донецький апеляційний господарський суд
03.11.2011
Постанова
Іменем України
01.11.2011 р. справа №25/3
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Діброви Г.І.
суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф.
при секретарі Клименко К.О.
від позивача:ОСОБА_4 -особисто,
ОСОБА_5 -за дов. ВРА № 385499 від 19.01.11 р.
від відповідача:ОСОБА_6 -за дов. б/н від 0.05.10 р.,
ОСОБА_7 -за дов. б/н від 19.05.09 р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Маріуполь Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від10.02.2011 року
у справі№ 25/3 (суддя Бойко І.А.)
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Маріуполь Донецької області
до відповідачаЖитлово-комунального підприємства "Азовжитлокомплекс", м. Маріуполь Донецької області
провідшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям нежитлового приміщення, в розмірі 167208 грн. 40 коп.
У 2010 році Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Маріуполь Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Житлово-комунального підприємства "Азовжитлокомплекс", м. Маріуполь Донецької області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям нежитлового приміщення, в розмірі 167208 грн. 40 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.02.11 р. у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Маріуполь Донецької області було відмовлено.
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Маріуполь Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 10.02.11 р. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.05.11 р. провадження по справі було зупинено та призначено по справі комплексну судову будівельно-технічну та економічну експертизи, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.
23.09.11 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи № 2228/23 від 16.09.11 р., у зв»язку з чим ухвалою суду від 13.10.11 р. провадження по справі було поновлено.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 25/3 та наданих представниками сторін пояснень.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні із позовом до суду стверджував, що 31.10.10 р. нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належить йому на праві власності, разом з побутовим обладнанням, копирувальною технікою, меблями, що знаходилися в ньому, було залито гарячою водою із системи опалення з причин пориву трубопроводу опалення в підвалі під'їзду № 2 та розмиву цеглової стіни будинку.
Також позивач зазначав, що порив трубопроводу стався з вини відповідача, який своєчасно не замінив частину зношеного трубопроводу. Факт залиття приміщення з вини відповідача позивач підтверджує заявою від 01.11.10 р., актом на визначення матеріальної шкоди напівпідвального приміщення по пр. Перемоги від 04.11.10 р., фотографіями, актом на відкачку води з офісу та прибирання приміщення від 01.11.10 р., схемою залиття офісу.
Позивач вважає, що через залиття нежитлового приміщення йому було завдано матеріальної шкоди у розмірі 167108 грн. 40 коп. -вартість робіт з відновлювального ремонту та 100 грн. 00 коп. -вартість виготовлення кошторису на відновлювальний ремонт. Розмір завданої шкоди позивачем підтверджено кошторисом на відновлювальний ремонт від 10.11.10 р., відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1-1, трудовою угодою на виконання робіт по складенню кошторису від 01.11.10 р., актом приймання виконаних робіт за грудень 2010р., трудовою книжкою ОСОБА_8
Відповідач відмовився від відшкодування завданих позивачу збитків, у зв»язку з чим останній звернувся із позовом до господарського суду про відшкодування з відповідача матеріальної шкоди, завданої залиттям нежитлового приміщення, у розмірі 167208 грн. 40 коп.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:
У відповідності до частин 1 та 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Умовами виникнення зобов'язань по відшкодуванню шкоди, заподіяної майну фізичної або юридичної особи, є:
- виникнення шкоди;
- протиправні дії або бездіяльність, якою створена загроза заподіяння шкоди;
- причинний зв'язок між протиправною дією чи бездіяльністю та шкодою;
- вина.
Господарський суд правомірно встановив, що для покладення на особу зобов'язання з відшкодування шкоди необхідна наявність вищезазначених умов у сукупності. За відсутності хоча б однієї із умов зобов'язання з відшкодування шкоди не виникає.
Як стверджує позивач, порив трубопроводу стався з причини неналежного виконання відповідачем його обов»язків з своєчасного ремонту трубопроводу, але будь-яких належних та допустимих доказів цього суду першої інстанції надано не було, зокрема, не було надано, експертного висновку з встановлення причин пориву трубопроводу, дефектних актів, заявок, направлених відповідачу, з вимогою замінити частину зношеного трубопроводу тощо.
Донецький апеляційний господарський суд за власної ініціативи призначив по справі комплексну судову будівельно-технічну та економічну експертизи, проведення якої доручив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 2228/23 від 16.09.11 р. було встановлено, що в результаті візуального огляду трубопроводів центрального опалення у підвальному приміщенні 31-7, що належить на праві власності ОСОБА_4, та суміжним з ним підвальним приміщенням другого під»їзду, в якому розташовані комори мешканців, трубопровід опалення у підвальному приміщенні другого під»їзду, проходить упродовж зовнішньої стіни житлового будинку і далі через стіну в суміжне приміщення 31-7. У зв»язку з тим, що об»єкт дослідження на момент огляду видозмінений (виконані ремонтні роботи), визначити в якому саме місці та за якою причиною на дільниці заміненого трубопроводу опалення стався порив, не є можливим. Вартість ремонтно-будівельних робіт у підвальному приміщенні, що належить на праві власності ОСОБА_4, розташованому у житловому будинку АДРЕСА_1, пов»язаних із залиттям вказаного приміщення, з урахуванням вартості матеріалів, аналогічних, що прийшли у непридатність на момент проведення дослідження складає 66989 грн. 00 коп. У зв»язку з тим, що кошторис, наданий позивачем суду, виконаний з порушенням вимог державних будівельних норм України ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», зі значним завищенням об»ємів і витратами матеріалів за окремими позиціями, вартість ремонтно-будівельних робіт у розмірі, що заявлений позивачем, не відповідає фактичним витратам, необхідним для усунення наслідків залиття.
Частиною 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов»язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 цього кодексу.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, судова колегія вважає, що надані позивачем докази не підтверджують ані факт спричинення шкоди позивачу саме з вини відповідача в пориві трубопроводу, ані причинно-наслідковий зв'язок між діями/бездіяльністю відповідача та завданою шкодою. Також судова колегія, з урахуванням висновку експерта, вважає, що даним висновком не встановлено, з якої саме причини та в якому саме місці стався порив, у зв»язку з чим даний висновок розглядається судом лише, як один з доказів по справі. До того ж, як встановлено експертом, кошторис, наданий позивачем суду, виконаний з порушенням вимог державних будівельних норм України ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», зі значним завищенням об»ємів і витратами матеріалів за окремими позиціями, вартість ремонтно-будівельних робіт у розмірі, що заявлений позивачем, не відповідає фактичним витратам, необхідним для усунення наслідків залиття. Крім того, розмір матеріальної шкоди не може бути підтверджено кошторисом на відновлювальний ремонт від 10.11.10 р., виготовленим ОСОБА_8, оскільки з даного кошторису не вбачається, з чого виходив виготовлювач при розрахунку шкоди, якими нормативно-правовими актами керувався, на підставі якого документу виготовлювач уповноважений здійснювати такий кошторис. Ніяких змін предмету або підстави позову відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач до суду першої інстанції не надавав.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що господарським судом правомірно відмовлено позивачу у задоволенні його позовних вимог до Житлово-комунального підприємства "Азовжитлокомплекс", м. Маріуполь Донецької області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям нежитлового приміщення, в розмірі 167208 грн. 40 коп. через недоведеність позивачем його позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2011 р. у справі № 25/3 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2011 р. у справі № 25/3 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2011 р. у справі № 25/3 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді К.І. Бойченко
Л.Ф. Чернота
Надр. 5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5-ГС Дон. обл.
Ложка Н.Л.