди в сумі 28315 грн. 15 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 16.06.2011 р. у справі № 26/72пн/2011 задоволений частково позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Перевальськ до ЗАТ «Реконструкція і Будівництво», м. Луганськ про витребування земельної ділянки з незаконного володіння та користування, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про звільнення земельної ділянки та відшкодування майнової шкоди в сумі 28315 грн. 15 коп., а саме: зобов'язано відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та звільнити вказану земельну ділянку. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати з державного мита в сумі 56 грн. 66 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що позивачем доведено факт безпідставного користування відповідачем часткою земельної ділянки, яка передана позивачу за договором оренди землі від 14.11.2007 р., але у зв'язку з ненаданням позивачем належних доказів розміру площі земельної ділянки, яку безпідставно використовує відповідач, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача майнової шкоди в сумі 28315,51 грн. є необґрунтованими та недоведеними.
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення частково, а саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення на його користь майнової шкоди в сумі 28315 грн. 51 коп., просить прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вважає незаконним, у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю таких обставин та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи. Зокрема позивач посилається: на те, що він довів суду площу земельної ділянки, яку займає відповідач, в підтвердження цього посилається на акт обстеження земельної ділянки від 05.03.2011 р.; та те, що судом першої інстанції в рішенні не вказані докази, на підставі яких суд відмовив в частині стягнення з відповідача майнової шкоди і доводи за якими суд відхилив його докази. Крім того, вважає, що судом невірно розподілений судовий збір.
У судовому засіданні 02.08.2011 р. позивач та його представник вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача, який вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
В судовому засіданні позивачем заявлялось клопотання про надання додаткових доказів стосовно встановлення розміру земельної ділянки, що була зайнята відповідачем, проте колегія суддів відхилила клопотання, оскільки позивач, як того вимагають вимоги ст. 101 ГПК України, не довів неможливість отримання та подання таких доказів до судового розгляду або під час розгляду судом першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем допустимими доказами заподіяних йому збитків, оскільки акт обстеження земельної ділянки, на який посилається позивач зроблений останнім самотужки, тоді як акт повинен складатися відповідно до вимог п. 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою КМУ від 19 квітня 1993 р. № 284, згідно з яким позивач повинен був звернутися до виконкому із заявою про створення комісії для визначення розміру збитків, для участі в якому повинні були запрошені представники товариства та орендодавця. Крім того, зазначив, що в позовній заяві та в розрахунку відсутні будь-які обґрунтування та докази періоду, за який зроблений розрахунок збитків. Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а рішення суду першої інстанції без змін.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу відповідача такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на наступне.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 29.04.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія»та ФОП-ОСОБА_5. був укладений договір купівлі-продажу нежилого об'єкту, згідно якого позивач придбав нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1.
01.01.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія»та ЗАТ «Реконструкція і Будівництво»укладений договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 260 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.
Зазначені договори зареєстровані в установленому порядку.
У 2005 році позивач та відповідач усно домовились про обмін будівлями, а саме спірного приміщення на будівлю профілакторію технічного обслуговування літ. Ж, що належить відповідачу. Для цих цілей позивачем була проведена оцінка та одержаний витяг з Перевальського БТІ. Відповідачу був виставлений рахунок на оплату № 2 від 01.09.2005 р., який останній не сплатив, оплата була здійснена відповідачем 12.10.2005 р.в сумі 9957 грн., після закінчення строку дії витягу, які позивач в подальшому повернув платіжним дорученням № 1 від 04.11.2005 р. Отже, угода про обмін будівлями між позивачем та відповідачем не відбулась, проте відповідач продовжував займати орендовану позивачем земельну ділянку.
17.07.2007 р. позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив укласти з ним договір оренди або звільнити займане приміщення та прилеглу територію, на що відповідач відповів, що територію і будівлі позивач продав відповідачу ще у вересні 2005 року.
14.11.2007 р. між Перевальською міською радою та позивачем був укладений договір оренди землі, згідно якого Перевальська міська рада передала в строкове платне користування позивачу земельну ділянку несільськогосподарського призначення для обслуговування об'єкту в межах населеного пункту АДРЕСА_1 загальною площею 0,6059 га. Зазначений договір оренди зареєстрований у Перевальському районному реєстраційному офісі Луганської філії «ДП центр ДЗК при Держкомземі України», про що у державному реєстрі вчинено запис за № 236101/040740800072 від 22.11.2007 р.
Позивачем заявлені наступні позовні вимоги:
- про витребування земельної ділянки з незаконного володіння та користування, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про звільнення земельної ділянки;
- про стягнення з відповідача шкоди у сумі 28315 грн. 51 коп. у вигляді частині орендної плати за останні 3 роки з 01.05.2008 р. по 31.03.2011 р.
Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача в частині витребування земельної ділянки із незаконного володіння та користування, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою дійшов вірного висновку про доведеність позивачем факту безпідставного користування відповідачем часткою земельної ділянки, яка передана позивачу за договором оренди землі від 14.11.2007 р., крім того цей факт не заперечувався й самим відповідачем.
В апеляційній скарзі позивачем оскаржується рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення на його користь шкоди в сумі 28315,51 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем вимог в цій частині, з огляду на наступне.
Позивач вважає, що внаслідок зайняття та користування відповідачем без будь-яких правових підстав земельної ділянки, яка була надана позивачу в оренду, йому завдана майнова шкода у вигляді частини орендної плати за останні 3 роки, а саме за період з 01.05.2008 р. по 31.03.2011 р.
Згідно розрахунку, складеного позивачем, сума майнової шкоди складає 28315,51 грн. Зазначена сума розрахована позивачем виходячи з розміру площі - 0,2588 га.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Проте, як вбачається з матеріалів справи позивачем, як того вимагають ст. 33, ч. 2 ст. 34 ГПК України, не доведено належними доказами площа земельної ділянки, щодо якої зроблений розрахунок, оскільки допустимими та належними доказами в даному випадку є документи, що складені уповноваженими особами та в порядку встановленому чинним законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктом 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою КМУ від 19.04.1993 р. № 284 розміри збитків визначаються комісіями, створеними виконавчими комітетами міських рад. До складу комісій включаються представники виконавчих комітетів міських рад, власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники органів земельних ресурсів.
Позивач відповідних доказів розміру земельної ділянки, виходячи з якої нарахував шкоду, не надав.
Акт обстеження земельної ділянки від 05.03.2011 р., на який посилається позивач, не може бути належним доказом, яким встановлена площа земельної ділянки, яку займав відповідач, оскільки цей акт не відповідає вимогам вказаної вище постанови КМУ № 284 від 19.04.1993 р. За таких умов доводи апелянта з цього приводу колегією суддів не приймаються до уваги та вважаються безпідставними.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані усі обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають обставинам справи, норми матеріального та процесуального права місцевим господарським судом застосовані правильно, тому подана відповідачем апеляційна скарга з заявлених в ній підстав не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Перевальськ на рішення господарського суду Луганської області від 16.06.2011 р. у справі № 26/72пн/2011 -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 16.06.2011 р. у справі № 26/72пн/2011 -залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя С.А. Малашкевич
Судді: З.П. Азарова
О. І. Склярук