"10" листопада 2011 р.Справа № 16/17-2616-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Савицького Я.Ф.
Суддів: Гладишевої Т.Я.
Лавренюк О.Т.
при секретарях судового засідання Подуст Л.В., Мартинюк К.В.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 27.10.2011р.
від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 22.06.2011р.;
ОСОБА_2., довіреність від 24.10.2011р.;
від відповідача: ОСОБА_3., довіреність від 24.03.2011р.;
за участю представників сторін в судовому засіданні від 10.11.2011р.:
від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 22.06.2011р.;
ОСОБА_2., довіреність від 24.10.2011р.;
від відповідача: ОСОБА_4., довіреність від 01.11.2009р.;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьавтотранс»
на рішення господарського суду Одеської області
від 20 вересня 2011 року
по справі № 16/17-2616-2011
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Автобаза №4»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьавтотранс»
про зобов'язання повернути майно та стягнення 18847,34 грн.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулося 27.10.2011р., оголошено перерву до 10.11.2011р..
В судовому засіданні 10.11.2011р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.09.2011р. по справі №16/17-2616-2011 (суддя Желєзна С.П.) задоволено частково позов ВАТ «Автобаза №4»до ТОВ «Південьавтотранс»про зобов'язання повернути майно та стягнення 18847,34 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 13000 грн., інфляційні втрати у сумі 3393 грн., 3% річних в сумі 932,80 грн., пеню в сумі 273 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 575,99 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 227,37 грн., зобов'язати відповідача повернути позивачу сідловий тягач марки КАМАЗ 5410, рік випуску 88, колір червоний, реєстраційний номер 09295 ОВ, сідловий тягач марки КАМАЗ 5410, рік випуску 88, колір червоний, реєстраційний номер 3369 ОДО., напівпричіп ОДАЗ, реєстраційний номер 0036 ОЭ, напівпричіп ОДАЗ, реєстраційний номер ВН 4392 ХХ, в решті позову відмовлено, зобов'язано позивача сплатити до Державного бюджету України недоплачене державне мито у сумі 311,72 грн., видано позивачу довідку на одержання з Державного бюджету України суму надмірно сплачених грошових коштів -витрат на ІТЗ судового процесу в розмірі 28 грн., посилаючись на те, що 02.01.2008р. між ВАТ «Автобаза № 4»(орендодавець) та ТОВ «Південьавтотранс»(орендар) укладено договори (операційна оренда) № №16-17, відповідно до умов якого якого орендодавець передав в орендне користування, а орендар прийняв автомобіль КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 33-69 ОДО та напівпричіп, реєстраційний номер ВН 43-92 ХХ, автомобіль КАМАЗ, реєстраційний номер 092-95 ОВ та напівпричіп ОДАЗ, реєстраційний номер 00-36 ОЭ, загальною вартістю 40000 грн.. Положеннями п.п. 1.2, 3.1 договорів оренди від 02.01.2008р. №16 та № 17 передбачено, що передача рухомого складу в оренду та його приймання за спливом строку оренди здійснюється на території автобази за актом приймання-передачі, орендар з моменту отримання рухомого складу в оренду та до його повернення орендодавцю несе повню матеріальну відповідальність за орендоване майно. З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ «Автобаза № 4»(орендодавець) та ТОВ «Південьавтотранс»(орендар) тривалий час існували договірні відносини з питання оренди автотранспортних засобів, так, між сторонами укладались наступні договори оренди: договір /операційна оренда/ № 61 від 15.11.2005р. зі строком дії договору до 31.12.2005р., предметом якого визначено автомобіль КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 3369 ОДО та напівпричіп ОДАЗ 9371, реєстраційний номер 9304ОД; договір на передання автомобіля в орендний підряд № 65 від 21.12.2006р. зі строком дії договору до 31.12.2006р., орендованим майном за яким є автомобіль марки КАМАЗ, реєстраційний номер 092-95ОВ; договір на передачу причепу в орендний підряд № 67 від 21.12.2006р. зі строком дії договору до 31.12.2006р., предметом якого є причіп марки ОДАЗ 9357, реєстраційний номер 0036ОЭ; договір /операційна оренда/ № 11 від 01.01.2007р. зі строком дії договору до 31.12.2007р., об'єктом оренди за яким є автомобіль КАМАЗ, реєстраційний номер 092-95ОВ та напівпричіп ОДАЗ, реєстраційний номер 0036ОЭ; договір /операційна оренда/ № 1 від 01.01.2007р. зі строком дії договору