Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 315
Іменем України
17.11.2011Справа №5002-5/4341-2011
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
До відповідача - Приватного підприємства «Корса-Крим» (95015, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, 31, кв. 4; 95011, м. Сімферополь, вул. Козлова, 17, оф. 17)
Про стягнення 1 166 194,26 грн.
Суддя М.П.Гаврилюк
Від позивача - ОСОБА_2., представник за довіреністю від 06 жовтня 2011 р.
Від відповідача - не з'явився.
Суть спору:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача Приватного підприємства «Корса-Крим», в який просить суд стягнути з відповідача на користь позивача борг з урахуванням інфляції в розмірі 1 166 194,26 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем у порушення умов договору купівлі-продажу від 01 січня 2011 року не здійсненна оплата за отриманий товар, у зв'язку з чим за ним склалася заборгованість у сумі 742089,62 грн.
Також у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на суму 1 166 194, 26 грн. на розрахунковому рахунку відповідача - Приватно підприємства «Корса-Крим» - р/р 26007301049101 в ФАБ «Південний» м. Сімферополь.
Розглянувши дане клопотання, суд вважає що воно задоволенню не підлягає з огляду на наступне:
Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.
При цьому, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Слід зазначити, що жодних доказів на підтвердження неможливості або утруднення виконання рішення у даній справі на майбутнє позивачем надано не було.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає правових підстав для задоволення зазначеного клопотання.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 13 жовтня 2011 року суд порушив провадження у справі та призначив слуханням на 03 листопада 2011 року.
До суду була повернута копія ухвала господарського суду АР Крим про порушення провадження у справі від 13 жовтня 2011 року, спрямована відповідачеві за адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 31, кв. 4.
Також суд направив дану ухвалу на адресу відповідача, а саме: м. Сімферополь, вул. Козлова, 17, оф. 17, за якою відповідач отримав дану ухвалу, доказом чого у матеріалах справи є поштове повідомлення, яке було вручено уповноваженому представнику відповідача 20 жовтня 2011 року. Отже про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 03 листопада 2011 року суд відклав розгляд справи у зв'язку з нез'явленням відповідача та необхідністю надання відзиву на позовну заяву.
03 листопада 2011 року відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву суду не надав, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією, про причини нез'явлення суд не повідомив.
Враховуючі те, що розгляд справи вже відкладався та з огляду на обмеження строків розгляду спору, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідним розглядати справу за відсутністю відповідача у порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у матеріалах справи документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
01 січня 2011 року Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (постачальник за договором) та Приватним підприємством «Корса-Крим» (покупець за договором) був укладений договір купівлі-продажу №2/11, згідно умов якого позивач на протязі терміну дії даного договору зобов'язався передавати у власність, а відповідач зобов'язався прийняти товар та сплачувати його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором (а.с.17-18).
Згідно п.п. 4.1.- 4.3. договору вартість товару визначається сумарною вартістю товару згідно відповідних видаткових накладних, у національній валюті України. Відповідач зобов'язався повністю сплатити вартість отриманого товару на поточний рахунок позивача протягом 7 календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної.
Позивачем зобов'язання за договором купівлі-продажу від 01 січня 2011 року виконані у повному обсязі, товар переданий у власність відповідачу в строк, рахунки виставлені своєчасно, проте відповідачем у порушення умов договору вказані рахунки не оплачені, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 31 серпня 2011 року станом на 31 серпня 2011 року заборгованість за поставлений товар склала 742089,62 грн.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На дату розгляду справи відповідачем не представлено належних доказів повної сплати заборгованості за переданий у власність товар, не надано спростувань розрахунку заборгованості позивача.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Оскільки відповідачем не виконано зобов'язання щодо своєчасної оплати за товар переданий у власність, відповідно до пункту 4.4. договору позивачем нарахована сума пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу у сумі 30797,15 грн.
Відповідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Оскільки відповідачем не виконано зобов'язання щодо своєчасної оплати за товар переданий у власність, відповідно до пункту 4.5 договору позивачем нарахований штраф в розмірі 50 % несплаченої вартості переданого товару у розмірі 371044,81 грн.
Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 22 262,69 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виконання цивільних обов'язків згідно статті 14 Цивільного кодексу України здійснюється у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконано належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу від 01 січня 2011 року № 2/11, укладеного між сторонами, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 742 089,62 грн., пені у розмірі 30797,15грн., штрафу у розмірі 371 044,81 грн. та. 3% річних у сумі 22 262,69 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, розрахунками та підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відносяться на відповідача у відповідності зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 18 листопада 2011 року.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Корса-Крим» (95015, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, 31, кв. 4; 95011, м. Сімферополь, вул. Козлова, 17, оф. 17, р/р 26007301049101 в ФАБ «Південний» м. Сімферополь, код ЄДРПОУ 34416560 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) борг з урахуванням інфляції в розмірі 1 166194,26 грн., державне мито у розмірі 11 662,00 грн., та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Гаврилюк М.П.