01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
25.10.2011 № 01/2218
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
за участю секретаря Карпюк О.С.
представників:
від заявника - не з'явився,
від боржника - не з'явився,
від ліквідатора - не з'явився,
від ПАТ “УкрСиббанк” - ОСОБА_1 (дов. від 04.01.2011),
розглянувши
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”
на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.08.2011
у справі № 01/2218 (суддя Чевгуз О.В.)
за заявою ОСОБА_2
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про банкрутство
Ухвалою від 08.11.2010 порушено провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.
Постановою Господарського суду Черкаської області від 18.11.2010 визнано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Новосельцева В.П.
20.06.2011 ліквідатор звернувся до господарського суду із заявою про звільнення з-під арештів та заборон всього нерухомого та рухомого майна, що належить банкруту.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2011 у справі № 01/2218 задоволено клопотання ліквідатора про звільнення з-під арешту та заборон всього нерухомого та рухомого майна, що належить банкруту.
Не погоджуючись із ухвалою суду Публічне акціонерне товариство “УкрСиббанк” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.08.2011 у справі № 01/2218, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання ліквідатора про звільнення з-під арешту та заборон всього нерухомого та рухомого майна, що належить банкруту.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”.
Ухвалою від 18.10.2011 розгляд справи було відкладено за клопотанням ліквідатора відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону про банкрутство одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.
Частиною 7 статті 48 Закону про банкрутство встановлено, постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.
У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.
Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.
Згідно ст. 26 усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Особливості задоволення вимог кредиторів громадянина-підприємця, визнаного банкрутом встановлені статтею 49 Закону про банкрутство.
Вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості:
у першу чергу задовольняються вимоги громадян, перед якими громадянин-підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних періодичних платежів, а також вимоги щодо стягнення аліментів;
у другу чергу проводяться розрахунки щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), і щодо виплати авторської винагороди, а також задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна громадянина-підприємця;
у четверту чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
у п'яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами.
Таким чином, законодавством про банкрутство передбачено особливий порядок задоволення кредиторських вимог, заявлених до фізичної особи-підприємця, визнаного банкрутом, в тому числі і забезпечених заставою.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що звільнення з-під арешту та заборон майна банкрута - фізичної особи-підприємця не порушує будь-яких охоронюваних законом інтересів кредиторів, в тому числі і заставних, а спрямоване на належне задоволення вимог усіх кредиторів за рахунок майна боржника в процедурі ліквідації в межах провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Скаржником не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 16.08.2011 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 - 106 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.08.2011 у справі № 01/2218 - без змін.
Матеріали справи № 01/2218 повернути Господарському суду Черкаської області.
Головуючий суддя
Судді