ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/27914.11.11
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій»
До1) Національного банку України
2) Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»
Провизнання договору застави майнових прав № 16/09/ЗМП-2 від 12.03.2009 р. недійсним
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь:
Від позивача: ОСОБА_1., дов. № б/н від 28.09.2011 р.
Від відповідача-1: ОСОБА_2., дов. № б/н від 05.10.2009 р.
Від відповідача-2: ОСОБА_3., дов. № Л-65 від 15.06.2011 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Національного банку України та Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»про визнання недійсним договору застави майнових прав № 16/09/ЗМП-2 від 12.03.2009 р., який був укладений між ТОВ «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій», Національним банком України та Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку». Позовні вимоги ТОВ «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій»ґрунтуються на тому, що зміст договору застави майнових прав не відповідає вимогам ст. 509, 513, 514, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, вимогам ст. 23 Закону України «Про заставу», вимогам ст. 91, 93 Закону України «Про банки та банківську діяльність», що призвело до одночасного пред'явлення вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій»про стягнення коштів за кредитним договором з боку НБУ та банку.
Ухвалою суду від 19.09.2011 р. було порушено провадження у справі № 37/279, призначено її розгляд на 03.10.2011 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Представники відповідачів у судовому засіданні 03.10.2011 р. заявили письмове клопотання про відкладення розгляду справи для надання їм можливості належним чином підготуватися до судового засідання.
Представник позивача не навів заперечень відносно заявленого клопотання.
Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи суд з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи його задовольнив та оголосив перерву в даному судовому засіданні до 17.10.2011 р. 0 9:40.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 17.10.2011 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій»надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи письмових пояснень та повернення оригіналів наданих документів після розгляду справи.
Представник відповідача 1 -Національного банку України надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги позивача є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що під час укладення договору застави майнових прав № 16/09/ЗМП-2 від 12.03.2009 р. сторонами було дотримано усіх вимог, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України. Зміст даного договору відповідає вимогам Цивільного кодексу України (в тому числі ст. 509, 513 514, ч. 1 ст. 628), Закону України від 02.10.1992 №2654-ХІІ «Про заставу», інших нормативних актів. Зокрема, згідно зі ст. 12, 49 Закону України «Про заставу»в договорі визначена суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою (п. 1.4. договору), наведено опис предмета застави (п. 1.1. договору), а також вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця (п. 1.3. договору). Представники позивача та відповідачів, які вчиняли правочин, діяли на підставі вільного волевиявлення та були наділені достатнім обсягом повноважень. Договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме: на підставі договору внаслідок невиконання банком зобов'язань з повернення кредиту за кредитним договором від 12.03.2009 № 16/09/2 перед Національним банком України до останнього перейшло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій» за кредитним договором від 15.07.2008 № 1 1/21-55. Цей факт встановлений рішенням Господарського суду Київської області від 27.10.2010 у справі № 16/041-10 за позовом Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»до ТОВ «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій»про стягнення 2 217 380,56 грн., зустрічним позовом ТОВ «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій»до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»про зарахування зустрічних однорідних вимог, позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Національного банку України до ТОВ «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій»про стягнення 2 217 380,56 грн., що залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2011 у справі № 16/041-10.
Суд, дослідивши матеріали справи, оголосив перерву в судовому засіданні до 26.10.11 р. о 12:10 з метою витребування у відповідачів копії договору застави майнових прав № 16/09/ЗМП оголосив перерву до 26.10.2011 р. о 12:10.
Представник позивача у судовому засіданні 26.10.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача-1 проти позову заперечив, пояснив. що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, на виконання вимог суду надав копію договору застави майнових прав № 19/09/ЗМП-2.
Представник відповідача-2 - Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
З метою дослідження доказів у справі у судовому засіданні була оголошена перерва до 14.11.2011 р. о 09:15.
Представники позивача у судовому засіданні 14.11.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача-1 проти позову повторно заперечив, пояснив. що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню
Представник відповідача-2 - Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
15 липня 2008 року між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» (надалі за текстом - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій» (позичальник) було укладено кредитний договір № 11/21-55, відповідно до п. 1.1 якого банк зобов'язувався надати Позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені в п. 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору і своєчасно повернути кредит банку.
Пунктом 1.2 зазначеного кредитного договору встановлено, що сума кредиту становить 2 500 000,00 грн.
