Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317
Іменем України
10.11.2011Справа №5002-28/4326-2011
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бутон» (95000, м. Сімферополь, смт. Комсомольське, вул. Зарічна, 1 е; м. Сімферополь, вул. Ковильна, 72, кв. 28).
До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД (95017, м. Сімферополь, вул. Грибоєдова, буд. 7).
Про стягнення 59 793,89 грн.
Суддя С.О. Лукачов
представники:
Від позивача - ОСОБА_1, представник, довіреність від 21.04.2011 р.
Від відповідача - ОСОБА_2, представник, довіреність № 159 від 25.02.2011 р.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бутон» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД про стягнення боргу за надані послуги з вантажоперевезень в розмірі 52 500,00 грн., 3 % річних - 1 579,31 грн., інфляційні кошти у сумі 3 500,00 грн., штрафні санкції за договором від 14.10.2010 р. у розмірі 2 214,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та відповідач шляхом переговорів, уклали договір з надання послуг з перевезення вантажів, на виконання якого позивачем були здійсненні на користь відповідача вантажоперевезення, проте останній не виконав свої зобов'язання по оплаті послуг. Також, між сторонами був укладений договір на транспортне обслуговування № 14/10/10 від 14.10.2010 р., за яким відповідач також не виконав свої зобов'язання та не сплатив кошти на отримані транспортні послуги.
10.11.2011 р. від ТОВ «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД надійшли заперечення, відповідно до яких відповідач просить частково задовольнити позовну заяву у частині стягнення боргу у розмірі 34 000,00 грн., 2 966,50 грн. індекс інфляції, 1 475,01 грн. - 3 % річних та штрафні санкції у розмірі 2 214,58 грн., у зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем.
В судовому засіданні 10.11.2011 р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача 40 656,09 грн., з урахуванням заперечень відповідача.
Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.
Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Бутон» та ТОВ «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД домовились про те, що позивач надасть відповідачу послуги з перевезення вантажів.
Тобто, виходячи з вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, сторони фактично уклали між собою договір про надання послуг.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що позивачем, за надані транспортні послуги, відповідачу були виставлені рахунок - фактура № СФ - 000632 від 26.07.2010 на суму 17 500,00 грн. (рахунок дійсний до оплати до 02.08.2010 р.) та рахунок - фактура № СФ - 00941 від 11.10.2010 р. на суму 17 500,00 грн. (рахунок дійсний до оплати до 15.10.2010 р.)
Надання послуг підтверджується актом здавання - приймання робіт (наданих послуг) № ОУ -00632 від 30.07.2010 р. (а. с. 17) на загальну суму 17 500,00 грн. та актом здавання - приймання робіт (наданих послуг) № ОУ - 00941 від 11.10.2010 р. (а. с. 21) на загальну суму 17 500,00 грн., що підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою товариства.
Відповідач свої зобов'язання не виконав, обумовлені послуги не оплатив.
Крім того, 14 жовтня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бутон» (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД (Замовник) був укладений договір на транспортне обслуговування № 14/10/10 (а. с. 13-15).
Відповідно до п. 1.1 договору Замовник замовляє, а Перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.
Згідно до п. 2.2.10 договору Замовник зобов'язується своєчасно оплачувати послуги перевізника. У пункті 4.1 договору вказано, що розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 5-ти (п'яти) банківських днів після отримання рахунку - фактури Перевізника, товарно - транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної якщо в «Замовленнях на перевезення» не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем був виставлений рахунок-фактура № СФ - 01145 від 09.12.2010 р. на суму 17 500,00 грн. за надані послуги по автоперевезенню, також надання послуг підтверджується актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ -01145 від 09.12.2010 р., підписаним сторонами та скріплений печатками товариств.
Проте, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 34 000.00 грн. (відповідно до зменшених позовних вимог).
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи викладене, суд вважає, що зменшенні позовні вимоги щодо стягнення боргу у розмірі 34 000,00 грн. підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 2 966,50 грн. за період з жовтня 2010 р. по вересень 2011 р. та 3 % річних у розмірі 1 475,01 грн. за період з 15.10.2010 р. по 11.10.2011 р.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Так, суд погоджується з розрахунком у частині нарахування суми збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 2 966,50 грн. та суми 3% річних у розмірі 1 475,01 грн., у зв'язку з чим зазначені суми підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 5.5 договору у випадку затримки оплати, вказаних у п. 3.1, 4.1 договору, Замовник виплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.
Позивачем нараховані штрафні санкції за договором у розмірі 2 214,58 грн. за період з 17.12.2010 р. по 10.10.2011 р.
Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його вірним, у зв'язку з чим, вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 214,58 грн. підлягають задоволенню.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Відповідач не представив суду доказів сплати заборгованості, а також враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо стягнення боргу у розмірі 34 000,00 грн., 2 966,50 грн. індексу інфляції, 1 475,01 грн. - 3 % річних та штрафних санкцій у розмірі 2 214,58 грн., зменшені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 10.11.2011р.
Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України - 15.11.2011р.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД (95017, м. Сімферополь, вул. Грибоєдова, буд. 7, код ЄДРПО України 30848549) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бутон» (95000, м. Сімферополь, смт. Комсомольське, вул. Зарічна, 1 е; м. Сімферополь, вул. Ковильна, 72, кв. 28, код ЄДРПО України 32234322) борг у розмірі 34 000,00 грн., збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 2 966,50 грн., 3 % річних у розмірі 1 475,01 грн. та штрафні санкції у розмірі 2 214,58 грн., державне мито у розмірі 406,56 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Лукачов С.О.