Запорізької області
14.11.11 Справа № 3/5009/6842/11
Суддя Соловйов В.М.
За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Бердянського міського району електричних мереж, Запорізька область, м. Бердянськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дисконт”, Запорізька область, м. Бердянськ
про стягнення боргу в сумі 2 359, 58 грн.
Суддя Соловйов В.М.
при секретарі Прокопенко М.О.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність № 234 від 03.10.2011р.
від відповідача: не з'явився
ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Бердянського МРЕМ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Дисконт” про стягнення боргу в сумі 2 359,58 грн. за договором про постачання електричної енергії № 886 від 01.11.2003р.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 28.10.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526, 527, 530, 549, 610, 625, 629 ЦК України, ст. 2, 20, 193, 275-277 ГК України, ст. 12, 54-57 ГПК України, ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, п. 6.3, 6.11, 10.2 підп. 2 ПКЕЕ та умовами договору про постачання електричної енергії № 886 від 01.11.2003р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.10.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/6842/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 14.11.2011р. о 14 годині 30 хвилин.
В судовому засіданні 14.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 17.11.2011р.
Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.
В судовому засіданні 14.11.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві № 4272 від 24.10.2011р., та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про постачання електричної енергії № 886 від 01.11.2003р. в сумі 2 359,58 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив наступне.
01.11.2003р. між ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Бердянського МРЕМ та ТОВ “Дисконт” укладено договір про постачання електричної енергії № 886, відповідно до умов якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 “Точки продажу електричної енергії споживачу”.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.
Відповідно до п. 2.2.3 Договору, споживач зобов'язаний оплачувати використану електроенергію згідно з умовами Додатків № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” та № 5 “Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”
Згідно до п. 1 Додатку № 5 від 25.05.2005р. Договору, відповідач самостійно здійснює зняття показів обліку. Зафіксовані покази розрахункових засобів обліку оформлює “Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію”.
Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію відповідно до п. 4 Додатку 4 від 01.11.2006р. Договору, повинен надаватися відповідачем позивачу не пізніше 14 годин 1 робочого дня місяця наступного за розрахунковим.
Позивач на підставі наданих відповідачем даних в “Акті про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” повинен виписати відповідачу рахунок (п. 5.1 Додатку № 4 від 01.11.2006р. Договору).
Відповідно до вимог п. 4 Додатку 4 від 01.11.2006р. Договору відповідачем були надані Акти про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за листопад -грудень 2010р.
Позивач по наданим даним про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію виписав рахунки відповідачу за спожиту електричну енергію у листопаді -грудні 2010р.
Пунктом 7 додатку № 4 від 01.11.2006р. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги -доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги - доручення.
Відповідач не сплачував за спожиту електричну енергію, що привело до утворення заборгованості за спожиту електричну енергію.
Наявність боргу відповідачем підтверджується актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, виставленими рахунками за спожиту електричну енергію, а також проведеною частково оплатою за спожиту електричну енергію.
В результаті станом на 24.10.2010р. утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію за період з листопада по грудень 2010р. в сумі 2 021,50 грн.
На підставі п.4.2.1 Договору, ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано пеню в сумі 155, 38 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 50,89 грн. та 131, 81 грн. втрат від інфляції грошових коштів.
Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не з'явився.
Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 ЦК України, в редакції Закону № v0434644-10 від 02.12.2010р.
Приймаючи рішення за відсутності ТОВ “Дисконт” господарський суд бере до уваги те, що підприємство не надало суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали від 31.10.2011р. про порушення провадження у справі № 3/5009/6842/11 до господарського суду не поверталась.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Позивач надав Свідоцтво про Державну реєстрацію юридичної особи Серії АОО № 2220475, згідно якому місцезнаходженням ТОВ “Дисконт” є: 71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Будівельна, буд. 3.
Саме на цю адресу відповідача надсилалась ухвала від 31.10.2011р. про порушення провадження у справі № 3/5009/6842/11.
Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про неможливість прибуття в судове засідання.
Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.
До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд
Між ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Бердянського МРЕМ (Постачальник) та ТОВ “Дисконт” (Споживач) укладений договір про постачання електричної енергії № 886 від 01.11.2003р. (надалі - Договір), за яким Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 “Точки продажу електричної енергії споживачу» (п. 1.1 Договору в редакції додаткової угоди від 01.11.2006р.).
Постачальник електричної енергії зобов'язується постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару:
в межах 255 кВА (кВт) дозволеної потужності;
в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, Додатком № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, Додатком № 2 “Порядок визначення та корегування договірних величин”, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору;
згідно з дотриманням вимог щодо надійності постачання електричної енергії електроприймачів Споживача при умові відповідності фактично існуючих схем зовнішнього і внутрішнього електропостачання їхній категорійності визначених Додатком № 3 “Категорійність струмоприймачів” (п.п.2.1.2 п.2 Договору в редакції додаткової угоди від 01.09.2005р.).
Відповідно до п.п.2.1.3 п.2 Договору, Постачальник електричної енергії зобов'язується повідомляти Споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію через регіональні засоби масової інформації за п'ять днів до введення їх у дію.
Відповідно до п.п.2.2.3 п.2 Договору, Споживач зобов'язаний оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” та № 5 “Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”.
Згідно до п. 1 Додатку № 5 від 25.05.2005р. Договору, відповідач самостійно здійснює зняття показів обліку. Зафіксовані покази розрахункових засобів обліку оформлює “Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію”.
Відповідно до п. 4 Додатку № 4 від 01.11.2006р. Договору, Споживач не пізніше 14-00 годин 1 робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для подання удвох примірниках, підписаних уповноваженою особою Споживача та скріплених його печаткою:
“Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію ” за формою Додатка № 5.1;
“Акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної Постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу” за формою додатку № 11.1” (у випадку розрахунку за спожиту електричну енергію за тарифами диференційованими за періодами часу);
“Актами результатів замірів електричної потужності” за формою додатку № 5.4.
Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає Споживачу.
Якщо до мереж Споживача приєднані електроустановки Субспоживачів, у “Акті про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” (п. 3 Додатку № 5.1) надаються дані про обсяги переданої активної електричної енергії окремо кожному Субспоживачу, перерахованому в п. 4 Додатка № 5.
Згідно із п. 5.1 Додатку № 4 від 01.11.2006р. Договору, Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок або платіжну вимогу доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого Споживачем “Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.
Відповідно до вимог п. 4 Додатку № 4 від 01.11.2006р. Договору, Споживачем були надані Акти про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за листопад-грудень 2010р.
ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Бердянського МРЕМ по наданим даним про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію виписало рахунки ТОВ “Дисконт” за спожиту електричну енергію у листопаді-грудні 2010р.
Позивачем були виконані всі умови договору, що підтверджується актами про споживання на протязі розрахункового періоду активної електроенергії за період з листопада по грудень 2010р. на загальну суму 2 021,50 грн. та на їх оплату були виставлені рахунки за спожиту електроенергію на загальну суму 2 021,50 грн., а саме:
- № 886 від 01.12.2010р. на загальну суму 1 228,76 грн.;
- № 886 від 04.01.2011р. на загальну суму 792,74 грн.
Відповідно до п. 7 додатку № 4 від 01.11.2006р. Договору передбачено, що Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги -доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії.
Датою отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, вважається:
- при направлені рекомендованим листом -дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту -3 дні, по області -5 днів, по Україні -7 днів);
- у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі, дата зазначена у журналі;
- при направлені нарочним -дата вручення Споживачу.
Відповідач виконав не в повному обсязі свої зобов'язання за договором та за вказаний період, не провів оплату на загальну суму 2 021,50 грн.
Таким чином, станом на 14.11.2011р. основна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 2 021,50 грн.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:
безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;
з акту управління господарською діяльністю;
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір про постачання електричної енергії № 886 від 01.11.2003р.
Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В даному випадку розрахунок по договору здійснюється відповідно до п. 7 додатку № 4 від 01.11.2006р. Договору, за яким Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги -доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підстави для припинення зобов'язання за договором про постачання електричної енергії № 886 від 01.11.2003р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Акти про споживання на протязі розрахункового періоду активної електроенергії за період з листопада по грудень 2010р. на загальну суму 2 021,50 грн. оформлені позивачем відповідно до п. 4 Додатку № 4 від 01.11.2006р. Договору і вважаються погодженими сторонами.
Тому вказані акти є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.
Враховуючи встановлений факт неповного виконання ТОВ “Дисконт” грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 2 021,50 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: 155,38 грн. пені, 50,89 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 131,81 грн. втрат від інфляції грошових коштів.
В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Відповідно до п.п.4.2.1 п.4 Договору, за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 7 Додатка № 4 “Порядок розрахунків”) та за період надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п.7 Додатка № 6 “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання електроенергії”), Споживач сплачує Постачальникові електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконано зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожен день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.
Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеню в розмірі 155,38 грн. (розрахунок в додатках до позовної заяви, а.с.13), оскільки це не суперечить діючому законодавству та п.п.4.2.1 п.4 Договору.
Враховуючи встановлений факт невиконання ТОВ “Дисконт” грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 155,38 грн. підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Договором про постачання електричної енергії № 886 від 01.11.2003р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.
Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 50,89 грн. - 3 % річних від простроченої суми підлягають задоволенню повністю. Розрахунок позивача в додатках до позовної заяви (а.с.14) в цій частині перевірений судом і не суперечить діючому законодавству.
Відповідно до “Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.
У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня.
Розрахунок строків прострочення виконання грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії № 886 від 01.11.2003р. у додатках до позовної заяви (а.с.15) перевірений судом і визнається таким, що зроблений вірно.
Відтак, стягненню в цій частині за період з грудня 2010р. по червень 2011р. включно підлягає сума інфляційних витрат в розмірі 13,78 грн.
Провадження у справі № 3/5009/6842/11 порушено 31.10.2011р., таким чином приписи п.п. “1)” п. 2 ст. 10 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08.07.2011р. N 02/163-48, яким внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, судом не застосовується.
Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дисконт” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Будівельна, 3, ідентифікаційний код 31312472) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Бердянського міського району електричних мереж (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. 12 Грудня, 25, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 260333141415 у Філії Запорізького обласного управління ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957, ідентифікаційний код 00130926) 2 021 (дві тисячі двадцять одна) грн. 50 коп. основного боргу за поставлену електричну енергію.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дисконт” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Будівельна, 3, ідентифікаційний код 31312472) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Бердянського міського району електричних мереж (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. 12 Грудня, 25, поточний рахунок № 260054184 в ЗОД ПАБ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 313827, ідентифікаційний код 00130926) 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн. 38 пені, 131 (сто тридцять одну) грн. 81 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 50 (п'ятдесят) грн. 89 коп. -3 % річних від простроченої суми, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на держмито і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя В.М. Соловйов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено відповідно до вимог ст.82-85 ГПК України 17.11.2011р.