01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.10.2011 № 14/37
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників сторін:
від позивача 1: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 220/48/9 від
10.01.2011;
від позивача 2: ОСОБА_2 - представник за довіреністю б/н від 28.02.2011;
від відповідача: не з'явився;
від прокуратури: Шекшеєва В.С. - посвідчення № 823 від 03.02.2011;
Розглянувши апеляційну скаргу Заступника військового прокурора
Центрального регіону України
на рішення господарського суду Чернігівської області від 24.06.2011
у справі № 14/37 (Книш Н.Ю.)
за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону
України в інтересах
1.Міністерства оборони України
2.Товариства з обмеженою відповідальністю „Пайрокул-
Україна”
до Державного підприємства "Прилуцький завод
протипожежного і спеціального машинобудування
"Пожспецмаш"
про розірвання договору від 07.09.04р. №29 та стягнення
2379816,69 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі № 13/37 позовні вимоги задоволено частково. Розірвано договір № 29 від 07.09.2004р. укладений між Державним підприємством „Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування „Пожспецмаш” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Пайрокул-Україна”. Стягнуто з Державного підприємства „Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування „Пожспецмаш” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Пайрокул-Україна” перерахованих коштів 790000грн.00коп. Стягнуто з Державного підприємства „Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування „Пожспецмаш” в доход державного бюджету м. Чернігова 7985 грн. 00 коп. державного мита. Стягнуто з Державного підприємства „Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування „Пожспецмаш” в доход державного бюджету 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Рішення Господарського суду Чернігівської області ґрунтується на тому, що відповідач не виконав зобов'язання щодо виготовлення, поставки продукції «модуль АЦ-40(130)-137А, без ПТВ, з вузлами і деталями для монтажу» у встановлений договором 20-денний термін, тому для нього настають негативні правові наслідки. Оскільки, підрядні роботи, як зазначає суд, не були виконані позивачем у встановлений договором строк, відповідач позбавився права користування готовою продукцією з 28.08.07 р., тобто позбавився того, на що розраховував при укладенні договору №29 від 07.09.04р., а тому позовні вимоги про розірвання договору від 07.09.04р., який був укладений між Державним підприємством „Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування „Пожспецмаш” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Пайрокул-Україна” є правомірними.
Місцевий господарський суд зазначає й про те, що з урахуванням того, що на даний час шасі автомобіля ЗІЛ-131, які були поставлені позивачем-2 відповідачу для виконання умов договору № 29 від 07.09.04 р., повернуті Міністерству оборони України при примусовому виконанні рішення господарського суду м. Києва від 30.08.06р. по справі № 26/249, укладений між позивачем-2 та відповідачем договір № 29 від 07.09.04 р. підлягає розірванню в судовому порядку, а тому у відповідача відсутня можливість виконати умови договору № 29 від 07.09.04р. та відсутні підстави для утримання відповідачем перерахованої позивачем суми у розмірі 790 000,00грн. (1050000,00грн.- 260000,00грн.).
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Заступник військового прокурора Центрального регіону України зазначає про те, що ТОВ "Пайрокул-Україна" та ДП "Пожспецмаш" знаходились у договірних відносинах, як боржник і кредитор, так як уклали договір з попередньою оплатою товару. Умовами договору передбачено стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання. Свої зобов'язання за цим договором ТОВ "Пайрокул-Україна" виконав та здійснив попередню оплату у розмірах та у строки, передбачені договором. Відповідач свої зобов'язання за цим договором не виконав, внаслідок чого право ТОВ "Пайрокул-Україна" на отримання автомобілів чи повернення сплачених за них грошових коштів, як попередню оплату, відповідачем порушено.
В судове засідання апеляційного господарського суду 19.10.2011р. не з'явився представник відповідача.
Враховуючи те, що всі учасники судового процесу повідомлені належним чином про дату та час судового засідання, явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, судова колегія вважає можливим розгляд справи за відсутності учасників судового процесу, які не з'явилися.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу колегія встановила наступне.
