01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2011 № 16/167
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю
від відповідача: ОСОБА_2- за довіреністю
від третіх осіб: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Центренерго” на рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2011 року (підписано 31.08.2011р.)
по справі № 16/167 (головуючий суддя Ярмак О.М., судді - Кирилюк Т.Ю., Ломака В.С.)
за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-західна залізниця”
до Публічного акціонерного товариства „Центренерго”
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. ДП „Вугілля України”;
2. ДП „Луганськвугілля” ЗАТ „Янівське”;
3. ДП „Макіїввугілля ТОВ ДЗК;
4. ДП „Сніжне антрацит” ТОВ ДЗК;
5. ДП „Торезантрацит” ТОВ ДЗК;
6. ПАТ „Шахтоуправління” „Донбас”;
7. ДП „Шахтарськантрацит” ТОВ ДЗК;
8. ДП Антрацит ЦЗВ Нагольчанська;
9. ПП „Торгово-виробнича компанія”;
10. ТОВ ПГТ „Технопромальянс”;
11. ТОВ „Шахта” „Садова”;
12. ТОВ „ДЗВ „Торезька”;
13. ПП „Углесорт”;
14. ЗАТ ДЗК „Краснолучська”
про стягнення боргу 437 831,04 грн.,
Державне територіально-галузеве об'єднання „Південно-західна залізниця” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства „Центренерго” про стягнення з відповідача 437 831,04 грн. боргу згідно договору №2036103 від 18.05.2010р., з яких: 424 406,40 грн. боргу за зберігання вантажу у вагонах, 13424,64 грн. штрафу за не очищення та вантажні роботи за накопичувальними картками у період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.08.2011р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Центренерго” на користь Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-західна залізниця” 424 406,40 грн. боргу, 4378,31 грн. - витрат по сплаті державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство „Центренерго” звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2011р. по справі № 16/167 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2011р. прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник зазначає, що його вина в затримці вагонів, збір за зберігання вантажів в яких просить стягнути позивач, відсутня, оскільки вугілля за договорами поставки на адресу Трипільської ТЕС поставлялось у змерзлому стані, у зв'язку з невжиттям вантажовідправниками профілактичних заходів від змерзання вантажів.
На підставі апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Центренерго” на рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2011 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 15.09.2011р. порушено апеляційне провадження.
Державним територіально-галузевим об'єднанням „Південно-західна залізниця” подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2011 року у справі № 16/167 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Судова колегія вважає, що неявка представників третіх осіб не перешкоджає апеляційному перегляду рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2011р.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 травня 2010р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням „Південно-західна залізниця” (залізниця) та Публічним акціонерним товариством „Центренерго” (вантажовласник) був укладений договір №2036103 на організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за ці послуги.
Пунктом 2.2.2 договору встановлено обов'язок залізниці приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження/вивантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.
Згідно пункту 2.4.1. договору вантажовласник зобов'язаний пред'являти Залізниці у визначений термін місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження / вивантаження вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу.
Колегія суддів повністю погоджується з правовою позицією суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення 424 406,40 грн. боргу за зберігання вантажу виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, як договори та інші правочини, так і те, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Стаття 908 ЦК України, яка кореспондується із статтею 307 ГК України, встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного ними договору, а й на підставі норм, установлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини у певних випадках, зокрема, Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 N 457, з подальшими змінами та доповненнями, Правилами перевезення вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 N 644 (з подальшими змінами і доповненнями), Правилами перевезення наливних вантажів (частина друга Правил перевезень вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 18.04.2003 N 299); Правилами реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Мінтрансзв'язку України від 28.09.2004 N 856; Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, який затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 за № 317 «Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги»та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 340/16356 (далі Збірник тарифів), та іншими нормативними документами, затвердженими Мінтрансом (Мінтрансзв'язку) України у встановленому порядку.
Стаття 46 Статуту залізниць встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно п.8 Правил зберігання вантажів затверджених наказом Мінтрансу, від 21.11.2000, № 644 (зі змінами та доповненнями) збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.
Підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання, в тому числі при затримці вагонів (контейнерів) на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами, відповідно до Правил складання актів, Правил користування вагонами і контейнерами.
Збірником тарифів встановлено розміри зборів за зберігання вантажів; таким чином, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.
Згідно пп. 2.1. п. 2 розділу ІІІ Збірника тарифів, термін безоплатного зберігання обчислюється згідно з відповідними Правилами. Після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі:4,0 грн. за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах (у тому числі у контейнерах).
Як встановлено судом першої інстанції відповідно до Правил видачі вантажів, відповідач був повідомлений належним чином про прибуття на його адресу вантажів в лютому 2011 року у встановлений на станції спосіб. Даний факт підтверджується підписами уповноважених представників відповідача (вантажоодержувача) в книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження та вивантаження станції Трипілля - Дніпровське (форма ГУ -2) та книзі видачі документів, копії яких за відповідний період долучені до матеріалів справи.
Затримка вагонів на станції призначення та на підходах до неї через неподання їх під вивантаження з вини відповідача, оформлена залізницею актами загальної форми та відображена в накопичувальних картках ( залучені до матеріалів справи).
Згідно пункту 3.3 договору № 2036103 залізниця відображає відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами (контейнерами), штрафи, пеню) в особовому рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток , відомостей плати за користування вагонами.
В накопичувальних картках №№22020230 ,14020190, 22020231, 28020268, 07020156 відображена сума додаткових послуг пов'язаних затримкою вагонів на станціях Нижньодніпровський вузол, Знаменка. Вказаний факт підтверджено актами загальної форми, які складені на станціях Нижньодніпровський вузол, Знаменка про перевантаження вантажу у вагонах.
Згідно з пунктом 3 ст. 62 Статуту залізниць України остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.
В накопичувальних картках №№24020253, 22020228, 22020232, 23020234, 23020237, 23020244, 24020252, 25020256, 27020262, 27020267, 28020269, 28020274, 28020275, 26020261, 28020278 відображена сума збору за зберігання вантажів при перевезенні пов'язаних з затримкою вивантаження з вини вантажоотримувача на станціях Трипілля-Дніпровське та Кагарлик. Вказані обставини зафіксовані актами загальної форми (ГУ-23) станцій Кагарлик та Трипілля-Дніпровське.
Згідно положення п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: при затримці - з моменту затримки.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за лютий місяць 2011 року за зберігання вантажу у вагонах складає 424 406,40 грн.
Доводи скаржника щодо відсутності його вини в затримці вивантаження вантажу та його твердження, що вантаж поставлявся йому в змерзлому стані в зв'язку з невжиттям відправниками профілактичних заходів, не приймаються судовою колегією до уваги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 27 Статуту залізниць України під час перевезення вантажів, які змерзаються і здуваються, відправник зобов'язаний вжити відповідних профілактичних заходів. Залізниця може відмовити в перевезенні у разі невжиття відправником зазначених заходів. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник.
Згідно п. 9 Правил перевезення вантажів, які змерзаються відправник зобов'язаний зазначити в накладній у графі "Заяви та відмітки відправника" про відсотки вологості вантажу та про застосовані заходи від змерзання, наприклад: "Вантаж переморожено", "Пересипано вапном у кількості _____ %", "Пошарове перекладання в кількості ____ %", "Обмаслено в кількості _____" і т. ін. Унесення у накладну даних про вологість при навантаженні землі, глини, піску та гравію не обов'язкове. Відправник зобов'язаний у верхній частині накладної зазначити штемпелем "Вантаж, що змерзається".
Відповідно до п. 10 Правил перевезення вантажів, які змерзаються у період року, зазначений у пункті 12 цих Правил, залізниця не приймає до перевезення вантажі, які змерзаються, без застосування профілактичних засобів від змерзання.
Згідно п. 11 вказаних Правил станція відмовляє у прийманні до перевезення вантажу, якщо в накладній не вказано про застосовані заходи від змерзання, а також якщо з вантажу виділяється волога в кількості, яка може призвести до обмерзання гальмівних частин вагона.
В залізничних накладних, копії яких долучені до матеріалів, в графі 1 «заяви і відмітки відправника»наявна інформації про вжиття відправниками заходів проти змерзання вантажів, відповідно до п. 9 Правил перевезення вантажів, які змерзаються.
