"29" вересня 2011 р. м. Київ К-26244/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого Конюшка К.В.
суддів: Гордійчук М.П.
Гончар Л.Я.
Сіроша М.В.
Харченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010 року
у справі № 2-а-36914/09/2070
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова,
Державної податкової адміністрації у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень та рішень
У березні 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, Державної податкової адміністрації у Харківській області (з урахуванням уточнених позовних вимог) про скасування податкових повідомлень-рішень №0001861700/0 від 12.11.2008 року та №0001861700/1 від 13.03.2009 року та рішень, прийнятих за результатами розгляду скарг №534/Т/25-014 від 15.01.2009 року та № 555/Т/25-203 від 03.03.2009 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2009 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2009 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 оскаржив його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказане судове рішення суду апеляційної інстанції з мотивів порушення названим судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач послався на її необґрунтованість і просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.07.2006 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено Акт № 2920/17-215/НОМЕР_1 від 31.10.2008 року (далі -Акт перевірки).
За даними Акта перевірки податковою інспекцією встановлено порушення приписів підпункту 8.1.1. пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22.05.2003 року №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: не нарахування, неутримання та несплата до бюджету податку з доходів фізичної особи ОСОБА_5 за період: жовтень 2007 року -липень 2008 року на загальну суму 3 236,14 грн.
На підставі Акта перевірки та за результатами процедури апеляційного оскарження контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001861700/1 від 15.01.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9 708,42 грн., у тому числі 3 236,14 грн. основного платежу та 6 472,28 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у період з 01.09.2006 року по 30.06.2008 позивач використовував працю 1 - 5 найманих працівників на підставі трудових договорів, які були зареєстровані у Центрі зайнятості Фрунзенського району м. Харкова.
За даними книги обліку заробітної плати фонд заробітної плати за вересень-грудень 2006 року склав 2 600,00 грн., січень -грудень 2007 року -18 108,32 грн., січень-червень 2008 року -16 445,00 грн. Середня заробітна плата за даними книги обліку заробітної плати складала: вересень-грудень 2006 року -433,00 грн., у 2007 році -503,00 грн., січень-червень 2008 року -1 313,58 грн. Податок з доходів фізичних осіб нараховувався та утримувався позивачем своєчасно.
Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків та сум, утриманих з них за формою № 1ДФ за 3 квартал 2006 року -2 квартал 2008 року надавались до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова своєчасно, розбіжностей з даними обліку та видачі заробітної плати позивача не встановлено.
Відповідно до заяв ОСОБА_5 від 11.08.2008 року та 23.10.2008 року, які було подано до податкового органу, він працював у позивача водієм та отримував заробітну плату більше ніж зазначено у книзі обліку заробітної плати та платіжних відомостях.
Як зазначено у Акті перевірки за період з жовтня 2007 року по липень 2008 року згідно з даними книги обліку заробітної плати сума нарахованого ОСОБА_5 доходу становить 5 595,73 грн., загальна сума утриманих та сплачених зборів до відповідних соціальних фондів становить 145,43 грн., утримано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 495,82 грн.
Згідно з поясненнями ОСОБА_5 сума його фактичного доходу, отриманого за період з жовтня 2007 року по липень 2008 року становить 25 025,00 грн., а сума утриманого податку з доходів фізичних осіб повинна складати 3 731,96 грн.
На підставі вказаних пояснень ОСОБА_5 податкова інспекція дійшла висновку про порушення позивачем приписів підпункту 8.1.1. пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22.05.2003 року №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб».
Статтею 29 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці»визначено, що при укладанні працівником трудового договору (контракту) власник або уповноважений ним орган доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Відповідно до умов трудового договору від 01.10.2007 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_5 останньому було встановлено заробітну плату в розмірі 500,00 грн. на місяць.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем у повному обсязі було виконано обов'язок щодо нарахування та виплати ОСОБА_5 заробітної плати за виконану роботу, що підтверджується даними платіжних відомостей за період з жовтня 2007 року по липень 2008 року.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.09.2008 року було визнано мирову угоду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по справі № 2-3878, провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зняття з реєстрації трудового договору - закрито.
Згідно з даними касового ордеру від 19.09.2008 року ОСОБА_5 було видано грошові кошти у розмірі 880,07 грн., у томі числі: заробітна плата за липень 2008 року -449,34 грн., допомога на відпустку -333,23 грн., індексація -97,50 грн.
Відповідно до письмової заяви ОСОБА_5 від 19.09.2008 року видану заробітну плату ним отримано в повному обсязі, претензій матеріального характеру до ОСОБА_4 він немає.
Також, Управлінням Пенсійного фонду у Фрунзенському районі м. Харкова було здійснено перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування, за наслідками якої складено Акт № 89 від 22.12.2008 року відповідно до даних якого відхилень нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не встановлено, порушень нарахування заробітної плати щодо встановленого мінімального розміру немає.
Колегія суддів зазначає про те, що згідно з пунктом 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327 за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.
У даному ж випадку податковим органом безпідставно на підставі пояснень ОСОБА_5 було визначено позивачу податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб без посилання на первинні документи, на підставі яких було вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку позивача.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позову в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0001861700/0 від 12.11.2008 року та №0001861700/1 від 13.03.2009 року.
Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо необхідності скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2009 року в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень №0001861700/0 від 12.11.2008 року та № 0001861700/1 від 13.03.2009 року.
Що стосується позовних вимог у частині скасування рішень, прийнятих за результатами розгляду скарг позивача №534/Т/25-014 від 15.01.2009 року та №555/Т/25-203 від 03.03.2009 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту першого частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Проте, вказані рішення контролюючого органу за наслідками розгляду скарг позивача не породжують для останнього правових наслідків та не спрямовані на регулювання тих чи інших відносин, не мають обов'язкового характеру для суб'єктів цих відносин, та, відповідно, не можуть бути предметом судового розгляду.
Згідно з пунктом першим частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку щодо наявності підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та закриття провадження у справі на підставі пункту першої частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України в частині позовних вимог щодо скасування рішень, прийнятих за результатами розгляду скарг позивача №534/Т/25-014 від 15.01.2009 року та №555/Т/25-203 від 03.03.2009 року.
Керуючись ст.ст. 157, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010 року у даній справі скасувати.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2009 року у частині позовних вимог щодо скасування рішень, прийнятих за результатами розгляду скарг № 534/Т/25-014 від 15.01.2009 року та № 555/Т/25-203 від 03.03.2009 року скасувати. Провадження у справі в цій частині закрити.
В решті постанову суду першої інстанції залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 -2391 КАС України.