до 31.12.2007р., об'єктом оренди за яким є автомобіль КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 33-69 ОДО та напівпричіп, реєстраційний номер ВН 4392 ХХ. Згідно з приймально-здавальними актами від 01.08.2005р. та від 16.05.2007р. ВАТ «Автобаза № 4»передало, а ТОВ «Південьавтотранс»прийняло у користування транспортні засоби марки КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 092-95ОВ та КАМАЗ, реєстраційний номер 3369ОДО, при цьому, акти приймання-передачі напівпричепу ОДАЗ, реєстраційний номер 0036ОЭ, та напівпричепу, реєстраційний номер ВН 4392 ХХ, в матеріалах справи відсутні, між тим, в матеріалах справи наявний лист ТОВ «Південьавтотранс», в якому відповідач просив призупинити з 01.02.2009р. строк дії договорів операційної оренди транспортних засобів КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 3369ОДО, напівпричепу ОДАЗ, реєстраційний номер ВН4392ХХ, КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 09295ОВ, напівпричепа ОДАЗ, реєстраційний номер 0036ОЭ, з гарантією збереженості даних транспортних засобів та їх зберігання на території ТОВ «Південьавтотранс», що свідчить про перебування у користуванні ТОВ «Південьавтотранс»усіх перелічених транспортних засобів, тобто підтверджує факт їх передання позивачем відповідачу на виконання укладених між сторонами договорів оренди. Підпунктом 5.2. договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17 передбачено, що орендар вносить орендодавцю за оренду рухомого складу щомісячно по четверте число за попередній місяць орендну плату в розмірі 1500 грн., в т.ч. ПДВ 250 грн., тобто, сукупний розмір орендної плати за користування орендованим майном на підставі договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17 складає 3000 грн. щомісячно. З наявної у матеріалах справи інформації про рух грошових коштів за період з 23.10.2008р. по 31.12.2009р. по рахунку ВАТ «Автобаза № 4»№ 26002311681001, відкритому у ПАТ «Акціонерний банк «Південний»вбачається, що ТОВ «Південьавтотранс»внесло на користь ВАТ «Автобаза № 4»платежі на загальну суму 12000 грн., а саме: чотири платежі по 3000 грн. із призначенням платежу в якості орендної плати за період з травня по серпень 2008 року. Вищенаведене свідчить про чинність договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17, а, отже, і про належне виконання позивачем своїх обов'язків за даними договорами оренди в частині передання спірного майна у володіння та користування ТОВ «Південьавтотранс». Листом відповідач просив позивача призупинити з 01.02.2009р. дію договорів оренди вищевказаних транспортних засобів, гарантуючи збереженість даних транспортних засобів та їх зберігання на території ТОВ «Південьавтотранс». Крім того, згідно з поясненнями позивача, останнім не заперечувалась можливість припинення договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17 саме з запропонованої ТОВ «Південьавтотранс»календарної дати, з припиненням з цієї дати нарахування орендних платежів. Таким чином, з урахуванням висловленого відповідачем заперечення щодо продовження строку дії договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17, а також відсутності у матеріалах справи доказів укладення відповідних договорів оренди відносно спірного майна, господарський суд, в силу ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, дійшов висновку, що названі договори оренди припинили свою дію з 01.02.2009р., у зв'язку з чим відповідач повинен був повернути орендоване майно. Крім того, ТОВ „Південьавтотранс” свої обов'язки за договорами оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17 щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати за користування спірним майном виконувало неналежним чином, внаслідок чого у відповідача станом на 02.01.2009р., тобто на дату припинення дії даних договорів за взаємною згодою сторін, утворилась заборгованість з орендної плати за цими договорами на загальну суму 13000 грн.. З огляду на викладене, приймаючи до уваги встановлений судом факт користування відповідачем спірним майном протягом строку дії договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17, а також враховуючи ненадання відповідачем доказів погашення заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості з орендної плати, яка виникла у ТОВ «Південьавтотранс»станом на 01.02.2009р., господарський суд, керуючись п.п. 5.2. договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17, згідно з якими Орендар за кожним з названих договорів вносить Орендодавцю за оренду рухомого складу щомісячно по четверте число за попередній місяць орендну плату в розмірі 1500 грн., в т.ч. ПДВ 250 грн., ст. 762 Цивільного кодексу України дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ВАТ «Автобаза № 4»в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 13000 грн.. Пунктами 5.3 договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17 передбачено, що за несвоєчасне внесення плати орендар сплачує пеню в розмірі 0,05% місячної плати за кожен день прострочення на підставі даного договору та виставлених орендодавцем рахунків за прострочку платежів, як вбачається з розрахунку суми штрафних санкцій за вищезазначеними договорами оренди, за несвоєчасне внесення орендної плати позивачем було додатково нараховано до сплати ТОВ «Південьавтотранс»760,77 грн. пені за кожним з даних договорів, тобто разом 1521,54 грн., між тим розрахунок пені не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст. ст. 230 - 232 Господарського процесуального кодексу України, при здійсненні розрахунку суми пені за несвоєчасне внесення відповідачем орендної плати за договорами оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17, ВАТ «Автобаза № 4»було помилково здійснено нарахування пені на загальну суму заборгованості відповідача станом на 01.02.2009р., в той час як вищезазначеними договорами оренди передбачено нарахування пені у розмірі 0,05% на суму місячної орендної плати. Господарським судом здійснено власний розрахунок пені, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення нарахованої за порушення відповідачем грошових зобов'язань пені задоволені частково на суму 273 грн.. Також у зв'язку із простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань зі своєчасного та у повному обсязі внесення орендної плати за договорами оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17, позивачем, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, було здійснено розрахунок суми відповідних інфляційних витрат в сумі 3393 грн. та 3% річних у сумі 932,80 грн., проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки суми витрат від інфляції та 3% річних, господарський суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості та відповідності вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги ВАТ «Автобаза № 4»в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 3393,00 грн. та 3% річних в сумі 932,80 грн. задоволені.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ТОВ «Південьавтотранс»з апеляційною скаргою, в якій відповідач просив змінити рішення господарського суду Одеської області від 20.09.2011р. по справі №16/17-2626-2011, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що господарським судом не враховано того, що за відповідними договорами оренди транспортних засобів від 02.01.2008р. № 16 та № 17 акти приймання-передачі автотранспорту не складалися, що свідчить про те, що позивачем не було передано відповідачу спірної техніки. У матеріалах справи відсутні докази передачі техніки за спірними договорами. Крім того, позивачем не було надано до матеріалів справи відповідного розрахунку заборгованості за договорами оренди. Єдиною підставою для вирішення судом справи на користь позивача слугує лист ТОВ «Південьавтотранс», за яким орендар просить призупинити дію договорів оренди, між тим відповідачем критично оцінюється вказаний лист, оскільки лист не містить дати його складання, посилання на відповідні договори, є за своєю правовою природою офертою щодо укладення договору зберігання транспортних засобів власників, між сторонами не укладалось відповідного акту передачі спірного майна на зберігання, між сторонами не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов зберігання майна в частині строку й вартості послуг. Господарським судом першої інстанції порушено норми процесуального права -ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки розглянуто позов, в якому об'єднано кілька матеріально-правових вимог.
21.10.2011р. до Одеського апеляційного господарського суду від ВАТ «Автобаза №4»надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Південьавтотранс», в якому позивач просить рішення господарського суду Одеської області залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу відповідача -без задоволення.
