23.09.2011
Справа 2-412/11
Справа № 2-412/11
Іменем України
23 вересня 2011 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого -судді Телешмана О.В.,
при секретарі Олійник І.Г.,
з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника позивачів ОСОБА_3,
відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представника відповідачів - адвоката ОСОБА_6,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 про визнання договору дарування житлового будинку недійсним та спонукання до укладення договору купівлі -продажу житлового будинку, -
Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому, просять:
1. Визнати недійсним укладений відповідачем ОСОБА_4 та відповідачкою ОСОБА_7 договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_3, який оформлений та посвідчений 21.06.2010р. приватним нотаріусом Сокирянського нотаріального округу м. Новодністровська ОСОБА_8 та зареєстрований 23.06.2010р. в Сокирянській філії ЧК ОБТІ.
2. Зобов'язати відповідача ОСОБА_4 укласти з позивачкою ОСОБА_1 договір купівлі-продажу належного йому житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_3
Позов заявлений з тих підстав, що відповідач ОСОБА_4 уклав з позивачкою ОСОБА_1 попередній договір купівлі -продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_3, проте в подальшому даний будинок подарував відповідачці ОСОБА_7 і ухиляється від укладення основного договору купівлі -продажу вказаного вище будинку, а також відповідач ОСОБА_4 та відповідачка ОСОБА_7 уклали між собою удаваний правочин дарування зазначеного вище житлового будинку з метою уникнення укладення основного договору купівлі -продажу даного житлового будинку.
Судом відповідно до ст.33 ЦПК України ухвалою, занесеною до журналу судового засідання, в ході судового засідання за клопотанням позивачів до участі в справі було залучено в якості співвідповідача ОСОБА_5, яка дала згоду на продовження розгляду справи і не заявляла клопотань про розгляд справи спочатку, оскільки вона брала участь в справі і була присутня в судовому засіданні в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позов не визнали повністю.
Відповідачка ОСОБА_7 викликалася до суду в порядку, встановленому ЦПК України, проте в судове засідання не з'явилася, подавши до суду заяву про розгляд справи в її відсутності, в якій зазначила, що позовні вимоги заперечує.
Позивачка ОСОБА_1, як сторона по справі пояснила суду, що 25.05.2009р. вона з її чоловіком позичили відповідачам - подружжю ОСОБА_4та та ОСОБА_5 14 200 дол. США, про що останні надали боргову розписку. Боргова розписка була складена в двох примірниках, один -залишився в неї, а інший вона передала відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 З метою забезпечення в виконання боргових зобов'язань, відповідачі в борговій розписці зобов'язувалися передати їм в заставу належний їм житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташовані в АДРЕСА_3, ( на той час адреса була АДРЕСА_3 і надали їм оригінали правовстановлюючих документів на даний будинок, про що зазначили у борговій розписці. Наступного дня - 26.05.2009 року відповідач ОСОБА_4 та вона і її чоловік -позивач ОСОБА_2 вирішили укласти та уклали попередній договір купівлі-продажу належного відповідачу ОСОБА_4 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані у АДРЕСА_3, який був посвідчений приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу ОСОБА_9 Попередній договір підписала вона та відповідач ОСОБА_4 Відповідно до даного договору вони, сторони, зобов'язувались укласти в майбутньому в строк до 25.05.2010р. договір купівлі-продажу зазначеного вище житлового будинку. Вони домовилися, що на день укладення попереднього договору вона виплачує відповідачу 108 630грн., що було еквівалентно на той час 14 200 дол. США, тобто ту суму, на яку відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дали напередодні боргову розписку і суму, яку напередодні вони отримали згідно даної боргової розписки. Приблизно у вересні 2009 року відповідач ОСОБА_4 попросив повернути йому на деякий час оригінали правовстановлюючих документів на будинок, нібито для представлення в Сокирянську міськраду з метою оформлення земельної ділянки. Пізніше він відмовився повернути їм ці документи. Пізніше, з оголошень в газеті, вони дізналися, що відповідач ОСОБА_4 бажає продати спірний будинок. А ще пізніше під час розгляду спору в Сокирянському районному суді їм стало відомо, що відповідач ОСОБА_4 подарував житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташовані в АДРЕСА_3, з приводу якого між ними існував попередній договір, своїй матері -відповідачці ОСОБА_7 Тоді вони через нотаріуса ОСОБА_9 направили ОСОБА_4 заяву з пропозицією укласти договір купівлі-продажу належного йому житлового будинку, що розташований у АДРЕСА_3, проте на цю пропозицію відповідач не відреагував і відмовився укладати основний договір та повернути їм 14200 доларів США. Пізніше їм стало відомо, що відповідач ОСОБА_4, з метою уникнення укладення з ними договору-купівлі продажу належного йому будинку та повернення коштів , житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_3 області 21.06.2010 року уклав договір дарування, за яким подарував даний будинок своїй мамі -відповідачці ОСОБА_7 тому даний договір дарування є недійсним.