Між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пайрокул-Україна» (виконавець) 16.09.2004 р. укладено державний контракт № 229/5/3/127-116 з оборонного замовлення на обладнання машин на базі шасі ЗІЛ 131 пожежним устаткуванням (АЦ-40) (для організації надійного утримання і зберігання озброєння, ракет і боєприпасів), згідно п.1.1 якого виконавець зобов'язується виготовити та поставити на шасі ЗІЛ-131 Міністерства оборони України пожежне обладнання для організації надійного утримання і зберігання озброєння, ракет і боєприпасів у військових частинах Збройних Сил України, а замовник зобов'язується забезпечити приймання і оплату продукції в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно специфікації. Найменування продукції -обладнання машин на базі шасі ЗІЛ 131 пожежним устаткуванням (АЦ-40), у кількості 20шт. Вартість продукції без ПДВ -1 750 000,00грн., ПДВ- 350 000,00грн., загальна вартість продукції з ПДВ -2 100 000,00грн.
До зазначеного контракту підписані Додаток № 1 до контракту - Рознарядка на відвантаження обладнання пожежним устаткуванням машин на базі шасі ЗІЛ 131 (АЦ-40), Додаток № 2 до державного контракту -Календарний план постачання продукції, Додаток № 3 до контракту -Автоцистерна пожежна типу АЦ-40(131137А) Технічні характеристики згідно ДСТУ 3286-95, Додаткова угода № 1 від 03.12.04р. до державного контракту, Додаткова угода № 2 від 30.12.04р. до державного контракту, Додаток № 1 та Додаток № 2 до додаткової угоди № 2 від 30.12.04р. -Календарний план виконання робіт.
Рішенням господарського суд м. Києва від 30.08.2006 року по справі № 26/249 за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пайрокул-Україна”, третя особа: ДП „Прилуцький завод протипожежного спеціального машинобудування „Пожспецмаш” про розірвання контракту № 229/5/3/127-116 від 16.09.2004 року та повернення перерахованих коштів в сумі 2 100 000,00 грн. та 20 шасі автомобілів ЗІЛ-131, яке набрало законної сили, було розірвано контракт № 229/5/3/127-116 від 16.09.2004 року, укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю „Пайрокул-Україна” та зобов'язано ТОВ „Пайрокул-Україна” повернути Міністерству оборони України грошові кошти в сумі 2 100 000 грн. та 20 шасі автомобілів ЗІЛ-131. Таким чином, зобов'язання сторін по контракту № 229/5/3/127-116 від 16.09.2004 р. припинені та виникли наслідки, передбачені ст.653 Цивільного кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що 10.01.07р. господарським судом м.Києва видано наказ № 26/249 про примусове виконання рішення суду від 30.08.06 р., яке набрало законної сили 01.11.06 р.
07.09.2004р. між Державним підприємством „Прилуцький завод протипожежного спеціального машинобудування „Пожспецмаш” (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Пайрокул-Україна” (покупець) укладено договір № 29.
07.09.2004р. між позивачем-2 та відповідачем підписано Додаткову угоду № 1 до договору № 29 від 07.09.2004р., в якій сторони домовилися, що у зв'язку з не поставкою покупцем (позивачем-2 по справі) шасі ЗІЛ-131 в кількості 20 шт., викласти розділ 1 договору в такій редакції: п.1.1 Виконавець виготовляє і поставляє, а покупець оплачує на умовах договору наступну продукцію „модуль АЦ-40(130)-137А, без ПТВ, з вузлами і деталями для монтажу, у кількості 20 шт, по ціні з ПДВ - 42410,08 грн., на суму з ПДВ - 848201,60 грн.”; пункт 1.2 Після поставки покупцем вищеназваних шасі, виконавець проводить їх переобладнання автомобіля в автоцистерну пожежну АЦ 40(131137А) в заводській комплектації, згідно додатку 1, за виключенням обладнання, вказаного у додатку № 2, і доукомплектовує автомобілі пожежно-технічним обладнанням, яке надане покупцем. Асортимент обладнання і кількість, яке поставляється покупцем, вказується в додатку № 2. Додатки № 1 і № 2 є невід'ємними частинами договору.