27.10.2011р. до Одеського апеляційного господарського суду від ВАТ «Автобаза №4»надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких позивач додатково обґрунтовує свою позицію по справі.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ «Південьавтотранс», заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на таке.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 02.01.2008р. між ВАТ «Автобаза № 4»(орендодавець) та ТОВ «Південьавтотранс»(орендар) укладено договір /операційна оренда/ № 16 (договір оренди № 16 від 02.01.2008р.), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати в орендне користування, а орендар - прийняти автомобіль КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 33-69 ОДО та напівпричіп, реєстраційний номер ВН 43-92 ХХ, загальною вартістю 20000 грн., за письмовою заявою орендаря для вирішення його виробничих, комерційних та інших потреб, без права викупу орендованого майна та без права суборенди, в т.ч. в передачу його у повторну оренду іншим особам.
Того ж дня, 02.01.2008р. між ВАТ «Автобаза № 4»(орендодавець) та ТОВ «Південьавтотранс»(орендар) укладено аналогічний за змістом договір /операційна оренда/ № 17 (договір оренди № 17 від 02.01.2008р.), за яким орендодавець зобов'язався передати в орендне користування, а орендар - прийняти автомобіль КАМАЗ, реєстраційний номер 092-95 ОВ та напівпричіп ОДАЗ, реєстраційний номер 00-36 ОЭ, загальною вартістю 20000 грн..
Відповідно до п.п. 1.2, 3.1 договорів оренди від 02.01.2008р. №16 та № 17 передача рухомого складу в оренду та його приймання за спливом строку оренди здійснюється на території автобази за актом приймання-передачі, орендар з моменту отримання рухомого складу в оренду та до його повернення орендодавцю несе повню матеріальну відповідальність за орендоване майно.
Пунктом 5.2 договору оренди №16 від 02.01.2008р. встановлено, що орендар вносить орендодавцю за оренду рухомого складу щомісячно по 4 число за поточний місяць орендну плату у розмірі 1500 грн..
Пунктом 5.2 договору оренди №17 від 02.01.2008р. також встановлено, що орендар вносить орендодавцю за оренду рухомого складу щомісячно по 4 число за поточний місяць орендну плату у розмірі 1500 грн..
Листом (арк. спр. 19 т. І) ТОВ «Південьавтотранс»просило ВАТ «Автобазу №4»призупинити з 01.02.2009р. строк дії договорів операційної оренди транспортних засобів КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 3369 ОДО, напівпричепу ОДАЗ, реєстраційний номер ВН 4392 ХХ, КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 09295 ОВ, напівпричепу ОДАЗ, реєстраційний номер 0036 ОЭ, з гарантією збереження даних транспортних засобів та їх зберігання на території ТОВ «Південьавтотранс».
24.09.2009р. ТОВ «Південьавтотранс»отримало від ВАТ «Автобаза №4»претензію на суму 16147,50 грн., з яких заборгованість складала 15000 грн. та 1147,50 грн. - пеня, в яких орендодавець просив орендаря перерахувати заборгованість за договорами оренди.
06.06.2011р. ТОВ «Південьавтотранс»отримало від ВАТ «Автобаза №4»претензію на суму 20887,50 грн., з яких заборгованість складала 15000 грн. та 5887,50 грн. - пеня, в яких орендодавець просив орендаря перерахувати заборгованість за договорами оренди.
Між тим, як свідчать матеріали справи, ТОВ «Південьавтотранс»заборгованості не сплатило та відповіді на претензії ВАТ «Автобаза №4»не надало.
Наведене стало підставою для звернення ВАТ «Автобаза №4»до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ «Південьавтотранс»про стягнення 21671,92 грн. , з яких 15000 грн. - заборгованість за договорами оренди,1755,62 грн. - пеня, 3840 - інфляційні втрати та 1076,30 грн. - 3% річних та зобов'язання повернути рухомий склад, переданий за договорами оренди №№16, 17 від 02.01.2008р..
