91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
27.10.11 Справа № 14/166к/2011.
Розглянувши матеріали справи за позовом
ОСОБА_1, м. Краснодон Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-М", м. Краснодон Луганської області
про визнання недійсними рішення загальних зборів
Суддя: Старкова Г.М.
за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.
у присутності представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 1841 від 22.09.11;
від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 15 від 01.08.2011.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 12.10.2011 справу №14/166к/2011 передано на розгляд судді Старковій Г.М. у зв'язку з хворобою судді Лісовицького Є.А.
Суть спору: позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним рішення, прийняте загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-М" від 22.07.2009, яке оформлене протоколом № 18 від 22.07.2009.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зданого до суду 03.10.2011. Зокрема, відповідач зазначив, що всі учасники товариства, що приймали участь у загальних зборах 22.07.2009, були зареєстровані у журналі реєстрації, з якого вбачається, що позивач була присутня на оскаржуваних зборах. Крім того, у відзиві було вказано, що на оскаржених зборах приймалося рішення про укладання додаткової угоди до кредитного договору від 10.07.2009 № КЮ-002, якою збільшити суму кредиту до 21 000 000 грн., яке жодним чином не порушує права та інтереси позивача.
Представник відповідача надав лист, зданого у судовому засіданні 27.10.2011, яким просить залучити до матеріалів справи копію Статуту ТОВ "Д-М", що був чинним на момент прийняття оскаржуваного рішення та додаткові пояснення. Надані документи судом розглянуті та долучаються до матеріалів справи.
Представник позивача надав у судовому засіданні 27.10.2011 клопотання, згідно ст. 22 ГПК України, яким просить суд залучити до матеріалів справи копію свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_4 Вказані документи долучаються до матеріалів справи.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-М" від 22.07.2009, які оформлені протоколом № 18 від 22.07.2009 проведено з порушенням норм ст. 61 Закону України “Про господарські товариства”, а саме, що позивача не було повідомлено про скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-М».
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Згідно п.1.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-М” ( далі- Статут), Товариство створено на підставі рішення прийнятого учасником (рішення № 1 від 25.04.2006).
Учасниками товариства з обмеженою відповідальністю “Д-М” станом на день проведення оскаржуваних зборів та на даний час є громадянин України ОСОБА_1 (колишнє прізвище - ОСОБА_1 та Компанія Falcon Trading Limited (п. 2.1 розділу 2 Статуту).
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 26.01.2010 серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 після реєстрації розірвання шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_1.
Згідно із п. 4.2 розділу 4 Статуту (в редакції, чинній станом на день проведення оскаржуваних зборів) статутний капітал утворено учасниками товариства і розподілено таким чином:
- ОСОБА_1 -1 595 235 грн. 03 коп. (3% статутного капіталу);
- Компанія Falcon Trading Limited -49 095 170 грн. 68 коп. (97% статутного капіталу).
На оскаржуваних зборах, призначених на 22.07.2009, було прийнято рішення за наступним порядком денним:
1. Збільшення суми кредиту Товариства у ВАТ “Діапазон-Максимум Банк”.
За результатами загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-М” складено протокол № 18 від 22.07.2009 (а.с. 21).
В зазначеному протоколі вказано, зокрема, наступне:
- Присутні:
1. ОСОБА_1 (нині ОСОБА_1 - учасник ТОВ“Д-М” -1 595 235 голосів;
2. Компанія Falcon Trading Limited - учасник ТОВ“Д-М” -51 579 265 голосів.
- По першому питанню голосували:
за -53 174 501 голос;
проти -немає;
утримався -немає.
- Постановили: ТОВ “Д-М” укласти з ВАТ “Діапазон-Максимум Банк” додаткову угоду до кредитного договору від 10.07.2009 № КЮ-002, за якою збільшити суму кредиту до 21000000 грн. 00 коп.
Відповідно до журналу реєстрації учасників загальних зборів ТОВ “Д-М” до протоколу № 18 загальних зборів учасників від 22.07.2009 на зборах були присутні учасники ТОВ “Д-М”, які володіють у сукупності 100% статутного капіталу товариства, що становить 100% голосів загальної кількості всіх учасників товариства. Вказаний журнал підписано лише головою та секретарем зборів (позивачем не підписувався).
Разом з тим, за наявними в матеріалах справи задокументованими відомостями (журнал реєстрації та протокол зборів) позивач була присутня на загальних зборах. Будь-яких доказів про те, що позивач не приймала участі у зборах і знаходилася на той час в іншому певному місці суду не надано.
У відповідності зі ст. 60 Закону України “Про господарські товариства” загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.
Отже, на оскаржуваних зборах був встановлений законодавством кворум незалежно від присутності на них позивача.
У пункті 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 N 13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” зазначено зокрема наступне.
При розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.
При цьому, наведено перелік безумовних підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону, до яких не віднесено визначені позивачем підстави позову у даній справі.
Далі в зазначеному пункті вказано, що при вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Також, в пункті 21 вказаної Постанови Пленуму Верховного суду України зазначено, що при вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.
Позивачем не доведено та ніяким чином не обґрунтовано, що нібито його відсутність на оскаржуваних загальних зборах вплинула на прийняття саме такого оскаржуваного рішення.
При цьому, також слід відзначати, що розмір частки позивача у статутному капіталі товариства становить 3%, тоді як у іншого учасника 97%.
Отже, розмір частки позивача не дозволяв їй вплинути на результат голосування при ухваленні оскаржуваного рішення зборів, тобто все одно було б ухвалено таке саме рішення, навіть якби позивач і не була присутня на зборах чи голосувала б проти.
Не наведено позивачем і будь-яких аргументів, за яких і іншому учаснику не слід було голосувати за таке рішення.
Також, крім вищенаведеного мотивування слід зазначити, що відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 N 13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів”суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Доводи позивача не можуть бути підставами задоволення його позову виходячи з того, що позивачем при подачі позову та до початку розгляду справи по суті взагалі не обґрунтовано порушення його прав оскаржуваним рішенням та не надано доказів, які б могли свідчити про вплив обставин, якими мотивує позивач свої вимоги, на прийняття оскаржуваного рішення.
Доводи представника позивача висловлені в цьому контексті у судовому засіданні 26.10.2011 про те, що після проведення оскаржуваних зборів позивач не отримувала дивіденди, судом відхиляються з наступних підстав.
На запитання суду про те, чи отримувала позивач дивіденди до ухвалення оскаржуваного рішення, укладення кредитного договору та додаткової угоди до нього, представник позивача відповіла, що ні, не отримувала. Отже, оскаржуване рішення, укладені кредитний договір та згодом додаткова угода до нього не вплинули на права позивача щодо отримання дивідендів від діяльності товариства.
Також, відхиляються і доводи про те, що укладення кредитного договору, а потім і додаткової угоди до нього на підставі оскаржуваного рішення мало негативні фінансові наслідки для товариства відповідача.
Перш за все, слід відзначити, що наведені доводи не були визначені підставами позову, ані в позовній заяві, ані згодом - до початку розгляду справи по суті, який відбувся в першому судовому засіданні 12.09.2011.
По суті питання позивачем не надано жодних доказів, що могли свідчити про погіршення фінансово-економічного стану підприємства після ухвалення оскаржуваного рішення чи укладення кредитного договору та додаткової угоди до нього.
Більше того, навіть якби в наведений період дійсно стан підприємства був гірше ніж раніше, то не наведено жодного обґрунтування з належними доказами щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між оскаржуваним рішенням та станом підприємства.
Кредитний договір було укладено Товариством 10.07.2009. Відповідно до п. 1.2 договору кінцевий термін погашення кредиту 09.07.2010.
Додаткова угода № 1 укладена 24.07.2009 до кредитного договору від 10.07.2009 № КЮ-002, за якою лише збільшено розмір наданого кредиту до 21 000 000 грн. 00 коп.
Відповідачем надано пояснення, що станом на даний час вказаний договір в судовому порядку не оскаржувався, нечинним не визнавався, спори про стягнення з товариства штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання умов договору в судових інстанціях не розглядалися.
Метою видачі кредиту було фінансування відповідачем витрат, пов'язаних з поточною діяльністю (п. 1.3 договору).
З наведеного не вбачається погіршення стану підприємства після ухвалення зборами оскаржуваного рішення та укладення кредитного договору та додаткової угоди до нього, а, навпаки, кредит отримувався за для поліпшення ситуації на підприємстві.
Таким чином, позивачем не доведено настання негативних наслідків для підприємства у зв'язку з прийняття зборами оскаржуваного рішення та відповідно жодним чином не доведено і порушення таким рішенням прав позивача.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип змагальності. При цьому, також вказано, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивачем не надано доказів на обґрунтування правильності його позиції та підтвердження фактів, які могли б бути підставами визнання недійсним оскаржуваного рішення загальних зборів.
На підставі вищевикладеного у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення, прийняте загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-М" від 22.07.2009, яке оформлене протоколом № 18 від 22.07.2009 слід відмовити повністю.
У судовому засіданні 27.10.2011 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати сплачені позивачем у складі: державного мита у сумі 85 грн. 00 коп., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп. покладаються на позивача у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позовних вимог відмовити.
2.Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Повний текст рішення складено -01.11.2011
Суддя Г.М. Старкова