Умовами пункту 1.4 даного договору встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути банку кредит за графіком, що є додатком № 1 до цього договору, але не пізніше 14.07.2010 р. .
12 березня 2009 року між Національним банком України (кредитор) та Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»(позичальник) був укладений кредитний договір № 16/09/02, відповідно до умов якого в рахунок відкритої кредитної лінії за кредитним договором від 25.02.2009 р. № 16/09 кредитор особа надає позичальнику кредит на суму 4 000 000,00 грн. на строк з 12.03.2009 р. по 13.10.2009 р. з оплатою 16,50% річних.
Виконання міжбанківського кредитного договору забезпечувалось укладеним між НБУ (заставодержатель,), АБ «Банк регіонального розвитку»(заставодавець) та ТОВ «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій» (боржник) договором застави майнових прав № 16/09/ЗМП-2 від 12.03.2009 р., відповідно до умов якого предметом застави за цим договором є майнові права за кредитним договором № 11/21-55 від 15.07.2008 р., з додатковими угодами до нього, укладеними між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій, відповідно до якого боржник повинен повернути заставодавцю кредит в розмірі 1 979166,70 грн., з кінцевим терміном повернення 14.07.2010 р., та сплачувати відсотки за користування кредитом за ставкою 22% проценти річних.
Пунктом 1.3 даного договору встановлено, що боржником щодо заставодавця є суб'єкт господарювання ТОВ «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій».
Відповідно до п. 1.4 договору застави майнових прав, надана застава забезпечує виконання заставодавцем вимог заставодержателя за кредитом, наданим згідно з кредитним договором № 16/09/02 від 12.03.2009 р., та будь-якими додатковими договорами до нього, укладеними між сторонами, за умовами якого заставодавець зобов'язаний повернути заставодержателю кредит рефінансування з кінцевим терміном повернення 13.10.2009 р. і сплачувати проценти за користування ним у розмірі 16,5% процентів річних та пеню, а також відповідно до умов кредитного договору повернути кредит у повному обсязі, сплатити проценти за користування ним і пеню в разі їх витребування застаовдержателем.
Умовами пункту 1.5 договору застави майнових прав зазначено, що за рахунок заставленого майнового права вимоги третьої особи задовольняються в повному обсязі, включаючи суму основного боргу, нараховані проценти та пеню.
Відповідно до п. 3.1.3 договору застави, заставодержатель має право у разі прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором задовольнити грошові вимоги, за якими настав строк погашення, шляхом реалізації заставлених майнових прав (шляхом отримання права вимоги на заставлені майнові права) згідно із ст. 73 Закону України «Про Національний банк України»та умовами цього Договору та/або в інший установлений законодавством України спосіб.
Умовами пункту 4.1 договору застави встановлено, що заставодавець уступає заставодержателю право вимоги до боржника, що випливає з кредитного договору № 11/21-55 від 15.07.2008 р., на суму 1 979 166,70 грн., за процентами та іншими видами платежів, що підлягають сплаті на підставі цього кредитного договору.
Відповідно до п. 4.2 договору застави зазначено, що у частині уступки права вимоги цей договір укладено з відкладальною умовою відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України. Права вимоги переходять до заставодержателя наступного дня після настання строку виконання зобов'язань за настанням випадку, передбаченого пунктом 3.1.4. цього договору.
Позивач просить суд визнати недійсним договір застави майнових прав № 16/09/ЗМП-2, укладений між ТОВ «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій», Національним банком України та Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку», недійсним оскільки умови вищевказаного договору є такими, що не відповідають чинному законодавству України. Зокрема, вважає, що зміст договору застави майнових прав не відповідає вимогам ст. 509, 513, 514, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, вимогам ст. 23 Закону України «Про заставу», вимогам ст. 91, 93 Закону України «Про банки та банківську діяльність».
На думку позивача, пункт 4.2 договору застави майнових прав № 16/09/ЗМП-2 суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки в частині уступки права вимоги цей договір укладено з відкладальною умовою відповідно до ст. 212 ЦК України. Зокрема, право вимоги переходить до заставодержателя наступного дня після настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором, якщо вони не будуть виконані повністю або частково або після настання випадку, передбаченого підпунктом 3.1.4 цього договору. Проте, статтею 23 ЗУ «Про заставу»встановлено, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави. Проте між Банком та НБУ не укладався окремий договір уступки права вимоги за кредитним договором, питання переводу заставленого права за кредитним договором на НБУ не вирішувалось в судовому порядку.
