Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 211
Іменем України
15.11.2011
Справа №5002-8/3973-2011
За позовом - Заступника прокурора міста Євпаторії, м. Євпаторія, в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь
до відповідачів -
1. Євпаторійської міської ради, АР Крим, м. Євпаторія;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Консалтингова компанія" "Укрросінвест", м. Євпаторія
про визнання недійсним рішення та договору земельної ділянки та спонукання до виконання певних дій.
Суддя Чумаченко С.А.
Від позивача - не з'явився.
Від відповідачів - не з'явилися.
Прокурор - Шехірева Н.Ю.
Суть спору: Заступник прокурора міста Євпаторії, в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідачів - Євпаторійської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Консалтингова компанія" "Укрросінвест", просить суд:
- визнати недійсним рішення Євпаторійської міської ради від 21.04.09р. №5-43\42 «Про поновлення з ТОВ «Інвестиційно-Консалтингова компанія» «Укрросінвест» договору оренди земельної ділянки строком на 5 років для розміщення павільйону швидкого харчування за адресою: м. Євпаторія, вул. Гоголя - вул. Горького;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 15,00 кв.м. з міських земель, зареєстрований Євпаторійською міською радою за кадастровим № 0110900000:01:001:0005, за адресою: м. Євпаторія, вул. Гоголя - вул Горького, укладений 26.05.09р. між Євпаторійською міською радою, м. Євпаторія, пр. Леніна, 2, та ТОВ «Інвестиційно-Консалтингова компанія» «Укрросінвест», м. Євпаторія, пр. Леніна, 56, та скасувати реєстрацію у Кримській регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», та вчинений запис у Державному реєстрі земель від 07.12.09 за № 040900200174;
- зобов'язати ТОВ «Інвестиційно-Консалтингова компанія» «Укрросінвест», м. Євпаторія, пр. Леніна, 56, повернути земельну ділянку площею 15,00 кв.м., вартістю 22 182,75 грн., розташовану за адресою: м. Євпаторія, вул. Гоголя - вул. Горького, у власність Євпаторійської міської ради.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним рішенням Євпаторійської міської Ради поновлено договір оренди земельної ділянки товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингова компанія «Укрросінвест». Відповідно до вимог статті 640 Цивільного Кодексу України, статей 125, 126 Земельного Кодексу України, право власності чи право постійного користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Разом з тим, договір оренди земельної ділянки, укладений між Євпаторійською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингова компанія «Укрросінвест» від 17 червня 2008 року не був зареєстрований у встановленому законом порядку. Таким чином, позивач вважає, що рішення Євпаторійської міської ради від 21.04.09р. №5-43\42 та договір оренди земельної ділянки укладений 26.05.09р. між Євпаторійською міською радою та ТОВ «Інвестиційно-Консалтингова компанія» «Укрросінвест» підлягають визнанню недійсними.
Вважаючи зазначені рішення та договір оренди земельної ділянки вчиненими з порушенням норм матеріального права, порушенням порядку надання спірної земельної ділянки у оренду, прокурор звернувся до суду із відповідним позовом.
Відповідач в обґрунтування своїх заперечень на позовну заяву посилається на те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингова компанія «Укрросінвест» виконано всі передбачені законом дії, щодо реєстрації договору оренди земельної ділянки.
Справа слуханням відкладалась, в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд
Рішенням Євпаторійської міської ради від 13 лютого 2003 року №24-7/84 товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингова компанія «Укрросінвест» надано право на оренду земельної ділянки за адресою м. Євпаторія, вул. Гоголя-Горького, загальною площею 15,00кв.м. для розміщення павільйону швидкого харчування, строком до 13 лютого 2008 року.
На підставі зазначеного рішення між Євпаторійською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингова компанія «Укрросінвест» 30 квітня 2003 року укладено договір оренди земельної ділянки за адресою м. Євпаторія, вул. Гоголя-Горького, загальною площею 15,00кв.м. для розміщення павільйону швидкого харчування, строком до 13 лютого 2008 року.
Вказаний договір був зареєстрований у Євпаторійському міському управлінні земельних ресурсів 19 травня 2003 року за №397.
На підставі клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингова компанія «Укрросінвест» Євпаторійською міською радою було прийнято рішення від 30 травня 2008 року № 5-32/51 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки з товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингова компанія «Укрросінвест» за адресою: вул. Гоголя - вул. Горького, для розміщення павільйону швидкого харчування».