У вказаній вище додатковій угоді № 1 від 07.09.04р. сторони також виклали розділ 2 договору в новій редакції та встановили, що згідно п.2.1 сума договору складає 1060252 грн. з ПДВ із наступного розрахунку: 2.1.1. - 848201,60 грн. з урахуванням ПДВ -вартість робіт, передбачених п.1.1 договору; 2.1.2 - 212050,40 грн. з урахуванням з ПДВ -вартість робіт передбачених п.1.2 договору. Згідно п.2.2 договору розрахунки проводяться покупцем у два етапи: 1 -шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця передплати в сумі, передбаченої п.2.1.1 договору; 2 -після отримання від виконавця повідомлення про завершення робіт передбачених п.1.2 договору, покупець на протязі 3-х днів перераховує залишкову суму вартості договору.
Як свідчать матеріали справи, позивач-2 і відповідач 07.09.2004р. підписали додаток № 1 до договору, в якому наведено технічні характеристики автоцистерни пожежної типу АЦ(131137А), а 31.12.2004 р. підписали додаток № 2 до договору, в якому наведено перелік додаткового обладнання, яке повинно бути поставлене покупцем (ТОВ „Пайрокул-Україна”).
У п.8.3 договору № 29 від 07.09.04р. сторони встановили, що договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2004р. У випадку, якщо на момент закінчення строку дії договору у сторін залишаються не виконані зобов'язання і нереалізовані права, які випливають з договору, дія договору по відношенню таких зобов'язань автоматично продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань і реалізації всіх прав.
31.12.2004 р. позивач-2 та відповідач уклали додаткову угоду № 2 до договору, в якій вирішили строк договору № 29 продовжити до 31.12.2005 р. У випадку, якщо на момент закінчення строку дії договору у сторін залишаються не виконані зобов'язання і нереалізовані права, які випливають з договору, дія договору по відношенню таких зобов'язань автоматично продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань і реалізації всіх прав.
На виконання умов договору № 29 від 07.09.04р. позивач-2 перерахував відповідачу 1050000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 74 від 13.12.04р. на суму 358000,00грн., № 1239 від 19.10.04 р. на суму 560000,00 грн. № 3 від 27.10.04р. на суму 132000,00 грн., та не заперечується відповідачем.
15.11.2004р. між ДП „Пожспецмаш” (зберігач) та ТОВ „Пайрокул-Україна” (поклажодавець) укладено договір зберігання, за умовами якого зберігач зобов'язується прийняти і зберігати товар, вказаний в додатку № 1 до даного договору, який переданий йому поклажодавцем і повернути його у схоронності за вимогою поклажодавця.
ДП „Пожспецмаш” та ТОВ „Пайрокул-Україна” підписали Додаток №1 до договору від 15.11.04р., в якому визначили перелік майна, яке передається поклажодавцем на зберігання.
18.11.2004р. ДП „Пожспецмаш” та ТОВ „Пайрокул-Україна” підписали акти приймання-передачі товару на відповідальне зберігання до договору №29 від 07.09.04р. на суму 203 988,00 грн., на суму 12 960,00 грн., на суму 61000,00 грн., на суму 60 292,00 грн., на суму 99 288,00 грн., на суму 342000,00 грн., на суму 235 980,00 грн.
Відповідно до двохстороннього акту приймання-передачі № 1 від 06.08.07р. ТОВ „Пайрокул-Україна” (покупець) передав давальницьку сировину згідно договору №29 від 07.09.04р. для виготовлення автоцистерни пожежної АЦ 40(131137А), а відповідач (виробник) прийняв шасі автомобіля ЗІЛ -131 у кількості 20 шт., а саме № М 0935500, № М 0921435, № М 0926811, № М 09226394, № М 0926403, № М 0922279, № L 0906793, № М 0920123, № L 0919942, № М 0927609, № М 0936049, № М 0920086, № М 0932062, № М 0920494, № L 0907629, № М 0932045, № L 0916673, № М 0921127, № L 0919580, № М 0935979.
Як свідчать матеріали справи, 06.06.2005р. позивач-2 та відповідач підписали додаткову угоду № 3 до договору, в якій виклали п.3.1 в такій редакції: поставка готової продукції проводиться виконавцем на умовах EXW Прилуцьке ДП „Пожспецмаш” (Інкотермс 2000 р), після передачі шасі ЗІЛ-131А, на протязі 20 календарних днів.
Таким чином, відповідач на виконання умов договору № 29 від 07.09.04р. зобов'язаний поставити готову продукцію позивачу-2 протягом 20 календарних днів після передачі шасі ЗІЛ-131, яка відбулася по акту приймання-передачі № 1 від 06.08.07р., тобто до 27.08.2007 р.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до положень ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору № 29 від 07.09.04р., відповідач передав позивачу-2 (ТОВ „Пайрокул-Україна”) дві автоцистерни пожежні АЦ-40 (131)137А на давальницькому шасі № 0921127 та № 0935979 на загальну суму 260000,00 грн. згідно накладної № 5/512 від 25.10.07р. по довіреності ЯЛГ№ 499650 від 25.10.07р., які в свою чергу прийняті позивачем-2 без заперечень, в тому числі і стосовно вартості.
Місцевим господарським судом встановлено, що в обумовлений у договорі строк (20 календарних днів) відповідач не здійснив поставку готової продукції на умовах визначених у п.3.1. договору, і такі дії не були вчинені і на день прийняття судового рішення.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Таким чином, відповідач не виконав зобов'язання щодо виготовлення, поставки продукції „модуль АЦ-40(130)-137А, без ПТВ, з вузлами і деталями для монтажу” у встановлений договором 20-денний термін, тому для нього настають негативні правові наслідки.
В силу частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, а істотним є таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно ч.1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт прострочки виконання по договору №29 від 07.09.04р. зобов'язання перед позивачем-2 щодо виготовлення, поставки продукції „модуль АЦ-40(130)-137А, без ПТВ, з вузлами і деталями для монтажу” відповідачем не спростований.
14.04.10р. позивач-2 звертався до відповідача з пропозицією розірвати договір № 29 від 07.09.04р., повернути ТОВ „Пайрокул-Україна” 18 одиниць шасі ЗІЛ 131, грошові кошти сплачені в якості передоплати, збитки заподіяні товариству невиконанням умов договору №29. Зазначені пропозиції позивача-2 залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Судова колегія вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що оскільки, підрядні роботи не були виконані відповідачем у встановлений договором строк, позивач позбавився права користування готовою продукцією з 28.08.07р., позбавився того, на що розраховував при укладенні договору № 29 від 07.09.04р., а тому позовні вимоги про розірвання договору від 07.09.04р., який був укладений між Державним підприємством „Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування „Пожспецмаш” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Пайрокул-Україна” є правомірними.
Відповідно до Акту державного виконавця від 14.03.11р. при примусовому виконанні наказу господарського суду м. Києва № 26/249 встановлено, що директор ДП „Пожспецмаш” передав, а представник Міністерства оборони України прийняв шасі автомобіля ЗІЛ-131, а саме № шасі М 0921435, М 0932062, М 0920494, М 0932045, L0916673, L 0919580, М 09226394, L 0906793. Актом державного виконавця від 15.03.11р. при примусовому виконанні наказу № 26/249 встановлено, що директор ДП „Пожспецмаш” передав, а представник Міністерства оборони України прийняв шасі автомобіля ