Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "17" листопада 2011 р.Справа № 20/5007/107/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Гнисюка С.Д.
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 - вадвокат, свідоцтво №523 від 12.08.2010р.
від відповідача не з'явися
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гюнеш 2011" (м.Житомир)
про стягнення 10000,00 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до господарського суду Житомирської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гюнеш 2011" про стягнення 10000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 31.10.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 20/5007/107/11, призначено судове засідання.
В судовому засіданні 17.11.2011р. представник позивача позовній вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що відповідач порушив умови договору оренди нерухомого майна від 01.03.2011р. в частині сплати позивачу орендної плати у встановлений договором строк.
Крім того, надав для залучення до матеріалів справи лист від 16.11.2011р. з інформацією про те, що в провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, не має справи між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, а також не має рішення цих органів з такого спору; надав довідку про заборгованість відповідача станом на 16.11.2011р. з якої вбачається, що сума боргу за основним зобов'язанням становить 4000,00грн., штрафні санкції - 6000,00 грн.; письмову інформацію про наявні банківські рахунки; оригінал витягу з ЄДР щодо відповідача станом на 16.11.2011р., з якого вбачається, що місцезнаходження відповідача зареєстровано за адресою: 10001, м. Житомир, вул. Баранова, 74. Крім того, в графі щодо статусу відомостей про юридичну особу зазначено, що юридична особа за місцезнаходженням відсутня.
Ухвала господарського суду Житомирської області від 31.10.2011р. направлялася відповідачу за адресою: 10001, м. Житомир, вул. Баранова, 74 повернулися до суду з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (а.с.32-35). Інші адреси господарському суду не повідомлялися.
Відповідно до п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Отже, суд вжив всі необхідні заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи.
Проте, відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив. Вимог ухвал господарського суду Житомирської області від 31.10.2011р. не виконав, про наявність поважних причин неможливості подання до суду витребуваних ухвалою документів суд не повідомив.
На запитання суду щодо наявності додаткових доказів по справі, представник позивача зазначив, що додаткові докази відсутні. Крім того, просив суд розглянути спір за наявними у справі документами.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Враховуючи викладене, господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Житомирської області, -
01.03.2011р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гюнеш 2011" (далі відповідач, орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна (далі договір) (а.с.8-12).
Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, а саме: приміщення складу, загальною площею 1000 (тисяча) кв. м., що розташоване за адресою: м.Житомир, вул.Баранова, 74, іменоване далі за текстом "об'єкт оренди".
Об'єкт оренди може використовуватися орендарем під складське приміщення (далі - "призначення об'єкта оренди", "мета оренди", "цільове призначення") (пункт 1.2 договору).
Цільове призначення використання Об'єкта оренди, протягом терміну дії даного Договору, може бути змінене за письмовим узгодженням Сторін, шляхом внесення змін до даного Договору.
Орендодавець є власником об'єкта оренди. Передача об'єкта оренди в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на об'єкт оренди (п. 1.4 договору).
Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, і діє до закінчення строку оренди або дострокового припинення його дії.
Строк оренди складає 2 роки з дати підписання акту приймання-передачі (пункт 3.2 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору, об'єкт оренди передається орендарю безпосередньо в орендне користування на підставі акту прийому-передачі в орендне користування у стані, що відповідає меті оренди.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору згідно акта приймання-передачі майна, що передається в оренду від 01.03.2011р., орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежиле приміщення, а саме: приміщення складу, загальною площею 1000 (тисяча) кв. м., що розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Баранова, 74 (а.с.13).
Відповідно до ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно із п. 5.1 договору, орендар зобов'язаний вносити плату за користування об'єктом оренди в розмірах та в строки, обумовлені даним договором. Орендна плата за цим договором складає: 1000,00грн. за весь об'єкт оренди.
Орендна плата сплачується орендарем на умовах попередньої оплати щомісяця в місяці, в якому здійснюється надання послуг з оренди до 10 (десятого ) числа поточного місяця оренди за повний місяць оренди. При цьому, не отримання орендарем від орендодавця рахунку на оплату орендної плати до 10 числа поточного місяця не є підставою для затримки орендарем сплати орендної плати за цим договором. Отримані орендні платежі у першу чергу зараховуються орендодавцем в погашення орендарем штрафних санкцій за цим договором незалежно від вказаного на платіжному документі призначенні платежу (п. 5.2 договору).
Комунальні послуги та інші платежі сплачуються згідно виставлених рахунків протягом 2-х днів з дня отримання, але не пізніше 25-го числа поточного місяця (п. 5.3 договору).
Рахунки за комунальні послуги позивач не виставляв.
Пунктом 5.4 договору сторони узгодили, що після закінчення кожного місяця оренди, сторони складають акт про надані послуги з оренди об'єкта оренди.
Таким чином, на виконання вимог п. 5.4 договору між позивачем та відповідачем було складено акт №ОУ-000018 здачі-прийняття (надання послуг) за березень на суму 1000,00грн. та акт №ОУ-000028 здачі-прийняття (надання послуг) за квітень на суму 1000,00грн. (а.с.14-15).
Відповідач на виконання умов договору здійснив проплати за оренду нежилого приміщення за березень, квітень, травень 2011р. підтвердженням чого є банківські виписки (а.с.16-18).
Однак, як зазначає позивач з червня місяця 2011р. відповідач не здійснив жодних розрахунків.
Внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем зобов'язань по договору станом на серпень 2011р. за останнім утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 3000,00грн.
Позивач на адресу відповідача направив лист (а.с.19) з вимогою сплатити заборгованість в місячний термін із попередженням, що в іншому випадку договір буде розірвано в односторонньому порядки та згідно із п. 8.2 договору буде нарахована пеня та штраф, який останнім отримано 15.05.2011р. про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.21).
Докази направлення листа містяться в матеріалах справи.
Сторонами суду не надано доказів щодо відповіді або задоволення відповідачем вимоги позивача. Крім того, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідач відповіді не надавав, вимоги позивача щодо погашення заборгованості залишилися незадоволеними.
Матеріалами справи доведено, що станом на день подачі позовної заяви внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати оренди за червень, липень, серпень, вересень за останнім утворилась заборгованість в сумі 4000,00грн.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.
Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.
Оскільки, відповідач в порушення п. 5.3 договору несвоєчасно здійснив оплату за березень та травень 2011р. (не до 10 числа), а також не виконав зобов'язання по сплаті орендної плати за червень, липень, серпень, вересень позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 6000грн.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому, відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені). Така ж відповідальність передбачена і статтею 230 ГК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до 8.2 договору, у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати орендної плати або компенсації комунальних та експлуатаційних платежів, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми прострочених платежів за кожний день прострочки та штраф у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень за кожний випадок невиконання/неналежного виконання орендарем своїх зобов'язань по сплаті орендної плати.
Суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 6000,00грн. такими, що є правомірними та підлягають задоволенню.
Також, позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1000,00грн. витрат за послуги адвоката.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Згідно із ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно із ст.12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.
Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи договір про надання правової допомоги адвокатом від 07.10.2011р., укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 (а.с.26-27), копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності №523 видане 12.08.2010р. гр. ОСОБА_1 (а.с.30), розрахунок-фактура вартості наданих юридичних послуг в сумі 1000,00грн. №328 від 07.10.2011р. (а.с.29) та платіжне доручення №207 від 24.10.2011р. про сплату позивачем адвокату ОСОБА_1 гонорару в сумі 1000,00грн. (а.с.28).
Відповідно до ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, а також той факт, що представництво інтересів позивача у судовому засіданні здійснювалося адвокатом ОСОБА_1, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат позивача на послуги адвоката.
Згідно із ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44, 49 ГПК покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гюнеш 2011" (10001, м.Житомир, вул. Баранова, 74, ідентифікаційний код 37520435) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (10014, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 4000,00грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.) - заборгованості, 6000,00грн. (шість тисяч гривень 00 коп.) - штрафу, 102,00грн. (сто дві гривні 00 коп.) - державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять пшість гривень 00 коп.) - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1000,00грн. (одну тисячу гривень 00 коп.) - витрат на послуги адвоката.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяГнисюк С.Д.
повний текст рішення підписано 22.11.2011р.
Віддрукувати: 3 прим.
1 - в справу
2 - позивачу
3 - відповідачу (рек. з пов.)
< Текст >