Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101
Іменем України
17.11.2011Справа №5002-7/1495-2010
За позовом Прокурора міста Євпаторія (вул. Гоголя, 5/8, м. Євпаторія, 97400) в інтересах держави в особі Євпаторійської міської ради (пр. Леніна, 2, м. Євпаторія, 97400)
До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 97400)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Євпаторійське міське управління земельних ресурсів (пр. Леніна, 56, м. Євпаторія, 97400)
Про звільнення самовільно зайнятої ділянки.
Суддя І. І. Дворний
представники:
Від позивача - ОСОБА_4, предст., дов. №1597/02-29 від 04.11.2011 р.
Від відповідача - не з'явився.
Третя особа - не з'явився (клопотання).
Прокурор - Шехірєва Н. Ю., посв. №11016.
Суть спору: Прокурор міста Євпаторія звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Євпаторійської міської ради з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в якій просить суд:
- зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту ділянку площею 140,00 кв. м., розташовану за адресою: м. Євпаторія, сквер ім. Караєва, в районі трамвайної зупинки, шляхом демонтажу металевих конструкцій і зняття мощення з тротуарної плитки;
- зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 повернути самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 140,00 кв. м. розташовану за адресою: м. Євпаторія, сквер ім. Караєва, в комунальну власність територіальної громади м. Євпаторії.
Обґрунтовуючи свої вимоги, Прокурор міста Євпаторія посилається на те, що відповідачем самовільно, без отримання правовстановлюючих документів, зайнята земельна ділянка загальною площею 140,00 кв. м. за адресою: м. Євпаторія, сквер ім. Караєва, що підтверджується актом огляду земельної ділянки від 26.01.2010 р., складеним Управлінням архітектури і містобудування Євпаторійської міської ради. При цьому прокурор зазначає, що укладені з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договори оренди земельних ділянок від 02.03.2001 р. та від 13.08.2001 р. є припиненими внаслідок спливу строку, на які вони були укладені.
Ухвалою ГС АР Крим від 12.03.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Євпаторійське міське управління земельних ресурсів.
Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою ГС АР Крим від 27.03.2010 р. провадження у справі було зупинено до розгляду Господарським судом АР Крим справи №2-18/1802-2010 по суті.
Ухвалою ГС АР Крим від 29.11.2010 р. провадження у справі було поновлено.
Ухвалою ГС АР Крим від 14.12.2010 р. провадження у справі було зупинено до розгляду Євпаторійським судом справи №2а-336/2010 по суті.
Ухвалою ГС АР Крим від 24.10.2011 р. провадження у справі було поновлено.
Позивач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Євпаторійське міське управління земельних ресурсів у судове засідання не з'явилося, однак направило до суду клопотання з проханням розглянути справу за відсутністю свого представника.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, суд
02.03.2001 р. між Євпаторійською міською радою (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Орендар) був укладений догові оренди земельної ділянки, пунктом 1.1 якого передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар дістає право на оренду земельної ділянки з міських земель за адресою: АР Крим, м. Євпаторія, сквер імені Караєва в районі трамвайної зупинки, загальною площею 40,0 кв. м. відповідно до прикладеної схеми земельної ділянки, згідно проекту відведення та технічного звіту по перенесенню меж земельної ділянки.
Відповідно до пункту 2.1 Договору земельна ділянка передається в оренду для розміщення більярдних столів.
Згідно з пунктом 2.2 Договору він укладається на термін п'ять років, починаючи з дати його реєстрації.
Договір зареєстрований в Євпаторійському міському управлінні земельних ресурсів, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди зроблений запис №172 від 05.03.2001 р.
Крім того, 13.08.2001 р. між тими ж сторонами був укладений договір на право тимчасового користування землею, за яким відповідачеві в оренду на п'ять років була надана земельна ділянка загальною площею 63,50 кв. м. для розміщення більярдних столів з барною стійкою.
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Прокурор міста Євпаторія посилається на те, що після спливу строку оренди Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 земельні ділянки не були повернуті, у зв'язку з чим займаються самовільно. Крім того, прокурор посилається на акт огляду земельної ділянки, складений 26.01.2010 р. Управлінням архітектури і містобудування Євпаторійської міської ради, яким, серед іншого, був встановлений факт самовільного зайняття відповідачем також земельної ділянки площею 36,5 кв. м., у зв'язку з чим прокурор просить суд зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту ділянку площею 140,00 кв. м. та повернути цю ділянку у комунальну власність.
Суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи, у тому числі, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Право на звернення до господарського суду реалізується шляхом подання відповідного процесуального документа - позовної заяви, обов'язковими елементами якої є предмет позову та підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами, до яких належать обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.
