33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"01" листопада 2011 р. Справа № 5019/2318/11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західтехрегіон"
до відповідача Публічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго" в особі структурного підрозділу Рівненська комерційна дільниця
про визнання частково недійсним рішення
Суддя Мамченко Ю. А.
Представники:
від позивача : представник не з'явився;
від відповідача : ОСОБА_1. (довіреність №04 від 15.04.2011 року)
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Західтехрегіон»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «АЕС Рівнеобленерго»в особі структурного підрозділу Рівненська комерційна дільниця з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним рішення комісії ПАТ «АЕС Рівнеобленерго»в особі структурного підрозділу Рівненська комерційна дільниця з розгляду актів про порушення користування електроенергією, оформленого протоколом №169 від 11.10.2011 року в частині розрахунку кількості недоврахованої електричної енергії за період 21.07.2011 року по 16.09.2011 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №3300107839172. Причин неявки в судове засідання не повідомив.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, мотивуючи наступним: акт про порушення ПКЕЕ №000487 від 05.10.2011 року складений в межах повноважень енергопостачаючої організації та відповідно до вимог чинного законодавства, крім того, відповідач зазначає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
При винесенні рішення суд
10.04.2009 року між ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго»(правонаступник ПАТ «АЕС Рівнеобленерго») в особі начальника Рівненської комерційної дільниці Голуба Миколи Тихоновича, (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Західтехрегіон»в особі директора Шевченка Тимура Івановича (Споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії за №1344, згідно якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з сумарною приєднаною потужністю 100 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх інших питань що не обумовлені цим Договором сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1997 року за №28.
05.10.2011 року представниками ПАТ «АЕС Рівнеобленерго»в особі структурного підрозділу Рівненська комерційна дільниця було проведено перевірку дотримання ТОВ «Західтехрегіон»правил користування електроенергією. За результатами перевірки складено Акт про порушення Правил користування електроенергією за №Р000489, у якому вказано, що споживач при користуванні електричною енергією за адресою м.Рівне, вул. Словацького, 4 порушив ПКЕЕ, недооблік електроенергії через підключення розетки поза приладом обліку.
У відповідності до акту №Р000489 від 05.10.2011 року зафіксовано самовільне підключення поза приладом обліку розетки, а у відповідності до Акту №Р000487 - самовільне підключення навантаження поза приладом обліку та зупинка лічильника.
Зазначені акти складені інженерами Рівненської комерційної дільниці ОСОБА_2 (посвідчення №359), ОСОБА_3 (посвідчення №1319), ОСОБА_4 (посвідчення №227), які у відповідності до п. 3.5 посадової інструкції №1 від 13.05.09 року мають право складати акти порушення.
Акти складено в присутності директора ВАТ ПМК-5 Ястремського В.Ф. - представника підрядної організації, що за договором із позивачем проводить будівельні роботи на об'єкті. Підрядник відмовився від підписання актів, про що в них є відповідна відмітка.
Відповідно до п.6.41 Правил у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.
Пунктом 6.42. Правил передбачено, що на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
11.10.2011 року в присутності представника позивача директора Шевченка Т. І. проведено засідання комісій по вказаних актах порушення. Шевченко Т. І. погодився із влаштуванням поза облікової розетки та підписав без заперечень протокол №169 від 11.10.11 року та не погодився із підключенням навантаження поза обліком - протокол №171.Комісією вирішено провести нарахування збитків по актам. Розмір збитків розрахувався відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 року №562 (надалі - Методика). Порядок нарахування визначено у розрахунках до актів, які були видані позивачу разом із копією протоколів 11.10.2011 року.
Позивач у позовній заяві просить суд визнати недійсним рішення комісії ПАТ «АЕС Рівнеобленерго»в особі структурного підрозділу Рівненська комерційна дільниця з розгляду актів про порушення користування електроенергією, оформлене протоколом №169 від 11.10.2011 року в частині розрахунку кількості недоврахованої електричної енергії за період 21.07.2011 року по 16.09.2011 року.
У постанові Верховного Суду України від 12.06.2007 року у справі №3/576н викладено правову позицію, згідно з якою: рішення комісії постачальника електричної енергії та протокол, яким воно оформлене, за своїми ознаками не належить до актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників відповідних правовідносин; такі рішення та протокол є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання Правил користування електричною енергією; зазначені акти можуть бути використані як докази у разі звернення постачальника електричної енергії з позовом до суду і підлягають оцінці останнім згідно з вимогами ст.43 ГПК України.
Водночас господарському суду необхідно враховувати викладене в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 року №01-08/369 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», відповідно до якого п.6.42 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року №28, згідно з Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 22.11.2006 року №1497 доповнено абзацом п'ятим, згідно з яким споживач має право оскаржити до суду рішення комісії протягом 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу.
Відповідно до ч.2 ст.20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Відповідно до положень ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
За приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст.235 Господарського кодексу України України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Ч.1 ст.236 Господарського кодексу України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо. Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у її першій частині, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості недооблікованої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні ч.2 ст.20 ГК України.
За ч.2 ст.237 цього Кодексу порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
За змістом ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Позивач, звернувшись з позовом по захист своїх порушених прав, обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки оскаржуване рішення, оформлене протоколом, не відноситься до актів ненормативного характеру, тобто індивідуальних актів.
Позивач оспорює рішення комісії постачальника електричної енергії як акт ненормативного характеру в розумінні ч.2 ст.20 ГК України, тоді як наведені вище положення Господарського кодексу України визначають, що рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією. Відповідно, у разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції, а сторона, заінтересована у стягненні оперативно-господарської санкції, - із заявою про стягнення цієї оперативно-господарської санкції, застосованої у встановленому порядку.
Про те, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є неправомірним, а вказаний протокол, не відноситься до актів ненормативного характеру, тобто індивідуальних актів, зазначено і в постанові Верховного Суду України від 29.11.2010 року №2-15/1783-2009 (прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах), яка встановлює, що рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості спожитої електроенергії є оперативно-господарською санкцією, у разі незгоди із застосуванням якої заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
Відповідно до ст.11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає вимогам чинного законодавства, господарський суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача. Судові витрати відповідно до вимог ст.49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити
Суддя Мамченко Ю. А.
Повний текс рішення суддею підписаний «07» листопада 2011 року
< Текст > < Текст > < Текст >