Позивач ОСОБА_2 повністю підтримав пояснення позивачки ОСОБА_1
Представник позивачів ОСОБА_3 повністю підтримав пояснення позивачки ОСОБА_1 та пояснив, що підтримує повністю позов з тих підстав та вимог законодавства, які зазначені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_4 пояснив, що він з дружиною -відповідачкою ОСОБА_5 взяли в борг у позивачів 7000 доларів США під проценти. Боргову розписку він читав та підписав її добровільно. Домовленість про сплату процентів між ними та позивачами була в усній формі. Позивачам вони з дружиною за усною домовленістю сплатили 2400 доларів США процентів. Попередній договір він також підписував добровільно та був ознайомлений нотаріусом з його текстом та змістом. При укладенні даного попереднього договору була присутня його дружина ОСОБА_5 Житловий будинок вони з дружиною придбали під час шлюбу. Основний договір він відмовився укласти, тому що він сплатив позивачам 2400 доларів США процентів і фактично отримав за попереднім договором 7000 доларів США, а не 14200, як це зазначено в борговій розписці та попередньому договорі. При підписанні розписки та попереднього договору він ніяких зауважень стосовно розміру отриманих ними коштів не робив, оскільки вважав, що це сума з урахуванням процентів від 7000 доларів США. Після сплати ним процентів він не відбирав у позивачів ніяких розписок, оскільки між ними існували довірливі стосунки. Спірний житловий будинок він подарував матері, оскільки вона їм допомагала фінансово, тому на її прохання та за згодою своєї дружини уклав спірний договір дарування. При укладенні даного договору нотаріуса ОСОБА_8 вони не попереджали, що існує попередній договір по цьому будинку. Кошти в сумі 14200 доларів США він не згідний повертати позивачам, оскільки вони йому таку суму грошей не передавали.
Відповідачка ОСОБА_5 пояснила суду, що вони з чоловіком були приватними підприємцями і мали борг в банку. Вони звернулися до позивачки з проханням позичити їм кошти, на що позивачка погодилася. Позивачка надала їм 7000 доларів США і вони усно домовилися, що на цю суму будуть сплачувати 9 процентів. Про те, що позивачка дала їм 7000 доларів США вона зазначила на звороті їхнього примірника боргової розписки від 25.05.2009 року. Сам примірник боргової розписки вони з чоловіком підписали на суму 14200 доларів США., тобто з урахування процентів. Якщо порахувати проценти від 7000 доларів США, то якраз вийде сума 14200 доларів США. 26.05.2009 року, тобто наступного дня, після підписання боргової розписки, на прохання позивачки, тобто з її слів для страховки, її чоловік уклав з позивачкою попередній договір стосовно спірного житлового будинку, хоча вони взагалі не мали наміру продавати даний будинок за таку малу ціну, яка зазначена в попередньому договорі. Вона була присутня в нотаріуса під час укладання даного договору її чоловіком і була знайома з його змістом, проте жодних зауважень стосовно суми, зазначеної в договорі (14200 доларів США) не робила, оскільки вона вважала, що це сума з урахуванням процентів, про які вони домовились усно при підписанні напередодні боргової розписки. Запис на звороті боргової розписки позивачка ОСОБА_1 вчинила пізніше, після укладання попереднього договору, але підпис не поставила. 7000 доларів США вони отримали після підписання розписки 25.05.2009 року, а після укладення попереднього договору жодних коштів від позивачки вони не отримували. На час укладення даного договору у них з відповідачем були неповнолітні діти, але вони не були зареєстровані в спірному будинку.
З показів свідка ОСОБА_8 вбачається, що вона працює приватним нотаріусом в м. Новодністровськ мікрорайон «Діброва»будинок 2/32. 21.06.2010 року нею був посвідчений договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_3, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7. Крім сторін договору при його укладенні була присутня дружина відповідача ОСОБА_4 відповідачка ОСОБА_5, яка дала згоду на укладення даного договору. При укладенні договору вказані вище особи не повідомляли її про попередній договір з приводу спірного житлового будинку. Також даний будинок на момент укладення договору не перебував у заставі, під арештом чи забороною відчуження. Під час укладання договору вона роз'яснювала сторонам всі вимоги законодавства і сторони в договорі підтверджували, що він не носить характери мнимої чи удаваної угоди.
Судом досліджено такі інші докази: примірник боргової розписки від 25.05.2009 року відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, примірник боргової розписки від 25.05.2009 року відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із записом на зворотній стороні від імені позивачки ОСОБА_1, який вчинений невстановленою особою та який не засвідчений підписом, копія попереднього договору від 26 травня 2009 року, посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 936, довідка приватного нотаріуса від 20.03.2010 року, копія листа приватного нотаріуса ОСОБА_9 від 20.03.2010 року № 22/02-24, копія рішення виконавчого комітету Сокирянської міської ради від 27.05.2009 року №102, копія договору купівлі -продажу житлового будинку від 06.02.2009 року, посвідчений нотаріусом за № 209, копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.02.2009 року № 21982481, копія договору дарування житлового будинку в АДРЕСА_3, посвідченого 21.06.2010 приватним нотаріусом ОСОБА_8 за реєстровим № 480 та документи, на підставі яких посвідчений договір.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 був власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані в АДРЕСА_3, що стверджується копією договору купівлі продажу від 06.02.2009 року. Даний житловий будинок відповідач ОСОБА_4 придбав під час шлюбу з відповідачкою ОСОБА_5 26.05.2009 року відповідач ОСОБА_4 та позивачка ОСОБА_1 уклали попередній договір стосовно зазначеного вище належного відповідачу ОСОБА_4 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані у АДРЕСА_3, Чернівецької області, який був підписаний сторонами та посвідчений 26.05.2009 року приватним нотаріусом Сокирянського районно нотаріального округу ОСОБА_9 Відповідно до п. 1 даного попереднього договору сторони, зобов'язувались укласти в майбутньому в строк до 25.05.2010р. договір купівлі-продажу вказаного вище житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані в АДРЕСА_3. Позивачка ОСОБА_1 засвідчила даним договором, що буде в майбутньому придбавати спірний житловий будинок за спільні кошти, які належать її та її чоловіку. Згідно п.2.4 попереднього договору сторони визначили ціну житлового будинку в сумі 114 750 грн., що було еквівалентно на той час 15000 доларів США. Згідно даного договору ОСОБА_1 виплачує відповідачу 108 630 грн., що було еквівалентно на той час 14 200 дол. США в рахунок майбутньої купівлі будинку до підписання основного договору. До підписання зазначеного вище попереднього договору - 25.05.2009 року відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підписали два примірники боргових розписок про отримання ними у позивачів до 25.05.2010 року 14200 доларів США, що було еквівалентно на той час 108630 гривень та передали позивачам правовстановлюючі документи на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані в АДРЕСА_3 ( на той час в борговій розписці адреса будинку зазначалася як АДРЕСА_3). На одному з примірників на зворотному боці відсутні будь -які записи. На іншому примірнику боргової розписки від 25.05.2009 року відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наявний запис на зворотній