"11" жовтня 2011 р. м. Київ К/9991/28861/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Федорова М.О.
Шипуліної Т.М.
при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року
у справі № 2а-10065/10/2670
за позовом Приватного підприємства «Полімет»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
Приватне підприємство «Полімет»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001752306/0 від 03 березня 2010 року, № 0001762306/0 від 03 березня 2010 року, № 0001752306/1 від 04 червня 2010 року, № 0001762306/1 від 04 червня 2010 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано безтоварністю господарських операцій, здійснених між ПП «Полімет»та Приватним підприємством «Арон-Трейд».
Зазначений висновок Окружним адміністративним судом м. Києва зроблено, зокрема, на підставі пояснень свідка -директора ПП «Арон-Трейд»- ОСОБА_5, відповідно до яких він ніяких товарно-матеріальних цінностей контрагентам не поставляв, а лише займався оформленням бухгалтерських документів (накладних, податкових накладних, договорів на поставку товарів).
Також, на думку суду першої інстанції, підприємства, які зазначені у товарно-транспортних накладних перевізниками товару мають ознаки фіктивних, оскільки, їх Свідоцтва платника податку на додану вартість анульовано, а наймані працівники - відсутні.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року апеляційну скаргу ПП «Полімет»задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2010 року скасовано та постановлено нову, якою позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2010 року.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення -суду апеляційної інстанції -без змін.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «Полімет»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт № 81/23-6/32912448 від 22 лютого 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001752306/0 від 03 березня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 817 251,00 грн. (544 834,00 грн. -основний платіж, 272 417,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 0001762306/0 від 03 березня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 539,00 грн. (4 359,00 грн. -основний платіж, 2 180,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).
За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення -без змін.
Також, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001752306/1 від 04 червня 2010 року та № 0001762306/1 від 04 червня 2010 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум згідно договорів, укладених між ПП «Полімет»та ПП «Арон-Трейд».
Зазначений висновок податковим органом зроблено у зв'язку з безтоварністю та фіктивністю господарських операцій, здійснених між позивачем з ПП «Арон-Трейд», яке, на думку ДПІ у Печерському районі м. Києва, має ознаки фіктивного підприємства.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП «Полімет»в особі директора ОСОБА_6 (покупець) та ПП «Арон-Трейд»в особі директора ОСОБА_5 (постачальник) укладено договори № 72/06 від 28 квітня 2006 року та № 07/13-1 від 06 лютого 2007 року, предметами яких є постачання брухту чорних металів, напівфабрикатів з чорних металів, металевих виробів та інше.
На виконання умов договору, ПП «Арон-Трейд»виписано на адресу позивача податкові накладні, накладні та приймально-здавальні акти, а позивачем, поставлений на його адресу товар, оплачено в повному обсязі в безготівковій формі.
Перевезення товару відповідно до товарно-транспортних накладних здійснювали: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автовіппостач» (договір № 07/09-2 від 01 лютого 2007 року за період з 01 лютого 2007 року по 26 лютого 2007 року), Товариство з обмеженою відповідальністю «Розтек»(договір № 07/09-9 від 01 лютого 2007 року за період з 01 березня 2007 року по 22 червня 2007 року), Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ТК»(договір № 07/77-2 від 02 липня 2007 року за період з 01 серпня 2007 року по 17 грудня 2007 року), Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Алінекс XXI»(договір № 08/01-1 від 10 січня 2008 року за період з 04 січня 2008 року по 21 січня 2008 року).
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач має всі належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій з ПП «Арон-трейд», зокрема, приймально-здавальні акти, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення на безготівкове перерахування грошових коштів.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Порядок) визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Згідно з пунктом 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 18 Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що, оскільки, у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, виписані на його адресу ПП «Арон-Трейд», то сума податку на додану вартість, сплачена в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей, правомірно віднесена до складу податкового кредиту.
Крім того, колегія суддів вважає, що Київський апеляційний адміністративний суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що податкові накладні підписані директором ПП «Арон-трейд», який не має жодного відношення до діяльності зазначеного підприємства підприємства, не можуть бути прийняті до уваги, адже, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію, директором ПП «Арон-трейд»зазначено саме ОСОБА_5
Також, судом апеляційної інстанції при дослідженні доказів спростовано висновок суду першої інстанції, покладений ним в основу рішення, про фіктивність підприємств-перевізників, оскільки, як встановлено Київським апеляційним адміністративним судом, в матеріалах справи відсутні докази анулювання Свідоцтв платника податку на додану вартість зазначених підприємств, а згідно з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП «Авто ресурс-2000», ТОВ «Компанія Алінекс XXI», ТОВ «Транспортна компанія «ТК» навіть на час розгляду справи у суді першої інстанції не були виключені з Єдиного державного реєстру.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.
Федоров М.О.
Шипуліна Т.М.
Суддя А.О. Рибченко