91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
26.10.11 Справа № 19/129/2011
Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю „Данко Технолоджис”, м.Донецьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецхімбуд", м.Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 38709 грн. 03 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача -представник не прибув.
Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 37900,00 грн., пені у розмірі 577,81 грн., 3 % річних у сумі 115,62 грн., інфляційних нарахувань у сумі 115,60 грн.
Сторони не скористались наданим їм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечили участі повноважних представників у судовому засіданні, хоча були належним чином повідомлені про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірників всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.
Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п.19) ... дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на час розгляду справи.
Неприбуття у судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.
Відповідач позов не оспорив, доказів перерахування заборгованості не надав.
24.10.2011 на адресу суду надійшло клопотання відповідача № 106 від 20.10.2011, в якому він підтримав позовні вимоги та просить розглядати справу без участі його представника. Дане клопотання було розглянуто та задоволено судом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецхімбуд" (продавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Данко Технолоджис (покупець, позивач) 08.06.2011 був укладений договір № 08/06, за умовами якого продавець зобов"язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець -прийняти товар та оплатити продавцю його вартість відповідно до умов договору.
Договір набуває чинності від дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2011. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від обов"язку належного виконання зобов"язань, що виникли в період його дії та від відповідальності за їх невиконання, визначеної договором (п.6.1 договору).
Відповідно до п.1.2 договору найменування товару та його кількість, ціна одиниці товару та його загальна вартість, інші необхідні істотні умови зазначаються у специфікаціях, які є невід"ємною частиною договору.
На виконання умов договору 08.06.2011 сторони підписали специфікацію № 1 на суму 37900,00 грн. з ПДВ (а.с.11).
Згідно до п.3.1 та специфікації № 1 сторони домовились, що оплата товару здійснюється на умовах 100% передплати.
Відповідно до п.3.4 договору 08.06.2011 продавець виставив покупцю рахунок-фактуру № СФ-0000006 від 08.06.2011 на суму 37900,00 грн. (а.с.12).
10.06.2011 покупець здійснив оплату зазначеного рахунку (а.с.13).
Як вбачається з розділу 2 "Умови поставки", базові умови поставки товару: FCA- склад покупця м.Докучаєвськ, вул.Індустріальна, 3 (інтерпретація термінів згідно ІНКОТЕРМС-90) (п.2.1 договору).
Поставка товару покупцеві здійснюється узгодженими партіями протягом 3-5 днів після отримання відповідної його заявки, якщо інше не обумовлено додатковою угодою сторін (п.2.2 договору).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вбачається з приписів ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, відповідач свої договірні зобов”язання не виконав, поставку товару не здійснив.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.
Згідно п.1 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно ст.220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитись від прийняття виконання.
Відповідно до ч.3 ст.612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобов'язань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань.
Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов"язань з поставки товару, позивач відповідно до приписів законодавства має право відмовитись від прийняття товару та вимагати повернення попередньої оплати.
За правилами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи відсутність письмової згоди сторін щодо повернення відповідачем попередньої оплати, здійсненої за умовами договору, та строків такого повернення, при визначенні вказаного строку слід керуватись приписами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.
01.07.2011 позивач направив на адресу відповідача претензію від 30.07.2011 № 51 (а.с.14), в якій він висунув вимогу про повернення перерахованих коштів та сплати штрафних санкцій, з причини невиконання умов договору останнім. Дану претензію відповідач отримав 06.07.2011, що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення № 8300111731872 (а.с.15), але залишив її без відповіді та задоволення.
Згідно з п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
В силу ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивач з посиланням на п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" та п.6.6 договору нарахував відповідачу до сплати пеню у розмірі 577,81 грн.
Але позивач не врахував, що Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань; суб"єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -суб"єкти підприємницької діяльності; ст.1 цього Закону передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а ст.3 передбачає лише розмір пені.
А як вбачається з умов договору, сторони взагалі не визначили такого види відповідальності як пеня за не виконання відповідачем зобов"язань стосовно поставки товару.
На підставі вищевикладеного, у задоволенні вимог щодо стягнення пені слід відмовити.
Також позивач, посилаючись на норми ст.ст.693, 536, 625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу до стягнення 3% річних у розмірі 115,62 грн. та інфляційні витрати у розмірі 115,60 грн.
Господарський суд вважає дані вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ст.625 Цивільного кодексу України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов"язання, тобто передбачені даною нормою проценти є видом цивільно-правової відповідальності. Відповідач за умовами договору мав зобов"язання лише з поставки товару. Не повернення попередньої оплати не є порушенням договірного зобов"язання в розумінні ст.611 Цивільного кодексу України.
Що стосується посилань позивача на ст.693 та 536 Цивільного кодексу України, то данні норми передбачають правові наслідки невиконання продавцем обов"язку щодо передачі товару, за який він одержав попередню оплату від покупця, у вигляді сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, розмір яких може встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.
Оскільки сторонами у договорі не передбачений розмір процентів, які слід сплатити за користування чужими грошовими коштами у задоволенні вимог стосовно стягнення 3% річних та інфляційних витрат слід відмовити.
За вказаних обставин, вимоги позивача підлягають до задоволення частково.
Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 26.10.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Данко Технолоджис”, м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецхімбуд”, м.Сєвєродонецьк Луганської області задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецхімбуд”, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Гагаріна, б.106, кв.109, код 31845491 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Данко Технолоджис”, м.Донецьк, вул.Артема, б.95, код 35780847 передплату у розмірі 37900 грн. 00 коп., державне мито у сумі 379 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 231 грн. 07 коп., видати наказ позивачу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 31.10.2011
Суддя Т.В. Косенко