стороні від імені позивачки ОСОБА_1, який вчинений невстановленою особою та який не засвідчений підписом, наступного змісту: «Я, ОСОБА_1, мешканка АДРЕСА_1 позичила ОСОБА_4 мешканцю АДРЕСА_2, 7000 доларів США без врахування процентів (а по закінченню терміну договору боргової розписки) ОСОБА_4 віддає 14200 доларів США, враховуючи проценти, до 25.05.2010 року ( тобто через рік). В разі виплати всієї суми позики я зобов'язуюся припинити дію договору». На вказаних примірниках боргових розписок відсутні будь -які інші зауваження щодо суми коштів, які були б засвідчені підписами позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чи відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Після укладення вказаного вище попереднього договору позивачка ОСОБА_1 на прохання відповідача ОСОБА_4 повернула йому правовстановлюючі документи на вказаний вище будинок. Після отримання документів, відповідач ОСОБА_4 не повернув позивачам дані документи, а звернувся до Сокирянської міської ради, виконавчий комітет якої прийняв рішення від 27.05.2009 року №102, згідно з яким підтвердив право власності відповідача ОСОБА_4 на зазначений вище житловий будинок, уточнивши адресу зазначеного вище житлового будинку з АДРЕСА_3. У відповідності до п. 6 попереднього договору від 26.05.2009 року приватний нотаріус Сокирянського районного нотаріального округу ОСОБА_9 направив відповідачу ОСОБА_4 заяву позивачки ОСОБА_1 з пропозицією укласти договір купівлі-продажу належного йому житлового будинку, що розташований у АДРЕСА_3, Чернівецької області на підставі укладеного між ними попереднього договору. Проте, відповідач ОСОБА_4, на дану пропозицію не відреагував і ухилився від укладення основного договору купівлі - продажу зазначеного вище житлового будинку. Відповідно до п.1 зазначеного вище попереднього договору від 26.05.2009 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 зобов'язалися укласти основний договір до 25.05.2010 року. У вказаний термін відповідач ОСОБА_4 не уклав з позивачкою ОСОБА_1 договір купівлі -продажу житлового будинку, що розташований у АДРЕСА_3.
Отже між сторонами склалися правовідносини, які випливають з договірних зобов'язань.
Вказані вище обставини стверджується взаємним зв'язком наявних у справі доказів, досліджених судом, у їх сукупності, а також визнаними сторонами обставинами, які відповідно до ч. 1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Виходячи зі змісту ст. 635 ЦК України та правової природи попереднього договору як договору про намір укласти правочин в майбутньому, відсутні підстави вважати, що продавець може бути примушений до укладення основного договору, оскільки примушення до виконання зобов'язань, що ґрунтуються на попередньому договорі, Цивільним кодексом України не передбачено.
Позивачів та їх представник як на підставу позову посилалися на те, що у відповідності до п. 5 попереднього договору від 26.05.2009 року, у разі, якщо одна сторона ухиляється від виконання зобов'язань за цим договором, (тобто ухиляється від укладання основного договору), інша сторона вправі звернутись до суду з вимогою про примушення укласти основний договір, на умовах, визначених попереднім договором.
Суд відхиляє доводи позивачів та їх представника з посиланням на п.5 попереднього договору між сторонами від 26.05.2009 року про можливість примушення відповідача до укладення основного договору в судовому порядку, оскільки зазначена умова попереднього договору суперечить вимогам законодавства.
Примушування до угоди, яка ґрунтується на попередньому договорі за відсутності згоди зустрічної сторони законом не передбачено, оскільки за порушення умов попереднього договору ч.2 ст.635 ЦК України передбачені інші правові наслідки -відшкодування збитків. Викладене вище узгоджується з чисельною практикою Верховного Суду України ( рішення від 18.04.2007 року, від 11.03.2009 року, від 26.11.2008 року ( реєстровий № 2590833) ухвали від 03.12.2008 року (реєстровий № 2610822), від 18.06.2008 року).
