"10" листопада 2011 р.Справа № 7/484-10-5027
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді: Воронюка О.Л. Суддів: Єрмілова Г.А., Лашина В.В.
При секретарі: Хом'як О.С.
Від ТОВ „Спільне українсько-литовське підприємство „Лукат” - ОСОБА_1., довіреність б/н від 08.07.2011р.
Інші представники сторін у справі про банкрутство в судове засідання не з'явилися. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ „Спільне українсько-литовське підприємство „Лукат” Цехоцького С.В.
на постанову господарського суду Одеської області від 14.12.2010р.
у справі № 7/484-10-5027
за заявою кредитора Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до ТОВ „Аквілон С”
про банкрутство
Відповідно до ст.4-4, 81 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.11.2010р. за заявою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (далі -ФОП ОСОБА_4.) порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ „Аквілон С”(далі -ТОВ „Аквілон С”) в порядку, передбаченому ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та накладено арешт на все належне майно ТОВ „Аквілон С”.
Постановою господарського суду Одеської області від 14.12.2010р. (суддя Лепеха Г.А.) ТОВ „Аквілон С” визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора ФОП ОСОБА_4, якого зобов'язано письмово повідомити усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника та здійснити інші заходи відповідно до вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, та надати суду звіт.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що заявлені вимоги підтверджуються документально і визнаються судом обґрунтованими. Встановлено, відсутність боржника та його керівних органів за юридичною адресою.
Не погоджуючись із постановою господарського суду Одеської області від 14.12.2010р., ліквідатор ТОВ „Спільне українсько-литовське підприємство „Лукат” Цехоцький С.В. звернувся з апеляційною скаргою та поясненнями до неї, в якій просить її скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволені заяви ФОП ОСОБА_4 відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”, оскільки належними доказами не підтверджується відсутність ТОВ “Акумсервіс” за місцезнаходженням, та норм процесуального права, а саме: ст.ст. 4, 43 ГПК України.
Крім того, скаржник вважає, що акт обслідування від 08.10.2010р., складений ініціюючим кредитором ФОП ОСОБА_4 одноосібно у довільній формі, без присутності дільничного, або представника ЖЄКу чи власника будинку не може бути належним доказом про відсутність ТОВ „Аквілон С” за місцезнаходженням.
До того ж, скаржник зазначає, що відповідно до виписок Акціонерного банку „Південний” в особі філії АБ „Південний” в м. Іллічівську, вбачається наявність обігу грошових коштів у боржника за 2010р. у сумі 547458,16 грн., та рух грошових коштів на банківському рахунку боржника після порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ „Аквілон С”, тому підстав для відкриття справи про банкрутство, визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у рамках ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не було.
Відзивів на апеляційну скаргу від учасників провадження у справі про банкрутство ТОВ „Аквілон С” до Одеського апеляційного господарського суду не надходили.
Інші представники сторін у справі про банкрутство в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористались.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ТОВ „Спільне українсько-литовське підприємство „Лукат”, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі-Закон про банкрутство) у разі якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Отже, у контексті вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України про банкрутство предметом доказування є, зокрема, визнання місцезнаходження боржника - юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.
За правилами статті 52 Закону про банкрутство підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і в разі їх сукупності.
За приписами частини 2 цієї статті господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.
Отже, спрощена процедура банкрутства відповідно до статті 52 Закону про банкрутство передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника (частина 1 статті 23 Закону про банкрутство).
Відповідно до статті 16, 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців створюється Єдиного державного реєстру, який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них.
У відповідності до ч. 5 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 18 цього Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються держреєстратором (п. 14 ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”).
Так, у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей.
Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Колегія суддів наголошує, що вищевказані норми Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” передбачають можливість внесення реєстратором, після дотримання передбаченої ст. 19 процедури, до реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.
При цьому судова колегія наголошує, що докази на підтвердження цих обставин повинні бути надані заявником господарському суду саме на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою.
ФОП ОСОБА_4, звертаючись до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ „Аквілон С”, витягу з ЄДПРОУ з відповідними відомостями до суду не надав, у зв'язку з чим відповідний витяг з ЄДПРОУ не був предметом розгляду у суді першої інстанції.
Навпаки, згідно наявної в матеріалах справи Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), станом на 06.04.2009р. місцезнаходженням ТОВ „Аквілон С”, значиться адреса: 68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 41, кв. 309. (а.с. 10)
Акт перевірки місцезнаходження ТОВ „Аквілон С” (довільної форми) за юридичною адресою від 08.10.2010р., що був складений ФОП ОСОБА_4 одноособово, не може бути належним та допустимим доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням, в розумінні ст. 34 ГПК України. (а.с. 23)
За таких обставин, судова колегія доходить висновку, що заявником не було дотримано вищевказаних вимог закону та не надано, на момент порушення провадження у справі, належних та допустимих доказів відсутності боржника -ТОВ „Аквілон С” за його місцезнаходженням.
Однак місцевий господарський суд зазначених обставин не перевірив та дійшов передчасного висновку про наявність ознак для визнання боржника банкрутом відповідно до ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Крім того, судом не було досліджено наявність інших ознак, які б слугували підставою для визнання відсутнього боржника банкрутом: ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, відсутність підприємницької діяльності боржника, а також не було перевірено належними доказами безспірність вимог ініціюючого кредитора.
Частиною 3 ст. 6 Закону про банкрутство встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.
При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.
Перелік цих документів міститься в п. 8 ст. 7 Закону про банкрутство, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.
За приписами ч. 8 ст. 1 Закону про банкрутство безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Як вбачається із змісту заяви про порушення справи про банкрутство, ініціюючий кредитор обґрунтовував безспірність своїх вимог договором поставки № 28 від 01.03.2009р., видатковими накладними, листом исх. №36-4 від 02.08.2010р., в якому ТОВ „Аквілон С” підтвердило свою заборгованість у розмірі 110 961,95 грн. та визнало грошові вимоги ФОП ОСОБА_4 у повному обсязі, претензією № 1 від 26.07.2010р., відповідно до якої заборгованість боржника до ФОП ОСОБА_4 станом на 26.07.2010р. складає -110 961,95 грн. (а.с. 11-22)
Однак не надав виконавчих документів чи розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Зазначене також свідчить про безпідставність здійснення процедури банкрутства відносно ТОВ “Аквілон С” за правилами ст. 52 Закону про банкрутство.
Інших доказів в обґрунтування безспірності грошових вимог, як таких, що підтверджені виконавчими документами, ініціюючий кредитор суду не надавав.
Відтак, судова колегія зазначає, що суд, не дослідивши обставин безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора, обставин правового статусу боржника як юридичної особи на момент порушення провадження у справі, належності доказів відсутності боржника за адресою місцезнаходження, дійшов передчасного висновку про подальший розгляд справи за спрощеною процедурою в порядку ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Судова колегія наголошує, що докази на підтвердження цих обставин повинні бути надані заявником господарському суду саме на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою.
Водночас, судова колегія відхиляє доводи викладені в апеляційній скарзі щодо відмовлення в задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ “Аквілон С”, оскільки апеляційній інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги не надано повноважень, відповідно до приписів господарського процесуального кодексу України та Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, стосовно прийняття або відмови у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство.
Аналізуючи матеріали справи, судова колегія прийшла до висновку, що суд першої інстанції, в порушення вимог статті 43 ГПК України, не надав правової оцінки наявності чи відсутності, передбачених спеціальним Законом, правових підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку передбаченому статтею 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
За вказаних обставин, здійснене у справі провадження не може вважатися законним з моменту його порушення.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що постанова місцевого господарського суду від 14.12.2010р., як прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, залишатись чинною не може та підлягає скасуванню, а справа - направленню на розгляд до господарського суду Одеської області.
Керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ „Спільне українсько-литовське підприємство „Лукат” Цехоцького С.В. задовольнити частково.
Постанову господарського суду Одеської області від 14.12.2010р. у справі №7/484-10-5027 - скасувати.
Справу направити на розгляд до господарського суду Одеської області .
Головуючий суддя Воронюк О.Л.
Суддя Єрмілов Г.А.
Суддя Лашин В.В.
Повний текст постанови підписано 14.11.2011р.