Посилання на законодавство являє собою юридичні підстави позову. У позовній заяві повинні бути викладені норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір.
Матеріали справи свідчать, що вимоги прокурора та Євпаторійської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення майна мотивовані приписами статті 212 Земельного кодексу України, яка передбачає, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Поняття самовільного зайняття земельної ділянки наведено в статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», під яким розуміються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах.
Повноваження державних контролюючих органів щодо своєчасного виявлення порушень земельного законодавства, в тому числі самовільного зайняття земельних ділянок, і вжиття заходів стосовно їх усунення визначені, насамперед, Законом України „Про державний контроль за використанням та охороною земель"
Зокрема, згідно зі статтею 6цього Закону до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать, у тому числі, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині:
- додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;
- дотримання строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням.
Статтею 9 Закону передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.
Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, у тому числі, шляхом проведення перевірок.
Відповідно до статті 10 Закону державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема:
- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;
- давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;
- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;
- передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину;
- звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Відповідний порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель був затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 р. N 312.
Згідно з розділом 5 вказаного Порядку при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.
Розділом 6 Порядку також закріплено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення.
З метою усунення наслідків виявленого порушення державний інспектор видає особі, яка скоїла правопорушення, припис про їх усунення. Термін усунення наслідків правопорушення встановлюється державним інспектором, але не більше 30-денного строку.
У разі невиконання особою, яка допустила порушення земельного законодавства, припису протягом указаного в ньому строку, державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення (за невиконання припису) за статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення. З метою усунення наслідків правопорушення державний інспектор повторно видає припис про припинення правопорушення чи усунення його наслідків та встановлює строк його виконання, але не більше 30-денного строку.
При повторній відмові особи виконати припис (припинити порушення земельного законодавства чи усунути його наслідки) та при вжитті до неї усіх можливих заходів адміністративного впливу, інспекційний орган Держкомзему інформує про це відповідний орган прокуратури, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог пункту "б" статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", інспекційний орган Держкомзему може внести до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування клопотання щодо припинення порушення земельного законодавства.
Інспекційний орган Держкомзему, керуючись вимогами статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", має право звернутись до відповідного органу прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
З урахуванням вищевикладеного, законодавчо чітко закріплений порядок фіксування факту самовільного зайняття земельної ділянки, оформлення відповідних документів, та застосування заходів відповідальності за допущені порушення.
Так, у разі виявлення факту самовільного зайняття земельної ділянки державний інспектор повинен діяти у такому порядку:
1) скласти акт перевірки, у якому зазначати, що земельна ділянка використовується без правовстановлюючого документа, зареєстрованого в установленому порядку;
2) одночасно із складанням акта видати припис особі, яка використовує земельну ділянку без правовстановлюючого документа, з вимогою усунути порушення земельного законодавства;
3) у разі невиконання припису протягом встановленого у ньому терміну, скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на порушника адміністративне стягнення за невиконання припису, а також видати повторний припис з вимогою усунути порушення земельного законодавства;
4) після закінчення терміну, визначеного у повторно виданому приписі, державний інспектор перевіряє виконання вимог, зазначених у ньому, і складає акт перевірки (зазначає у ньому стан усунення порушення). Протокол про адміністративне правопорушення за невиконання повторного припису не складається, оскільки у ньому була зазначена аналогічна першому припису вимога (відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення).
Якщо власник земельної ділянки чи землекористувач, після вжиття до нього усіх можливих санкцій, визначених Кодексом України про адміністративні правопорушення, не припинив порушення (продовжує використовувати земельну ділянку з порушенням вимог земельного законодавства), інспекційний орган направляє інформацію про виявлене порушення та вжиті до порушника заходи для відповідного реагування до:
- відповідної сільської, селищної чи міської ради або до відповідного органу виконавчої влади (за місцем розташування земельної ділянки);
- органу державної податкової служби;
- органу прокуратури.
При цьому, дотримання такого порядку є обов'язковою передумовою звернення до суду з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Ухвалами ГС АР Крим від 12.03.2010 р., 29.03.2010 р., 29.11.2010 р. суд зобов'язав позивача надати складені Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель наступні документи: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), акт обстеження земельної ділянки; план-схема самовільно зайнятої земельної ділянки.
Проте, вказані документи, всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України, суду надані не були.
Наведене свідчить про те, що викладені прокурором в позовній заяві факти не підтверджуються належними доказами, наявність яких, як зазначено вище, є обов'язковою передумовою звернення до суду з позовом про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, а тому позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя (підпис) І. І. Дворний
Рішення підписано 21.11.2011 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.