Під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції ВАТ «Автобаза № 4»уточнило заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договорами /операційна оренда/ № 16 від 02.01.2008р. та № 17 від 02.01.2008р., в результаті чого позивач просив стягнути з ТОВ «Південьавтотранс»заборгованість з орендної плати в сумі 13000 грн., інфляційні втрати в сумі 3393 грн., три відсотки річних в сумі 932,8 грн., пеню в сумі 1521,54 грн., всього 18847,34 грн., та повернути орендоване майно - автотранспортні засоби.
Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договори оренди транспортних засобів.
За ст. 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.
Відповідно до чинного законодавства до договорів найму транспортних засобів застосовуються положення про договір найму.
Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 285 Господарського кодексу України орендар може бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду; орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
За ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством, орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди, орендна плата встановлюється у грошовій формі, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Аналогічні положення містяться й у главі 58 Цивільного кодексу України, що регулює правовідносини найму (оренди).
Так, в силу положень ст.ст. 765, 766 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.
При цьому, у відповідності до ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За своєю правовою природою договір оренди є реальним договором, тобто договором, який в силу положень ст.ст. 640, 765, 766 Цивільного кодексу України є укладеним саме з моменту передання орендованого майна у користування орендарю.
З урахуванням характеру правовідносин сторін по справі та предмету спору, яким є стягнення заборгованості з орендної плати та повернення орендованого майна, заперечень ТОВ «Південьавтотранс»щодо непередання йому у користування майна на виконання договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17, господарським судом першої інстанції правомірно встановлено на підставі доказів, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, що між ВАТ «Автобаза № 4»(орендодавець) та ТОВ «Південьавтотранс»(орендар) тривалий час існували договірні відносини з питання оренди автотранспортних засобів, так, між сторонами укладались наступні договори оренди: договір /операційна оренда/ № 61 від 15.11.2005р. зі строком дії договору до 31.12.2005р., предметом якого визначено автомобіль КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 3369 ОДО та напівпричіп ОДАЗ 9371, реєстраційний номер 9304 ОД; договір на передання автомобіля в орендний підряд № 65 від 21.12.2006р. зі строком дії договору до 31.12.2006р., орендованим майном за яким є автомобіль марки КАМАЗ, реєстраційний номер 092-95 ОВ; договір на передачу причепу в орендний підряд № 67 від 21.12.2006р. зі строком дії договору до 31.12.2006р., предметом якого є причіп марки ОДАЗ 9357, реєстраційний номер 0036ОЭ; договір /операційна оренда/ № 11 від 01.01.2007р. зі строком дії договору до 31.12.2007р., об'єктом оренди за яким є автомобіль КАМАЗ, реєстраційний номер 092-95 ОВ та напівпричіп ОДАЗ, реєстраційний номер 0036ОЭ; договір /операційна оренда/ № 1 від 01.01.2007р. зі строком дії договору до 31.12.2007р., об'єктом оренди за яким є автомобіль КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 33-69 ОДО та напівпричіп, реєстраційний номер ВН 4392 ХХ.
Підставами для укладення вищеназваних договорів оренди були відповідні заявки ТОВ «Південьавтотранс», адресовані ВАТ «Автобаза №4», з проханням надати у користування вищезазначені транспортні засоби на строк, який знайшов своє відображення у названих договорах оренди.
Згідно з приймально-здавальними актами від 01.08.2005р. та від 16.05.2007р. ВАТ «Автобаза № 4»передало, а ТОВ «Південьавтотранс»прийняло у користування транспортні засоби марки КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 092-95 ОВ та КАМАЗ, реєстраційний номер 3369 ОДО.
Доказів повернення ТОВ «Південьавтотранс»з оренди за договорами 2005-2006 років вищевказаних транспортних засобів, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ «Південьавтотранс»до суду не надало.
До того ж, в матеріалах справи наявний лист ТОВ «Південьавтотранс», в якому орендар просив призупинити з 01.02.2009р. строк дії договорів операційної оренди транспортних засобів КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 3369 ОДО, напівпричепу ОДАЗ, реєстраційний номер ВН 4392 ХХ, КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 09295 ОВ, напівпричепу ОДАЗ, реєстраційний номер 0036 ОЭ, з гарантією збереження даних транспортних засобів та їх зберігання на території ТОВ «Південьавтотранс».
Апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що вказаний лист свідчить про перебування у користуванні ТОВ «Південьавтотранс»усіх перелічених транспортних засобів, підтверджує факт їх передання орендодавцем орендарю на виконання укладених між сторонами договорів оренди.
Доказів, які б спростовували викладене, ТОВ «Південьавтотранс»до суду не надало, у зв'язку з чим господарським судом правомірно не прийнято до уваги твердження ТОВ «Південьавтотранс»щодо непередання йому у користування вищеназваних транспортних засобів як недоведені.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, орендні відносини між ВАТ «Автобаза № 4»та ТОВ «Південьавтотранс»мають тривалий характер, на підставі договорів операційної оренди, які укладалися між сторонами щорічно, у зв'язку з чим, спірне майно після його первісного передання відповідачу не поверталось останнім з володіння та користування після припинення строку дії договорів оренди, а відповідні договори укладались на новий строк.
Крім того, про перебування спірного майна -транспортних засобів у користуванні ТОВ «Південьавтотранс»свідчить і той факт, що останнім сплачувалися орендні платежі під час дії договорів оренди.
Пунктами 5.2. договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17 встановлено, що орендар вносить орендодавцю за оренду рухомого складу щомісячно по четверте число за попередній місяць орендну плату в розмірі 1500 грн., в т.ч. ПДВ 250 грн., тобто, сукупний розмір орендної плати за користування орендованим майном на підставі договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17 складав 3000 грн. щомісячно.
Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення, наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором; наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Сторонами у справі не оспорюється той факт, що з моменту первісного передання спірного майна у користування ТОВ «Південьавтотранс», орендар протягом тривалого часу систематично сплачував оренду плату. Крім того, з наявної у матеріалах справи інформації про рух грошових коштів за період з 23.10.2008р. по 31.12.2009р. по рахунку ВАТ «Автобаза № 4»№ 26002311681001, відкритому у ПАТ «Акціонерний банк «Південний»вбачається, що ТОВ «Південьавтотранс»внесло на користь ВАТ «Автобаза № 4»платежі на загальну суму 12000 грн., а саме: чотири платежі по 3000 грн. із призначенням платежу в якості орендної плати за період з травня по серпень 2008 року.
Як зазначалося вище, листом ТОВ «Південьавтотранс»просило ВАТ «Автобаза №4»призупинити з 01.02.2009р. дію договорів оренди транспортних засобів КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 3369 ОДО, напівпричепу ОДАЗ, реєстраційний номер ВН 4392 ХХ, КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 09295 ОВ, напівпричепу ОДАЗ, реєстраційний номер 0036 ОЭ, гарантуючи збереження даних транспортних засобів та їх зберігання на території ТОВ «Південьавтотранс».
Згідно з ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про припинення дії договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17 саме з 01.02.2009р., як то було запропоновано відповідачем у листі.
Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Південьавтотранс»в порушення умов договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17 несвоєчасно виконував обов'язки щодо своєчасної та в повної сплати орендної плати, внаслідок чого у відповідача станом на 02.01.2009р., тобто на дату припинення дії даних договорів за взаємною згодою сторін, утворилась заборгованість з орендної плати за цими договорами на загальну суму 13000 грн..
Доказів оплати орендної плати у розмірі 13000 грн. ТОВ «Південьавтотранс»не надало.
За ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним з позивачем договорам оренди щодо внесення орендної плати у розмірі 13000 грн., та як наслідок задоволення позовних вимог про стягнення вищевказаної заборгованості.
Крім того, ВАТ «Автобаза №4»просило господарський суд стягнути з ТОВ «Південьавтотранс»інфляційні втрати у розмірі 3393 грн. та 3% річних в сумі 932,80 грн. за прострочення сплати орендної плати.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційним господарським судом перевірено розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, складені позивачем до уточненої позовної заяви, які відповідають вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а отже господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача 3393 грн. інфляційних витрат, 932,80 грн. 3% річних за прострочення сплати суборендної плати.