Крім цього, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 21.06.2010 року уклав договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_3 з відповідачкою ОСОБА_7. Зазначений договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Сокирянського нотаріального округу м. Новодністровська ОСОБА_8.
Вказані вище обставини стверджується взаємним зв'язком наявних у справі доказів, досліджених судом, у їх сукупності, а також визнаними сторонами обставинами, які відповідно до ч. 1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). За удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.
Враховуючи викладене вище суд вважає, що договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_3 укладений відповідачем ОСОБА_4 з відповідачкою ОСОБА_7 та посвідчений приватним нотаріусом Сокирянського нотаріального округу м. Новодністровська ОСОБА_8 21.06.2010 року не суперечить закону та не був удаваним, так як сторони даного правочину не оформляли один правочин для встановлення насправді між ними інших правовідносин.
Суд відхиляє доводи позивачів та їх представника, що даний договір є удаваним, тобто що сторони умисно оформили договір дарування, але між ними насправді встановилися інші правовідносини, оскільки в порушення ст.60 ЦПК України вони не надали суду жодних доказів на підтвердження таких своїх доводів, а також не надали суду жодних доказів неправомірних дій нотаріуса при посвідченні спірного договору.
Крім того, відповідно до п 26 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса. У разі якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної часткової власності, суд на підставі статей 358, 361 та 362 ЦК відповідно до частини другої статті 35 ЦПК залучає до участі у справі про визнання такого правочину недійсним усіх співвласників. Якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної сумісної власності, інші співвласники відповідно до частини другої статті 369 ЦК до участі у справі не залучаються, оскільки правочин щодо розпорядження спільним майном вважається вчиненим за згодою всіх співвласників. За відсутності такої згоди інші співвласники відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК можуть пред'явити позов про визнання такого правочину недійсним.
Крім того цивільним законодавством України також не передбачено можливості визнання недійсним договору у разі ухилення від виконання умов попереднього договору.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є належними позивачами по вимозі про визнання недійним договору дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_3 від 21.06.2010 року між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_7
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позивачі та їх представник не змінювали предмет або підставу позову до початку розгляду справи по суті та в ході розгляду справи.
Судом встановлено, що відповідно до п. 2.4 попереднього договору від 26.05.2009 року позивачка ОСОБА_1 виплачує відповідачу ОСОБА_4 в рахунок майбутньої купівлі будинку до підписання основного договору 108630 гривень. Відповідно до п. 4 попереднього договору від 26.05.2009 року якщо договір купівлі -продажу не відбудеться, відповідач ОСОБА_4 зобов'язався повернути позивачці ОСОБА_1 отриманий від неї аванс у повній сумі протягом однієї доби з дня вимоги, заявленої в будь -якій формі.
Проте, позивачі не вимагали відповідно до ст. 635 ЦК України відшкодування відповідачами збитків, завданих простроченням, чи стягнення з відповідачів на їх користь авансу на підставі ст. 570 ЦК України.
Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Враховуючи викладене вище суд вважає, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним укладеного відповідачем ОСОБА_4 та відповідачкою ОСОБА_7 договору дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_3, який оформлений та посвідчений 21.06.2010 року приватним нотаріусом Сокирянського нотаріального округу м. Новодністровська ОСОБА_8, зареєстрований 23.06.2010 року в Сокирянській філії ЧК ОБТІ та зобов'язання відповідача ОСОБА_4 укласти з позивачкою ОСОБА_1 договір купівлі-продажу належного йому житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_3 не підлягає задоволенню і в позові слід відмовити повністю за безпідставністю.
На підставі ст.ст.203, 215, 235, 570, 635 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2,3, 8, 10, 11,15,60, 61, 212,213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
У позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Кельменецький районний суд. Особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя