Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303
< Список (При необходимости выбрать) >
< Список (При необходимости выбрать) >
07.11.2011
Справа №5002-17/4191-2011
За заявою кредитора Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м.Севастополі
До боржника Приватного підприємства "Базис"
про порушення справи про банкрутство
Суддя В.І. Гайворонський
Від Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м.Севастополі - Косарєв О.М., представник
Від Приватного підприємства "Базис" - Аркатова В.В., представник
Кредитор звернувся до Господарського суду АРК із заявою про визнання банкрутом Приватного підприємства "Базис" в порядку Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у зв'язку з непогашенням боржником вимог кредитора в сумі 291 945,24 грн. протягом чотирьох місяців після встановлення строку для їх погашення.
Боржник у відзиві вказану заяву не визнав, вважає, що провадження по справі підлягає припиненню, оскільки неустойка не входить до складу грошових зобов'язань.
Суд вважає, що провадження по справі підлягає припиненню, при цьому виходить з наступних обставин:
Так, заява обґрунтовується тим, що боржник має заборгованість в сумі 291 945,24 грн. у вигляді неустойки.
Згідно ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.
Таким чином, щодо визначення грошового зобов'язання повинно застосовуватись цивільне законодавство.
Глава 49 ЦК України іменується: «Забезпечення виконання зобов'язань».
Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, яка згідно ст. 549 сплачується за порушення зобов'язання.
Тобто, відповідно до цивільного законодавства неустойка не є грошовим зобов'язанням щодо підстав для порушення справи про банкрутство, а є заходом для забезпечення виконання зобов'язань та відповідальністю за його порушення.
Згідно підстав заяви, неустойка складає 291 945,24 грн., тобто, усю суму вимог.
Таким чином, заборгованість боржника в розмірі 291 945,24 грн. представляє собою неустойку за Договором купівлі-продажу державного майна від 25.09.2008 року № 208/40, стягнуту рішенням Господарського суду АР Крим від 01.02.2011 року по справі № 2-22/572-2009.
В абзаці другому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18 грудня 2009 року № 15 зазначено, що до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою може бути штраф та пеня.
Аналогічна позиція викладена у пункті 4.3 Рекомендацій Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 04 червня 2004 року № 04-5/1193.
Вказана правова позиція, також викладена в листах Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.07.2010 року № 5038-26798, та від 24.01.2011 року № 5038-3439.
Вказана правова позиція також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищім господарським судом України (постанова Вищого господарського суду України від 26.02.2008 року по справі № 04-05/27-95-9Б, та постанова Вищого Господарського суду України від 14 вересня 2010 року по справі № Б38/30-10).
Також необхідно відмітити, що згідно статті 22 ГПК України позивач вправі змінити підставу заяви чи вимогу по заяві лише до початку розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 1 статті 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом та Господарським процесуальним Кодексом України, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань ВГСУ (Постанова від 16.11.2005 року по справі № 19/47 (05)-21/85 та Постанова ВГСУ від 17.05.2006 року по справі № 44/228б).
Таким чином, у суду на цей час відсутні підстави для визнання боржника банкрутом, у зв'язку з чим провадження по справі підлягає припиненню по п. 1 - 1 ч. 1 статті 80 ГПК України, про що прямо вказується в п. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18 грудня 2009 року «Про судову практику в справах про банкрутство».
Підстав для відшкодування (стягнення) судових витрат у даному випадку не існує.
По справі проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
На підставі вищевикладеного, а також керуючись п.1-1 ч. 1 ст. 80, ч. 3 ст. 80, ст. 86 ГПК України, суд -
Провадження по справі припинити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.