Відповідно до вказаного рішення поновлено з товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингова компанія «Укрросінвест» договір оренди строком на один рік на земельну ділянку, кадастровий номер 0110900000:01:001:0005, загальною площею 15,00 кв.м. за адресою: вул. Гоголя - вул. Горького, для розміщення павільйону швидкого харчування.
Також зазначеним рішенням зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингова компанія «Укрросінвест» в тому числі: здійснити державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки загальною площею 15,00 кв.м. за адресою: вул. Гоголя - вул. Горького, у відповідності з діючим законодавством у КРФ Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру».
На виконання вимог вказаного рішення від 30 травня 2008 року № 5-32/51 між Євпаторійською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингова компанія «Укрросінвест» укладений договір оренди земельної ділянки від 17 червня 2008 року.
Як посилається відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингова компанія «Укрросінвест» звернулося до землевпорядної організації для підготовки обмених файлів, без яких реєстрація договору оренди не можлива. Однак, строк дії договору оренди від 17 червня 2008 року підходив до закінчення, у зв'язку із чим товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингова компанія «Укрросінвест» звернулося із заявою до Євпаторійської міської ради щодо поновлення з останнім договору оренди земельної ділянки строком на п'ять років для розміщення павільйону швидкого харчування за адресою: м. Євпаторія, вул. Гоголя - вул. Горького.
На підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингова компанія «Укрросінвест» Євпаторійською міською радою прийнято рішення від 21 квітня 2009 року № 5-43/42 «Про поновлення з товариством обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингова компанія «Укрросінвест» договору оренди земельної ділянки строком на п'ять років для розміщення павільйону швидкого харчування за адресою: м. Євпаторія, вул. Гоголя - вул. Горького».
Відповідно до рішення Євпаторійської міської ради від 21 квітня 2009 року № 5-43/42 вирішено - поновити з 30 травня 2009 року строком на п'ять років договір оренди з товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингова компанія «Укрросінвест» земельної ділянки площею 0,0015га, для розміщення павільйону швидкого харчування за адресою: м. Євпаторія, вул. Гоголя - вул. Горького.
На підставі зазначеного рішення від 21 квітня 2009 року № 5-43/42 між Євпаторійською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингова компанія «Укрросінвест» укладено договір оренди земельної ділянки від 26 травня 2009 року, який зареєстрований у Кримській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 07 грудня 2009 року №040900200174.
Дослідивши надані сторонами у підтвердження своїх доводів і заперечень докази, заслухав пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що заявлений позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи, у тому числі, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Право на звернення до господарського суду реалізується шляхом подання відповідного процесуального документа -позовної заяви, обов'язковими елементами якої є предмет позову та підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами, до яких належать обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.
Посилання на законодавство являє собою юридичні підстави позову. У позовній заяві повинні бути викладені норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір.
У той же час, матеріали справи свідчать, що вимоги прокурора про визнання недійсним рішення Євпаторійської міської ради від 21 квітня 2009 року №5-43/42 та укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 26 травня 2009 року належним чином нормативно не мотивовані.
Так, згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України одними із способів захисту прав та інтересів є визнання правочину недійсним та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
В пункті 2 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26.01.2000р. N02-5/35 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
При цьому, згідно зі статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України).
Проте, суд звертає увагу на те, що заступником прокурора м. Євпаторії не зазначено, які саме норми законів України були порушені Євпаторійською міською радою при прийнятті рішення від 21 квітня 2009 року №5-43/38 та яким вимогам законодавства суперечить спірний договір оренди земельної ділянки від 26 травня 2009 року.
Відповідно до статті 33 Закону України “Про оренду землі”(в редакції станом на момент прийняття спірного рішення -21.04.2009 р.) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.
Суд звертає увагу на те, що з тексту спірного рішення Євпаторійської міської ради від 21 квітня 2009 року №5-43/42 не вбачається, що ним був поновлений саме договір оренди від 17 червня 2008 року, тобто той, що не пройшов державну реєстрацію. При цьому вказаним рішенням договір був поновлений на строк 5 років -первинний строк, на який укладався договір оренди земельної ділянки від 13 квітня 2003 року, та який передбачався в первинному рішенні Євпаторійської міськради №24-7/84 від 13 лютого 2003 року.
Отже, матеріали справи свідчать, що первісне право оренди земельної ділянки площею 15,00кв.м. по вул. Гоголя-Горького в м. Євпаторії, виникло у Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-консалтингова компанія “Укрросінвест” на підставі договору оренди від 13 квітня 2003 року, укладеного між відповідачами на підставі рішення Євпаторійської міськради №24-7/84 від 13 лютого 2003 року.
Заступник прокурора м. Євпаторії не зазначив, яким чином відсутність державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 17 червня 2008 року свідчить про незаконність рішення Євпаторійської міської ради від 21 квітня 2009 року №5-43/42 про поновлення з ТОВ “Інвестиційно-консалтингова компанія “Укрросінвест” договірних відносин з оренди земельної ділянки, які виникли ще на підставі договору від 13 квітня 2003 року.
Відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України “в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
- зміни цільового призначення земельних ділянок;
- надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).
Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Як вже було вказано вище, спірним рішенням Євпаторійської міської ради від 21 квітня 2009 року №5-43/42 була затверджена технічна документація із землеустрою зі складання документів, що посвідчують ТОВ “Інвестиційно-консалтингова компанія “Укрросінвест” право оренди земельної ділянки для розміщення павільйону швидкого харчування за адресою: м. Євпаторія, вул. Гоголя-Горького, що свідчить про дотримання відповідачем вимог статті 123 ЗК України.
Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.
Проте, заступником прокурора м. Євпаторії не доведено, що спірне рішення Євпаторійської міської ради від 21 квітня 2009 року №5-43/42 та укладений між відповідачами на підставі нього договір оренди земельної ділянки від 26 травня 2009 року суперечать якимось приписам чинного законодавства України, що свідчить про відсутність підстав для визнання їх недійсними.
З огляду на те, що позовні вимоги про зобов'язання ТОВ “Інвестиційно-консалтингова компанія “Укрросінвест” повернути земельну ділянку площею 15,00кв.м., мають похідний характер від вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 26 травня 2009 року, то ці позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
Також суд вважає за необхідне встановити, що протягом розгляду справи прокурором не доведено наявність чи відсутність факту порушення прав та охоронюваних інтересів позивача у даній справі.
Частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною другою статті 34 вказаного Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так відповідно до п. 3 Положення про відділ Держкомзему основним завданням відділу є здійснення контролю за використанням та охороною земель.
Повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель Держкомзем здійснює через Держземінспекцію та її територіальні органи, яким є Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим.
Прокурором з посиланням на норми матеріального права не доведено, що Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим має право оскаржувати рішення органів місцевого самоврядування і втручатися в господарську діяльність обумовлену договором оренди землі, стороною якого він не виступає.
Обов'язковою умовою визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним є порушення ним прав Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у роботі комісій при прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.
Отже, до системи контролю за використанням та охороною земель не відноситься повноваження щодо проведення перевірок правомірності надання в оренду земельних ділянок органами місцевого самоврядування, у зв'язку з чим, судова колегія дійшла висновку про те, що прийняття спірного рішення та укладання спірного договору оренди земельної ділянки, жодним чином не впливає на виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків позивача.
Також слід зазначити, що рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняттю "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме, його треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку також і про відсутність у Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим охоронюваного законом інтересу щодо прийняття Євпаторійською міською радою спірного рішення та надання в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингова компанія «Укрросінвест», що свідчить також про відсутність порушення такого інтересу у позивача.
Таким чином, не має підстав вважати, що спірне рішення Євпаторійської міської ради від 21 квітня 2009 року №5-43/45 «Про поновлення з товариством обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингова компанія «Укрросінвест» договору оренди земельної ділянки строком на п'ять років для розміщення павільйону швидкого харчування за адресою: м. Євпаторія, вул. Гоголя -вул. Горького» та договір оренди земельної ділянки від 26 травня 2009 року, укладений між Євпаторійською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингова компанія «Укрросінвест» порушують права та охоронювані законом інтереси Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим.
Враховуючи викладене, суд не має правових підстав для задоволення позовних вимог.
15 листопада 2011 року, після виходу з нарадчій кімнати, судом оголошена вступна та резолютивна частині рішення.
Рішення оформлено і підписане 18 листопада 2011 року
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 77, 82-85 ГПК України, суд
ВИРIШИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.