ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 24/41615.11.11
За позовом приватного підприємство “Презент Парс”
до товариства з обмеженою відповідальністю “Савіно Дель Бене”
про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Представники:
позивача: не з'явився
відповідача: представник ОСОБА_1 (довіреність № 318юр від 07.10.2010 року)
Приватне підприємство “Презент Парс” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Савіно Дель Бене” про визнання недійсним договору доручення № А/05/01/09 від 05.01.2009 року на транспортно-експедиційні послуги та зобов'язання Відповідача укласти з Позивачем договір доручення на транспортно-експедиційні послуги на тих же умовах, на яких було укладено договір від 05.01.2009 року № А/05/01/09 з товариством з обмеженою відповідальністю «Аймонти НЕК». Позовні вимоги мотивовані укладенням Відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Аймонти НЕК»договору № А/05/01/09 від 05.01.2009 року, у зв'язку з чим на думку Позивача, останньому нанесені фінансові збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 року порушено провадження у справі № 24/416 та призначено її розгляд на 17.10.2011 року
17.10.2011 року судове засідання не відбулося у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді Господарського суду міста Києва відповідно до Постанови Верховної Ради України від 06.10.2011 року.
27.10.2011 року справу № 24/416 передано для розгляду судді Кирилюк Т.Ю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2011 року прийнято справу № 24/416 до провадження та призначено її до розгляду на 15.11.2011 року
Представник Позивача у судове засідання 15.11.2011 року не з'явився, про причини пропуску судового засідання не повідомив.
Представник Відповідача у письмовому відзиві проти позову заперечував, зазначаючи про відсутність підстав для визнання недійсним договору на транспортно-експедиційні послуги № А/05/01/09 від 05.01.2009 року.
Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 15.11.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
Відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Аймонти НЕК»05.01.2009 року було укладено договір № А/05/01/09, який регулює взаємовідносини сторін при наданні товариством з обмеженою відповідальністю «Аймонти НЕК»транспортно-експедиційних послуг під час перевезення вантажів.
Відповідно до частини другої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його суттєвих умов.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент укладення стороною або сторонами вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього ж кодексу.
Як на правову підставу визнання укладеного Відповідачем договору № А/05/01/09 від 05.01.2009 року Позивач посилається на статті 203, 215 Цивільного кодексу України.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Загальні підстави визнання недійсними правочину і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215 та 216 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
В процесі судового розгляду судом встановлено відсутність наведених вище підстав для визнання недійсним укладеного Відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Аймонти НЕК»договору на транспортно-експедиційні послуги № А/05/01/09 від 05.01.2009 року.
Пунктом третім частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією з загальних засад цивільного законодавства визначено свободу договору.
Зміст цього поняття розкрито статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до правових приписів якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Конкретизує поняття свободи договору також і стаття 6 Цивільного кодексу України, яка, зокрема, передбачає, що сторони договору мають право не тільки врегулювати свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга), але відступити від положень актів цивільного законодавства (за виключенням імперативних норм) і врегулювати свої відносини на власний розсуд (частина третя).
З метою сприяння укладенню договору № А/05/01/09 від 05.01.2009 року Позивач посилається на усуну угоду з Відповідачем.
Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як свідчать матеріали справи, Позивачем та Відповідачем не укладалось будь-яких попередніх договорів, а також відсутня угода сторін щодо вирішення переддоговірного спору в суді.
Крім того, Відповідачем не здійснювались дії, які б свідчили про його бажання укласти з Позивачем договір на транспортно-експедиційні послуги.
Відповідно до частини першої статті15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.
Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про порушення його прав або охоронюваних законом інтересів Відповідачем у зв'язку з відмовою укласти договір на транспортно-експедиційні послуги.
Виходячи з наведеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -
1. У позові відмовити повністю.
СуддяТ.Ю. Кирилюк