"29" вересня 2011 р. м. Київ К-22503/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого Конюшка К.В.
суддів: Гордійчук М.П.
Гончар Л.Я.
Сіроша М.В.
Харченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційної скарги Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.12.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2010 року
у справі № 2а-16733/09/0570 (2а-16733/090570)
за позовом ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області
про скасування податкового повідомлення-рішення
У жовтні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005351700/0 від 13.07.2007 року.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.12.2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2010 року, позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Володарському районі Донецької області оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові рішення з мотивів порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.02.2006 року успадкувала від чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_2», загальною площею 7,8 умовних кадастрових га. Вказане майно належало померлому на підставі сертифікату ДН № 0178819, виданого Володарською райдержадміністрацією 05.06.1994 року № 194.
У березні 2007 року ОСОБА_4 подано до податкового органу декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2006 року, в якій вона зазначила вартість успадкованого земельного сертифікату.
Податковим органом 13.07.2007 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005351700/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 12 410,69 грн.
Згідно з підпунктом «в»13.2.1 пункту 13.2 статті 13 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі - Закон України від 22.05.2003 року № 889-IV) оподаткуванню за ставкою, визначеною в пункті 7.1 цього Закону підлягає вартість власності, визначеної у підпункті "в" пункту 13.1 цієї статті, яка успадковується членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.
Пунктом «в»13.1 статті 13 вказаного Закону визначено, що об'єктом власності може бути об'єкт комерційної власності, цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею.
Відповідно до пункту 17 Розділу X Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікат на право на земельну частку (пай) не є цінним папером в розумінні статей 1, 3 Закону України від 18.06.1991 року № 1201-ХІІ «Про цінні папери і фондову біржу».
Згідно зі статтею 167 Господарського кодексу України, корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Таким чином, корпоративне право включає в себе відносини, які виникають між акціонером, учасником господарської організації і самою корпорацією, а також між самими учасниками чи акціонерами з приводу реалізації їх прав власності на акції чи права власності на частку в статутному фонді корпорації.
Оскільки, право власності на земельну частку (пай) та право власності на майновий пай не визначає прав власника цих паїв у статутному фонді господарської організації та не встановлює його прав на участь в управлінні підприємством та отриманні частки прибутку, то таке право не може бути віднесено до корпоративних прав.
Пунктом 14 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено заборону до 1 січня 2007 року щодо внесення права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств.
Отже, право на земельну частку (пай) не відноситься до корпоративних прав.
За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.12.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 -2391 КАС України.