Твердження відповідача щодо відсутності чи недостатності застосування вантажовідправниками заходів проти змерзання, на думку судової колегії, є суб'єктивними та необґрунтованими.
Тому підстав для відмови в прийнятті вантажу до перевезення згідно ст. 27 Статуту та п.п. 10, 11 Правил у залізниці не було.
Відповідно до п. 13 Правил у разі прибуття вантажів у змерзлому стані одержувач складає акт загальної форми за участю представника станції. В акті засвідчується факт прибуття вантажу в змерзлому стані, указуються заходи, ужиті одержувачем для вивантаження вагонів, а також час, затрачений на розморожування та вивантаження. На підставі цього акта одержувач вирішує з відправником питання про відшкодування додаткових витрат на розморожування та вивантаження, пов'язаних із недостатністю застосованих профілактичних заходів.
Умови п. 15 Правил перевезення вантажів, які змерзаються, передбачають, що у зв'язку з тим, що застосування засобів профілактики не гарантує повного збереження сипучості вантажів, особливо при тривалих перевезеннях в умовах сильних морозів, а також при мінливих метеорологічних умовах та в перехідні періоди року, одержувачі повинні забезпечувати пункти вивантаження таких вантажів засобами розігріву чи механічного подрібнення для поновлення сипучості вантажів, що змерзлися. Для розігріву використовуються "тепляки" та інші обігрівальні пристрої. Для механічного подрібнення застосовуються бурофрезерні, віброударні установки різних типів, установки екскаваторного типу.
Таким чином, враховуючи тривале перевезення в період лютого місяця, навіть при всіх необхідних засобах профілактики вжитих вантажовідправником при відправленні вугілля, досить вірогідний відсоток змерзання на шляху прямування вугілля.
Відповідачем надані односторонні акти про застосування заходів для вивантаження та відновлення сипучості вантажів, але вони не доводять вини залізниці в затримці вагонів під вивантаженням.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що затримка вагонів під вивантаженням та шляху перевезення відбулося з причин, які не залежали від залізниці.
Статтею 125 Статуту визначено, що після прибуття вантажу на станцію призначення всю відповідальність перед залізницею несе одержувач.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 424 406,40 грн. за зберігання вантажу є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Як вбачається з позовної заяви позивачем відповідно до ст. 123 Статуту залізниць України нарахований штраф за накопичувальними картками в сумі 13424,64 грн. за неочищення вагонів.
Накопичувальні картки № № 04020139, 02020124, 07020159, 09020165, 11020174, 15020194, 16020201, 18020205, 18020208, 18020210, 21020225, 23020236, 23020243, в яких відображена сума штрафу за неочищення вагонів, підписані представником відповідача без заперечень.
Відповідачем вказана сума штрафу визнана в процесі розгляду справи, а саме: листом від 23.05.2011р. № 13-3170 щодо оплати боргу по накопичувальним карткам, відповідач звернувся до позивача та просив зарахувати суму, яка була перерахована позивачу в січні 2011 року в сумі 56000 грн. платіжними дорученнями 281 та 282 за переадресацію вагонів з вугіллям зарахувати в погашення як оплату боргу по накопичувальним карткам, серед яких зазначені накопичувальні картки № № 04020139, 02020124, 07020159, 09020165, 11020174, 15020194, 16020201, 18020205, 18020208, 18020210, 21020225, 23020236, 23020243.
Вказаний лист отриманий позивачем 31.05.2011 вх . № 2380.
З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у справі в частині стягнення грошових коштів у розмірі 13424,64грн. за неочищення вагонів, на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовані обставини справи, їм дана належна правова оцінка, тому підстави для скасування рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2011р. відсутні. Проте, резолютивна частина рішення має бути змінена, оскільки не містить висновку суду про припинення провадження у справі в частині стягнення 13424,64 грн.
Керуючись ст.ст. 49, 80, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Центренерго” на рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2011 року у справі № 16/167 залишити без задоволення.
2. Резолютивну частині рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2011 року у справі № 16/167 викласти в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Центренерго” (03151, м Київ, вул.Народного ополчення,1, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-західна залізниця” (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) 424 406,40 грн. боргу, 4 378,31 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення 13424,64 грн. провадження у справі припинити».
3. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
4. Матеріали справи № 16/167 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді