01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"07" листопада 2011 р. Справа № 13/150-11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «УКРЛІФТ», м. Київ
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Княжицьке", Київська область, Броварський район, с. Княжичі
про стягнення 99373,81 грн.
Суддя С.Ю. Наріжний
Представники:
від позивача: Кравцов О.В. - паспорт НОМЕР_1 від 04.02.2000р.;
від відповідача: не з'явився;
До господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вольф Систем Україна»(далі - позивач) з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке»(далі - відповідач) про стягнення 99 373,81 грн., з яких: 52 431,78 грн. 30% річних за користування позикою, 27 298,85 грн. штрафні санкції, 5 243,18 грн. 3% річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами та 14 400,00 грн. інфляційні нарахування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачено позивачу 144 000,00 грн. заборгованості згідно рішення господарського суду Київської області від 06.10.2010 р. по справі № 22/145-10. В свою чергу, позовні вимоги по справі № 22/145-10 позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору позики від 06.07.2009 р. У зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем позивачу грошових коштів згідно договору позики від 06.07.2009 р. та згідно рішення господарського суду Київської області від 06.10.2010 р. по справі №22/145-10 позивач просить суд стягнути з відповідача 30% річних за користування позикою, штрафні санкції, збитки від інфляції та 3% річних за період з 07.07.2010 р. по 22.09.2011 р.
У відзиві на позов від 17.10.2011 р. відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що він ніколи не укладав жодних цивільно-правових угод з позивачем і не має перед ним жодних зобов'язань та не давав згоди жодному суб'єкту цивільно-правових відносин на передоручення своїх прав і обов'язків за угодою, де однією із сторін є СТОВ «Княжицьке».
Також відповідач посилається на те, що Позикодавець не виконав своїх зобов'язань у повному обсязі, так як передав Позичальнику не всю суму позначену у п. 1 Договору позики. Крім того, відповідач зазначає про те, що Договір позики на суму 150 000,00 грн. від 06.07.2009 р. є фіктивним посилаючись на порушення вимог п. 6 положення Договору позики (зокрема п. 1) вказуючи на те, що Договір позики вміщує в собі обман, який має істотне значення і свідомо при хований сторонами від нотаріуса.
24.10.2011 р. представником позивача було подано клопотання від 24.10.2011 р. №24 про здійснення зміни назви позивача у справі, а саме, змінити назву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольф Систем Україна»на Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «УКРЛІФТ», в зв'язку з виробничою необхідністю. Нове повне найменування позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «УКРЛІФТ».
Відповідна зміна назви підтверджується:
- витягом з протоколу Загальних зборів Учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Вольф Систем Україна»від 12 жовтня 2011 року № 06;
- змінами до статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «УКРЛІФТ»;
- витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.
З урахуванням наведеного господарський суд на підставі ст. 25 ГПК України здійснює зміну назви позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольф Систем Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «УКРЛІФТ».
В судовому засіданні 17.10.2011 р. було оголошено перерву до 07.11.2011 р. на 12.00.
Представник відповідача в судове засідання 07.11.2011 р. не з'явився. Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду. Згідно зі ст.75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для розгляду справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд,-
Між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Княжицьке” та ОСОБА_1 укладено Договір позики від 06 липня 2009 року, який посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. та зареєстрований в реєстрі за №736 (далі -Договір позики).
Згідно пункту 1 Договору позики Відповідач отримав від ОСОБА_1., а ОСОБА_1. передав у власність Відповідачу гроші в сумі 150000,00 грн., що за курсом НБУ (7,63) станом на 06 липня 2009 року 19659,23 доларів США з нарахуванням відсотків за користування вказаних коштів у розмірі 30% річних та індексу інфляції за весь час.
Як передбачено пунктом 2 Договору позики сторони за цим Договором домовились про те, що остаточний розрахунок повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 06 вересня 2009 року.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).
Так, між ОСОБА_1. та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вольф Сістем Україна” 26 травня 2010 року укладено Договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3. та зареєстрований в реєстрі за №429 (далі -Договір відступлення права вимоги).
Відповідно до пункту 2.1 Договору про відступлення права вимоги ОСОБА_1. відступив позивачу право вимагати і отримувати від товариства з обмеженою відповідальністю “Княжицьке”(Відповідача) суму позики в розмірі 15000,00 грн., отриману Відповідачем від ОСОБА_1 за Договором позики від 06 липня 2009 року, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2.; право вимагати і отримувати від Відповідача сплати 30% річних та індексу інфляції за весь період фактичного користування отриманими за Договором позики коштами; право вимагати і отримувати від Відповідача сплати штрафної санкції в розмірі 0,5% за кожен день прострочення повернення суми позики за Договором позики, починаючи з 07 вересня 2009 року, передбачене пп. “а” п. 2 Договору позики; право вимагати та отримувати від Відповідача відшкодування передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних нарахувань від несвоєчасно сплаченої суми за весь період прострочення оплати Відповідачем за Договором позики з моменту укладення Договору позики до моменту остаточного розрахунку Відповідача за Договором позики.
Відповідно до пункту 3 Договору про відступлення права вимоги з моменту укладення цього Договору та набрання ним чинності: всі вказані в пунктах 2.1. -2.5. цього Договору права для ОСОБА_1. припиняються, натомість названі права з такого моменту виникають у товариства з обмеженою відповідальністю “Вольф Систем Україна”.
Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що зазначені вище обставини були досліджені судом в межах справи №22/145-10, що розглядалась господарським судом Київської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Вольф Систем Україна” до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Княжицьке” про стягнення 436930,91 грн., що складає 150000,00 грн. основного боргу, 45000,85 грн. відсотків за користування позикою, 227250,00 грн. штрафних санкцій, 3735,62 грн. 3% річних та 10944,44 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги по справі № 22/145-10 позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору позики від 06.07.2009 р.
Рішенням господарського суду Київської області від 06.10.2010 р. по справі №22/145-10 позов задоволено частково; стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке»(код 32277523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольф Систем Україна»(код 35557510) 144000,00 грн. заборгованості, 43081,65 грн. відсотків за користування позикою, 9936,00 грн. інфляційних втрат, 24334,03 грн. пені, 3586,19 грн. 3% річних, а також судові витрати: держмито у розмірі 2249,38 грн. та 223,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в інших вимогах у позові відмовлено.
Як встановлено судом, рішення сторонами не оскаржувалось та є чинним станом на день розгляду справи, а тому безпідставними є заперечення відповідача викладені у відзиві на позов, оскільки позовні вимоги в межах даної справи ґрунтуються на обставинах встановлених рішенням господарського суду Київської області від 06.10.2010 р. по справі №22/145-10 та не повинні доводитись знов.
25 жовтня 2010 року за заявою позивача головним державним виконавцем відділу ДВС Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу господарського суду Київської області № 22/145-10, виданого 20.10.2010р. про стягнення з боржника - СТОВ «Княжицьке»227 410 грн., 59 коп. на користь стягувача -позивача.
Як зазначає позивач на час подання позовної заяви вищезазначений наказ не виконано, позивач не отримав від відповідача грошові коштів, про що свідчить довідка з AT «ОТП Банк»про відсутність розрахунків між позивачем і відповідачем з 01.07.2010р. по 20.09.2011р.
Таким чином, перебіг користування відповідачем позикою у розмірі 144 000,00 грн. продовжився з 07.07.2010 року.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В зв'язку з тим, що відповідачем не сплачено позивачу своєчасно кошти в сумі 144 000,00 грн. згідно рішенням господарського суду Київської області від 06.10.2010 р. у справі №22/145-10 позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі договору позики від 06.07.2009 р. 30% річних за користування позикою у сумі 52431,78 грн., 3% річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами у сумі 5243,18 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 14 400,00 грн., які нараховані за період з 07.07.2010 р. по 22.09.2011 р.
Оскільки розрахунок позивача 30% річних за користування позикою у сумі 52 431,78 грн., 3% річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами у сумі 5 243,18 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 14 400,00 грн. є арифметично вірним та обгрунтованим, то вимоги позивача підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96-ВР нарахована пеня за період з 07.07.2010 р. по 22.10.2011 р. в розмірі 27 298,85 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, вказана стаття визначає термін за який нараховуються штрафні санкції.
У зв'язку із зазначеним кінцевою датою до якої позивач може нараховувати штрафні санкції у вигляді пені з урахуванням положень п. 6 ст. 232 ГК України згідно договору враховуючи період прострочення з 07.09.2009 р. є 07.03.2010 р.
Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача 27298,85 грн. пені за період з 07.07.2010 р. по 22.09.2011 р. необґрунтованою, оскільки позивач не має права нараховувати пеню за вказаний період.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке»(07455, Київська обл., Броварськиц р-н, с. Княжичі, вул. Лагунової, б. 107, код 32277523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «УКРЛІФТ» (03115, м. Київ, вул. М. Котельникова, б. 23, код 35557510) 52 431 (п'ятдесят дві тисячі чотириста тридцять одну) грн. 78 коп. відсотків за користування позикою, 14 400 (чотирнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 5 243 ( п'ять тисяч двісті сорок три) грн. 18 коп. 3% річних, а також судові витрати: 720 (сімсот двадцять) грн. 75 коп. державного мита та 171 (сто сімдесят одну) грн. 17 коп. витрат за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 27298,85 грн. пені відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Ю. Наріжний
Дата виготовлення та підписання рішення 11.11.2011 р.