91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
27.10.11 Справа № 6/167/2011
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Сервіс”, м. Гадяч Полтавської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськмультітранс”, м. Луганськ
про стягнення 15 365 грн. 36 коп.
Суддя Василенко Т.А.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, дов. № 1-312 від 01.03.2011;
від відповідача - директор Усіков Д.А., паспорт серії НОМЕР_1, виданий 11.12.1997;
Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 15 365 грн. 36 коп., в тому числі: борг в сумі 9 039 грн. 00 коп., штрафні санкції за понаднормативний вантаж 1141 грн. 50 коп., витрати за надані послуги за охорону перевезення вантажу у сумі 1 971 грн. 98 коп., пеня у сумі 3 212 грн. 88 коп.
Відповідач за відзивом на позовну заяву проти позову заперечує та зазначає, що 09.06.09 між сторонами у справі був укладений договір про надання автопослуг у міжнародному сполученні № ТР/09/06/09. Згідно заявки № 99 від 17.06.09 відповідач зобов'язався виконати міжнародне перевезення за маршрутом м. Запоріжжя (Україна) - м. Мариямполе (Літва). Всупереч умовам договору та вказаної заявки водій позивача, який здійснював перевезення, припустив порушень щодо митного оформлення вантажу, але відповідач не був повідомлений про даний факт. На підставі вказаного при прибутті автомобіля на митний перехід виникли проблеми щодо конвоювання вантажу на території України та вантаж був доставлений невчасно, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позивачем були припущені порушення умов договору та останньому нараховані штрафні санкції.
Представник позивача з доводами відповідача не погодився та надав усні пояснення.
Розглянувши матеріали справи, суд
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.
Між сторонами у справі було укладено угоду № ТР/09/06/09 від 09.06.09 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. Позивачем умови договору були виконані належним чином та відповідачу було направлено необхідний комплект документів, що підтверджував доставку вантажу, а саме: міжнародна накладна, податкова накладна, акт виконаних робіт. Відповідач був зобов'язаний оплатити надані послуги протягом 15 днів з моменту отримання вказаного пакету документів, що останнім зроблено не було, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 9 039 грн. 00 коп. Оскільки вказана сума відповідачем оплачена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким, окрім основного боргу просить стягнути штрафні санкції за понаднормативний вантаж 1141 грн. 50 коп., витрати за надані послуги за охорону перевезення вантажу в сумі 1 971 грн. 98 коп. та пеню в сумі 3 212 грн. 88 коп.
Відповідач позовні вимоги оспорив з підстав, наведених у відзиві та вказаних вище.
Оцінивши матеріали справи та доводи представника позивача у їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
09.06.09 між ТОВ «Тран-Сервіс»(позивач у справі) як «Довірителем»і ТОВ «Луганськмультітранс»(відповідач у справі) як «Повіреним»був підписаний договір-доручення № ТР/09/06/09 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.
За умовами вказаного договору позивач -«Перевізник»за договором доручає, а відповідач -«Експедитор»за договором приймає на себе зобов'язання здійснювати пошук та підбір вантажовласників з метою забезпечення експортно-імпортними вантажами транспортні засоби перевізника для міжнародного перевезення.
Положення вказаного договору містять елементи договору про надання послуг з перевезення вантажу та транспортного експедирування.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона зобов'язується за завданням другої сторони надати відповідні послуги, а інша сторона зобов'язується оплатити вказані послуги.
Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно розділу 2 договору відповідач здійснює відповідні послуги за дорученням позивача та виступає від імені останнього.
Розділом 3 договору сторони передбачили, що відповідач надає позивачу заявки на перевезення вантажу, а позивач -підтверджує приймання заявок, забезпечує подачу під завантаження транспортний засіб.
Згідно п. 4.4 договору порядок і строки оплати оговорюються у разовій заявці, що направляється перевізнику перед конкретним перевезенням.
Згідно п. 4.5 договору оплата послуг перевізника здійснюється експедитором на підставі належним чином оформлених оригінала або ксерокопії GMR з печатками про отримання вантажу і оригіналів рахунку, податкової накладної, акта виконаних робіт.
Відповідно до п. 9.1 договору цей договір, доповнення до нього або інші документи, підписані і передані факсом, мають рівну з оригіналами юридичну силу.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач фактично доставив певний ватаж за маршрутом узгодженим із позивачем, але не вбачається на підставі якої заявки, за яку плату та у які строки.
Так, як на обґрунтування заявлених вимог, позивачем до справи надана копія заявки-додатку №99 від 17.06.09 (отриманого останнім факсимільним зв'язком) за яким зазначений маршрут перевезення вантажу, строк завантаження та доставки, а також зазначено, що умови оплати 9039,00 грн. плюс конвой за квитанцією (в гривнях по курсу НБУ на день виставлення рахунку і надання факсокопії ЦМР) протягом 15-банківських днів після отримання повного пакету документів :GMR (оригінал і копію з печатками перевізника) договору, рахунку, податкової накладної, актів виконаних робіт . Крім цього, за заявкою експедитором були оговорені додаткові умови.
Також за текстом заявки наданої позивачем строк доставки вантажу на місце розвантаження -29.06.09.
Зазначена заявка була надана позивачем у копії та вказано, що вона отримана факсимільним зв'язком.
Разом з цим, відповідачем до суду надана заявка за вказаним номер та датою в оригіналі та факсимільна копія з підписами та печатками позивача де зазначено, що умови оплати: 850 євро ( в гривнях по курсі НБУ на день виставлення рахунку і надання факсокопії ЦМР) протягом 15-ти банківських днів після отримання повного пакету оригіналів документів:
GMR (оригінал і копію з печатками перевізника) договору, рахунку, податкової накладної, актів виконаних робіт (попередньо переданих факсом).
За текстом заявки, наданої відповідачем строк доставки вантажу на місце розвантаження -24.06.09.
В даному випадку сторонами до суду були надані різні за текстом договори-заявки №99 від 17.06.09, у зв'язку з чим вказані документи не приймаються судом в якості доказів по даній справі. Тобто, в даному випадку неможливо визначити правомірність доводів однієї чи другої сторони.
Так, згідно умов договору про надання послуг відповідні послуги надаються на підставі додаткових заявок які і містять певні умови оплати. В даному випадку вартість послуг з перевезення сторонами визначена не була та позивачем не надано суду доказів правомірності нарахування відповідачу плати за надані послуги в сумі 9039 грн. 00 коп.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 9039 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають.
Разом з цим, позивачем до стягнення заявлені штрафна санкції за понаднормативний вантаж у сумі 1 141 грн. 50 коп.
Відповідно до п. 6.2 договору, у випадку перевищення ваги брутто, понад вказаної у підтвердженої перевізником заявки, експедитор відшкодовує перевізнику підтверджені документально суми штрафів і зборів за перевищення припустимої загальної маси автопоїзду або навантаження на транспортний засіб.
Як свідчить текст заявки № 99 маса вантажу 21 т, але фактично перевезено було 21271 т. В той же час, позивачем взагалі не було надано суду доказів сплати штрафів та зборів, пов'язаних із перевезенням надмірної маси вантажу, розмір яких повинен відшкодувати відповідач. Також позивачем не визначено з чого ж саме складається заявлена до стягнення штрафна санкція за понаднормативний вантаж у розмірі 1 141 грн. 50 коп.
Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 3 212 грн. 88 коп. слід зазначити, що в наданому позивачем розрахунку, пеня нарахована за період з 12.08.09 по 11.08.11.
Відповідно до п.6.3 договору про надання послуг у випадку прострочки платежу винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
В силу ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В даному випадку позивачем пеня нарахована неправомірно, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вказані положення, позивач при зверненні з позовом мав обґрунтувати свої вимоги поданими суду доказами, а відповідач -спростувати доводи позивача.
В даному випадку, позивач не довів позовні вимоги належним чином, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 ГПК України суд , -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.
Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 01.11.2011.
Суддя Т.А.Василенко