Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307
Іменем України
14.11.2011Справа №5002-33/3722-2011
за позовом прокурора міста Судака (вул. Яблунева, 10, м. Судак, 98000)
в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим (95000, вул. Кечкеметська, 114, м. Сімферополь)
Морської сільської ради (98000, вул. Шевченка, 33, с. Морське, м. Судак)
до комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств «Морське» (98033, пров. Маяковського, 1, с. Морське, м. Судак)
фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
про визнання недійсним договору про співпрацю
Суддя Радвановська Ю.А.
Представники:
Прокурор: Тітков К.С., посвідчення № 11146.
Від позивача: ОСОБА_1., представник за дов. від 26.08.2010р. № 1376\10-29. Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим.
Від позивача: не з'явився, Морська сільська рада.
Від відповідачів: не з'явився, КП «Комбінат комунальних підприємств «Морське».
не з'явився, ФОП ОСОБА_2.
Суть спору: прокурор міста Судака в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим, Морської сільської ради звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідачів, комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств «Морське», фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, та просить суд визнати недійсним договір про співпрацю від 17 травня 2011 року, укладений між відповідачами.
Прокурор вважає, що зміст договору про співпрацю суперечить вимогам статті 203 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України, оскільки комунальне підприємство «Комбінат комунальних підприємств «Морське» за відсутності відповідного права розпорядився земельною ділянкою, фактично передавши її фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2. в оренду.
Відповідачі до судового засідання не з'явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, будь-яких клопотань на адресу суду від них не надходило.
Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
За клопотанням сторін (а.с. 61) ухвалою господарського суду АР Крим від 27 жовтня 2011 року, розгляд справи був продовжений на 15 днів відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 65-66).
Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні прокурору та представнику третьої особи роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
За клопотанням учасників судового процесу, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися їх представниками російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та інших учасників судового процесу, суд -
встановив:
17 травня 2011 року між комунальним підприємством «Комбінат комунальних підприємств «Морське» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. укладений договір про співпрацю (а.с. 13-15).
Відповідно до пункту 1.1 договору сторони домовилися об'єднати зусилля з метою здійснення санітарного очищення та благоустрою берегової смузі, рекреаційної діяльності, спрямованої на розвиток сіла та організації надання сезонних послуг на території с. Морське.
Розділом 2 договору комунальне підприємство «Комбінат комунальних підприємств «Морське» доручило фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2. обслуговування берегової смузі, загальною площею 0,66 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, та надало йому можливість здійснювати платні послуги пляжного сервісу на території, що обслуговується в порядку, передбаченому діючим законодавством.
В свою чергу, фізична особа-підприємець ОСОБА_2. зобов'язався внести на розрахунковий рахунок комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств «Морське» грошові кошті в розмірі 167 000.00 грн.; забезпечити ненадання на зазначеній зоні та водній акваторії послуг з пасажирських перевезень на маломірних судах, гідроциклах, катамаранах та інших засобах розваг на воді; забезпечити дотримання природоохоронних та санітарних норм на території пляжу та прав громадян на загальне водокористування в порядку, передбаченому діючим законодавством; виконати реконструкцію, благоустрій пляжу та прилеглій території лише після погодження з виконавчим комітетом та отримання дозвільних документів; забезпечити фінансування витрат з утримання, експлуатації, реконструкції та розвитку пляжної смузі.
Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 01 жовтня 2011 року (пункт 6.1 договору).
Так, прокурор зазначає, що між відповідачами фактично був укладений договір оренди за відсутності у комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств «Морське» права розпоряджатися береговою земельною ділянкою, що і з'явилося підставою для звернення прокурора міста Судака в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим та Морської сільської ради до господарського суду АР Крим із даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та учасників судового процесу, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
На органи прокуратури статтею 121 Конституції України покладено функцію здійснення представництва інтересів держави в судах у випадках, передбачених законом. Право на звернення прокурора або його заступника в господарський суд на користь держави передбачено пунктом 6 статті 20, статтями 35, 36-1, 37 Закону України «Про прокуратуру».
Прокурор або його заступник самостійно визначають і обґрунтовують в позовній заяві, в чому виражається порушення інтересів держави або в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.
Підставою для представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних, інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, яке знаходиться під особливою охороною держави.
Прокурор міста Судака посилається на порушення державних інтересів внаслідок протиправних дій відповідачів, що виразилося в укладенні договору про співпрацю, яким, на думку прокурора, було приховано інші правовідносини сторін - орендні, у зв'язку з чим просить визнати укладений між відповідачами правочин недійсним.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує посиланнями на положення статті 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що прокурор також посилається на те, що договір про співпрацю був укладений відповідачами для приховання іншого правочину, - договору оренди, який вони насправді вчинили, однак, правового обґрунтування даних доводів прокурором наведено не було.
У постанові Верховного Суду України № 5 від 12 червня 2009 року було викладено правову позицію, згідно з якою з урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню.
Так, Верховний Суд України в зазначеній постанові вказує, що оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.
Крім того, суд приймає до уваги рекомендації, викладені в пункті 16 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29 червня 2010 року № 01-08/369, де зазначено, що господарські суди у вирішенні спорів не лише можуть, а й повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне також застосувати до спірних правовідносин положення статті 235 Цивільного кодексу України, якими надається тлумачення удаваного правочину та встановлюються наслідки його укладення.
Судом було встановлено, що 17 травня 2011 року між комунальним підприємством «Комбінат комунальних підприємств «Морське» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. був укладений договір про співпрацю, відповідно до пункту 1.1 якого сторони домовилися об'єднати зусилля з метою здійснення санітарного очищення та благоустрою берегової смузі, рекреаційної діяльності, спрямованої на розвиток сіла та організації надання сезонних послуг на території с. Морське.