Також ВАТ «Автобаза №4»просило господарський суд стягнути з ТОВ «Південьавтотранс»пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання про оплаті орендної плати в сумі 1521,54 грн..
Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).
Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як встановлено п. 5.3 договору оренди: за несвоєчасне внесення плати орендар сплачує пеню в розмірі 0,05% місячної плати за кожен день прострочення на підставі даного договору та виставлених орендодавцем рахунків за прострочку платежів.
Дослідивши матеріали справи та наданий позивачем розрахунок пені, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість розрахунку позивача, а отже господарським судом першої інстанції встановлено наступне.
Як вбачається з розрахунку суми штрафних санкцій за вищезазначеними договорами оренди, за несвоєчасне внесення орендної плати позивачем було додатково нараховано до сплати ТОВ «Південьавтотранс»760,77 грн. пені за кожним з даних договорів, тобто разом 1521,54 грн..
Між тим, при здійсненні розрахунку пені, позивач помилково здійснив нарахування пені на загальну суму заборгованості відповідача станом на 01.02.2009р., в той час як вищезазначеними договорами оренди передбачено нарахування пені у розмірі 0,05% на суму місячної орендної плати.
Господарським судом першої інстанції здійснено власний розрахунок пені у відповідності до п.п. 5.3 договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17, який не оспорений сторонами, та позовну вимоги в частині стягнення нарахованої за порушення відповідачем грошових зобов'язань пені задовольнив частково на суму 273 грн..
Також у позовній заяві ВАТ «Автобаза №4»просило зобов'язати ТОВ «Південьавтотранс»повернути орендодавцеві передане на підставі договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17 майно -транспортні засоби.
За своїм змістом, позовні вимоги у названій частині є віндикаційними, оскільки вони обґрунтовуються як відсутністю у відповідача правових підстав для володіння та користування спірним майном, так і наявністю у позивача права вимагати застосування способів захисту права власності шляхом витребування цього майна.
Як встановлено вище, договори оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17, за якими у користування відповідача було передано транспортні засоби КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 3369 ОДО, напівпричіп ОДАЗ, реєстраційний номер ВН 4392 ХХ, КАМАЗ 5410, реєстраційний номер 09295 ОВ, напівпричіп ОДАЗ, реєстраційний номер 0036 ОЭ, припинив свою дію з 01.02.2009р., у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок повернути орендоване майно.
Виходячи зі змісту п.п. 3.2. договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17, повернення орендованого майна з користування орендаря після спливу строку дії цих договорів здійснюється за актами приймання-передачі.
Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази повернення спірного майна ТОВ «Південьавтотранс»позивачу після закінчення строку дії договорів оренди від 02.01.2008р. № 16 та № 17 за актами приймання-передачі, в той час як перебування орендованих автотранспортних засобів у володінні та користуванні ТОВ «Південьавтотранс»на момент припинення дії названих договорів підтверджувалась самим відповідачем, про що неодноразово зазначалось вище по тексту рішення.
Конституцією України та ст. 319 Цивільного кодексу України гарантовано право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.
Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Таким чином, господарський суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 387, 761, 785 Цивільного кодексу України, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення вказаної позовної вимоги та зобов'язання ТОВ «Південьавтотранс»повернути ВАТ «Автобаза № 4»транспортні засоби: сідловий тягач марки «КАМАЗ 5410», рік випуску 88, колір червоний, реєстраційний номер 09295 ОВ, сідловий тягач марки «КАМАЗ 5410», рік випуску 88, колір червоний, реєстраційний номер 3369 ОДО, напівпричіп ОДАЗ, реєстраційний номер 0036 ОЭ, напівпричіп ОДАЗ, реєстраційний номер ВН 4392 ХХ.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ «Південьавтотранс»слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 20.09.2011р. по справі №16/17-2616-2011 - без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 99, 101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Одеської області від 20.09.2011р. по справі №16/17-2616-2011 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 15.11.2011р..
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Гладишева Т.Я.
Суддя Лавренюк О.Т.