ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 23/48215.11.11
За позовом Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та
геоінформаційних систем «Київгеоінформатика»
до приватного підприємства «Інфогеозем»
про стягнення 69 818, 60 грн.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Представники:
позивача: представник ОСОБА_1 (довіреність № 18 від 24.10.2011 року)
відповідача: не з'явились
Київське державне підприємство геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства «Інфогеозем»69 818, 60 грн. (у тому числі 60 449, 00 грн. -сума основного боргу та 9 369, 60 грн. -пеня).
Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за виконані роботи.
18.10.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 23/482 та призначено її до розгляду на 01.11.2011 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2011 року у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні представника Відповідача, розгляд справи відкладено до 15.11.2011 року.
Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник Відповідача у судове засідання повторно не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав.
Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були відправлені за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.
Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 15.11.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
Позивачем та Відповідачем 14.09.2010 року укладено договір № 14-09/01, відповідно до якого Позивач зобов'язався виконати вишукувальні роботи з польового трасування на території Тернопільської області по трасі ПЛ 330 кв. «Луцьк Північна-Тернопіль», а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити їх вартість.
Статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до пункту 3.2 договору № 14-09/01 від 14.09.2010 року вартість робіт склала 115 449, 00 грн.
Факт виконання робіт у повному обсязі з боку Позивача у грудні 2010 року підтверджено наданим суду актом виконаних робіт (копія залучена до матеріалів справи), підписаний Відповідачем без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт.
Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено факт належного виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором № 14-09/01 від 14.09.2010 року на суму 115 449, 00 грн.
Відповідно до пункту 6.3 договору № 14-09/01 від 14.09.2010 року оплата виконаних робіт здійснюється в межах 90 % від вартості виконаних робіт протягом п'яти банківських днів після двостороннього підписання акту здачі-приймання виконаних робіт, за виключенням авансового платежу, але в будь-якому разі після отримання від замовника робіт розрахунку за виконані роботи. Остаточний розрахунок в межах 10 % вартості виконаних робіт, протягом п'яти банківських днів з дати підписання останнього акта між замовником робіт та Відповідачем та отримання від замовника робіт остаточного розрахунку (пункт 6.4).
Відповідач свої зобов'язання щодо сплати за виконані Позивачем роботи виконав не в повному обсязі.
З наданих Позивачем банківських виписок від 26.10.2011 року, від 28.10.2011 року та від 31.10.2011 року вбачається, що Відповідач після порушення провадження частково сплатив грошові кошти у розмірі 35 000, 00 грн.
Заборгованість Відповідача на момент розгляду спору становить 25 449, 00 грн.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Частиною 2 статті 194 Господарського кодексу України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.
Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Оскільки факт виконання робіт підтверджується відповідним актом, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати виконаних робіт суду не надано позовна вимога про стягнення з Відповідача основного боргу підлягає частковому задоволенню у розмірі 25 449, 00 грн.
Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині сплати коштів за виконані роботи.
Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 7.5 договору № 14-09/01 від 14.09.2010 року встановлено, що за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату авансу або виконання робіт) Відповідач сплачує на користь Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня від розміру простроченого платежу.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вищенаведене, а також пункт 6.5 договору № 14-09/01 від 14.09.2010 правомірним буде нарахування пені за період з 11.01.2011 року по 10.07.2011 року, тому до стягнення підлягає пеня у розмірі 4 646, 29 грн.
Вимога Позивача про стягнення вартості довідки головного управління статистики у м. Києві у розмірі 31, 13 грн. задоволенню не підлягає, оскільки зазначена сума не є судовими витратами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог та наявної на момент подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва заборгованості Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства «Інфогеозем»(02094, м. Київ, Деснянський район, вулиця Попудренка, будинок, 54, ідентифікаційний код 32732680) на користь Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика»(02094, м. Київ, Деснянський район, вул. Попудренка, 54, ідентифікаційний код 19028917) 25 449 (двадцять п'ять тисяч чотириста сорок дев'ять) грн. 00 коп. -сума основного боргу, 4 646 (чотири тисячі шістсот сорок шість) грн. 29 коп. -пеня, 650 (шістсот п'ятдесят) грн. 95 коп. -державного мита та 220 (двісті двадцять) грн. 03 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Видати наказ.
Суддя Кирилюк Т.Ю.