Дослідивши зміст вказаного договору, судом було встановлено достовірність доводів прокурора про укладення відповідачами цього правочину з метою приховання інших правовідносин, а саме - орендних.
Так, згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України та статтею 1 Закону України «Про оренду землі» регламентовано, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Розділом 2 договору комунальне підприємство «Комбінат комунальних підприємств «Морське» доручило суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2. здійснення обслуговування берегової смузі, загальною площею 0,66 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та надало йому можливість здійснювати платні послуги пляжного сервісу на території, що обслуговується, в порядку, передбаченому діючим законодавством.
В свою чергу, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2. зобов'язався внести на розрахунковий рахунок комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств «Морське» грошові кошті в розмірі 167 000.00 грн.; забезпечити ненадання на зазначеній зоні та водній акваторії послуг з пасажирських перевезень на маломірних судах, гідроциклах, катамаранах та інших засобах розваг на воді; забезпечити дотримання природоохоронних та санітарних норм на території пляжу та прав громадян на загальне водокористування в порядку, передбаченому діючим законодавством; також зобов'язався виконати реконструкцію, здійснити благоустрій пляжу та прилеглій території та забезпечити фінансування витрат з утримання, експлуатації, реконструкції та розвитку пляжної смузі.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору ОСОБА_2. було внесено на рахунок комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств «Морське» грошові кошти в розмірі 167 000.00 грн. (а.с. 47).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що за умовами оспорюваного договору комунальне підприємство «Комбінат комунальних підприємств «Морське» надало право фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2. право обслуговування та використання земельної ділянки, яка є берегозахисною полосою Чорного моря, площею 0,66 га, для надання платних послуг пляжного сервісу, за що підприємцем, в свою чергу, було перераховано на користь комунального підприємства грошові кошти, а отже, вказаний правочин за своєю правовою природою є договором оренди земельної ділянки.
Згідно зі статтею 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Суд дійшов висновку про те, що відповідачами у даній справі було укладено удаваній правочин, у зв'язку з чим з огляду на вимоги статті 235 Цивільного кодексу України відповідність його змісту вимогам чинного законодавства слід перевіряти з огляду на вимоги, що встановлені для договорів оренди землі.
В пункті 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним право чином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.
Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України право володіння, користування та розпоряджання своїм майном належить власникові.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України та статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції місцевих рад віднесено компетенцію щодо розпорядження земельними ділянками.
Статтею 4 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що прибувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Набуття права оренди земельних ділянок, по перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Так, з огляду на вищевикладені правові норми та на докази, що містяться в матеріалах справи, судом було встановлено, що правом розпоряджатися спірною земельною ділянкою наділена лише Морська сільська рада як орган місцевого самоврядування, однак, укладенням оспорюваного договору про співпрацю комунальне підприємство «Комбінат комунальних підприємств «Морське» фактично розпорядилося землею за відсутності на те відповідних прав та повноважень.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1, 2, 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З аналізу частини 3 вказаної правової норми вбачається, що будь-який правочин реалізується суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення. Однак форма зовнішнього волевиявлення може виявитися неадекватною внутрішній волі суб'єкта правочину внаслідок неправомірних дій контрагента чи третіх осіб, внаслідок юридично значущої помилки у сприйнятті суб'єктом правочину його очікуваного юридичного результату. За таких обставин дії особи не можуть об'єктивно відображати внутрішню волю суб'єкта цивільних правовідносин досягти бажаного юридичного результату. Тому в частині 3 статті 203 Цивільного кодексу України законодавець прямо передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правові наслідки недотримання цієї вимоги закону передбачені статтями 229, 230, 231, 232, 233, 234, 235 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України обумовлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Умови укладеного відповідачами у даній справі правочину також не відповідають вищевикладеним вимогам.
Так, з огляду на численні порушення чинного законодавства, допущені відповідачами при укладенні договору про співпрацю від 17 травня 2011 року, а також враховуючи вимоги статей 203, 235 Цивільного кодексу України, 207 Господарського кодексу України, 15 Закону України «Про оренду землі», суд вбачає правові підстави для задоволення позовних вимог прокурора.
Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів.
В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 16 листопада 2011 року
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати недійсним договір про співпрацю від 17 травня 2011 року, укладений між комунальним підприємством «Комбінат комунальних підприємств «Морське» та фізичною особою-підприємцем Соковиковим Олексієм Вікторовичем.
3. Стягнути з комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств «Морське» (98033, пров. Маяковського, 1, с. Морське, м. Судак, ЄДРПОУ 30229944) в дохід Державного бюджету України (р/рахунок 31115095700002, банк одержувач ГУ Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код в ЄДРПО України 34740405) 42.50 грн. державного мита.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) в дохід Державного бюджету України (р/рахунок 31115095700002, банк одержувач ГУ Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код в ЄДРПО України 34740405) 42.50 грн. державного мита.
5. Стягнути з комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств «Морське» (98033, пров. Маяковського, 1, с. Морське, м. Судак, ЄДРПОУ 30229944) в дохід Державного бюджету м. Сімферополя (р/рахунок 31214264700002 в УДК в м. Сімферополь ГУ Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код отримувача 22050003, ОКПО 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118.00 грн.
6. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) в дохід Державного бюджету м. Сімферополя (р/рахунок 31214264700002 в УДК в м.Сімферополь ГУ Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код отримувача 22050003, ОКПО 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118.00 грн.
7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Радвановська Ю.А.