Таким чином, позивач вважає, що зазначене вище дає підстави для висновку про те, що договір застави майнових прав містить елементи різних договорів, в тому числі, договору уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права - вимог за кредитним договором. Проте, в договорі про заставу майнових прав з елементами угоди про уступку права вимоги чітко не зазначена підстава виникнення вимоги, зміст та предмет права вимоги.
Також позивач стверджує, що зі змісту положень п. 4.2. та п. 3.1.4 договору застави майнових прав вбачається, що сторони обумовили декілька потенційних юридичних фактів, за якими має відбутись уступка заставленого майнового права, зокрема: наступний день після настання строку виконання зобов'язань за міжбанківським кредитом, якщо вони не будуть виконані повністю або частково; одноразової прострочкизаставодавцем сплати процентів за користуванням міжбанківським кредитом на строк більш ніж п'ять днів. Таким чином, за умовами положень п. 4.2 договору про заставу майнових прав, момент оформлення договору не співпадає з моментом передачі права за кредитним зобов'язанням до нового кредитора - НБУ. Чіткий термін строку відступлення права вимоги НБУ за кредитним договором договір про заставу майнових прав не містить, що є порушенням статті 506, п.1 статті 628 Цивільного кодексу.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Отже, позивач стверджує, що умови договору застави не містять умов, які визначають чітку підставу, за якою здійснюється перехід права вимоги. Невизначеність розміру (об'єму) відступлених прав на момент укладення договору про заставу майнових прав та відсутність окремо укладеної письмової угоди про відступлення права вимоги свідчать про невизначеність предмету відступлення права і, як наслідок, умова договору застави майнових прав про відступлення права вимоги за кредитним договором залишилась позбавленою умови про предмет відступленого права, що суперечить вимогам ст. 509, ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України. Таким чином, за відсутності окремо укладеного письмового договору про відступлення вимог за кредитним договором, за відсутності судового рішення про переведення на НБУ заставленого права за кредитним договором, умови договору про заставу майнових прав з відкладальною умовою мали включати чіткі відомості, достатні, для вирішення питання про те, коли саме виникає право вимоги та в якому розмірі.
Також позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до постанови Національного банку України від 02.12.2009 р. № 712 у Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» відкликано ліцензію та розпочато процедуру ліквідації. З дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим Законом; вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури(ст. 91 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»). Ліквідатор має право з дозволу Національного банку України погашати вимоги до банку до моменту завершення складання переліку вимог та його затвердження Національним банком України лише за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури (ст. 93 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»). Перелік кредиторів було затверджено рішенням Національного банку України від 19.04.2010 р. № 257. Таким чином, в момент, коли відступлення права вимоги за намірами сторін договору про заставу майнових прав, мало проявити свою дію, банк в особі ліквідатора не мав компетенції розпоряджатись правами вимоги за кредитним договором. З огляду на приписи ст. 91, 93 3акону, після 02.12.2009р. Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку» в особі ліквідатора мав право передати права вимоги за кредитним договором тільки з дозволу Національного банку України та до моменту затвердження переліку кредиторів (19.04.2010р.).Оскільки не відбулось передачі вимоги права за кредитним договором у встановленому законом поряду, то майнові права за кредитним договором включені до ліквідаційної маси Банку.Таким чином, позивач вважає, що відступлення права вимоги за кредитним договором з підстави будь- якого юридичного факту, що передбачені умовами п. 4.2 та п. 3.1.4 договору застави майнових прав, після 02.12.2009 р. є незаконною.
Враховуючи наведене, позивач просить суд визнати договір застави майнових прав № 16/09/ЗМП-2 від 12.03.2009 р., який був укладений між ТОВ «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій», Національним банком України та Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку», недійсним.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідально до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Умовами статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносини сторін у змішаному договорі застосовують у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 572 Цивільного кодексу України встановлено, що в силу застави (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Що стосується посилань Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій» в обґрунтування своїх позовних вимог на те, що в договорі застави не визначено підстави виникнення, предмет і зміст права вимоги, то суд зазначає, що з аналізу змісту даного договору вбачається, що таке твердження позивача не відповідає дійсності, оскільки пунктом 1.1. договору застави майнових прав чітко визначено, що предметом застави за договором є майнові права за кредитним договором № 1 1/21-55 від 15.07.2008 р. з урахуванням змін та доповнень, який забезпечується договором іпотеки без заставної від 15.07.2008р., зареєстрованим у реєстрі за № 4120 приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу ОСОБА_4., укладеним між заставодавцем та боржником.
Пунктом 1.2 договору застави майнових прав № 16/09/ЗМП-2 від 12.03.2009 р. сторони визначили вартість майнових прав, які оцінили в 1979166, 70 грн.
Умовами пункту 4.1 договору застави сторони погодили, що заставодавець (Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку») уступає заставодержателю (НБУ) право вимоги до боржника, що випливають з кредитного договору № 1 1/21-55 від 15.07.2008 р. на суму 1 979 166,70 гривень з процентами та іншими видами платежів, що підлягають сплаті на підставі кредитного договору.
Пунктом 4.2. даного договору сторони погодили, що в частині уступки права вимоги цей договір укладено з відкладальною умовою відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України. Права вимоги переходять до заставодержателя наступного дня після настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором,-якщо вони не будуть виконані повністю або частково або після настання випадку, передбаченого підпунктом 3.1.4. цього договору.
Також судом зазначається, що в договорі застави визначені суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою (п. 1.4 договору), наведено опис предмета застави (п. 1.1 договору), а також вказано особу, яка є боржником по відношенню до заставодавця (п. 1.3)
Представники позивача та відповідачів, які вчиняли правочин, діяли на підставі вільного волевиявлення та були наділені достатнім обсягом повноважень .
Твердження позивача про те, що усупереч вимогам чинного законодавства між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»та Національним банком України не укладався окремий договір уступки права вимоги за кредитним договором спростовується постановою Вищого господарського суду у справі № 16/041-10 від 13.07.2011 р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій» до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»та Національного банку України про стягнення 2 217380,56 грн. Як встановлено судом, договір застави містить в собі пункти правочину уступки права вимоги, що відповідає ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України, у тому числі про умову переходу права вимоги відносно Боржника до Заставодержателя за умови невиконання позичальником основного зобов'язання за кредитним договором, у той час як укладення ще одного договору про відступлення прав за договором не передбачалось.
Стосовно посилань позивача на те, що ліквідатор Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»не мав права передавати права вимоги за кредитним договором, оскільки згідно ст. 93 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»для цього необхідний дозвіл НБУ та погашення вимог має відбуватися до затвердження НБУ переліку вимог, то судом зазначається наступне.
За умовами договору застави майнових прав, звернення стягнення на майнові права по кредиту, що виступають предметом застави, поставлено в залежність від настання відкладальної умови - невиконання Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» зобов'язань щодо повернення кредиту рефінансування у визначений строк. У випадку настання зазначеної умови право вимоги за кредитниму договором переходить до Національного банку України автоматично, на підставі відповідного застереження, що міститься в договорі застави. Зокрема п. 4.1. договору застави передбачено, що заставодавець, тобто Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку» уступає заставодержателю - НБУ право вимоги до боржника, що випливає з відповідного кредитного договору та на суму кредиту та процентів, а також інших платежів, що підлягають сплаті за умовами кредитного договору. В п. 4.2. договорів застави визначено, що в частині уступки права вимоги цей договір укладено з відкладальною умовою відповідно до ст. 212 ЦК України.
Отже, оскільки в строк, передбачений договором рефінансування, Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку» кредитні кошти не повернув, то,в силу п. 4.2. договору застави, НБУ набуво право вимоги за кредитним договором № 1 1/21-55 від 15.07.2008 року. Відтак, набувачем права вимоги за кредитним договором№ 1 1/21-55 від 15.07.2008 року є НБУ, а ст. 93 ЗУ України «Про банки і банківську діяльність»жодним чином не обмежує НБУ в реалізації прав заставодержателя за договором.
Отже, суд приходить до висновку, що сторонами при укладанні договору застави були додержані вимоги законодавства, які регулюють дане питання. В договорі застави майнових прав № 16/09/ЗМП-2 від 12.03.2009 р. визначені суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, наведено опис предмета застави, а також вказано особу, яка є боржником по відношенню до заставодавця.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не довів та не надав суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підстави, в силу яких спірний договір має бути визнаний недійсним. Більше того, судом встановлено та враховано, що спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій» про визнання недійсним договору застави майнових прав № 16/09/ЗМП-2 від 12.03.2009 р. задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 203, 215, 233 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 32, 33, 49, 55, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. У позові відмовити повністю.
2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.
Повне рішення складено
17.11.2011 р.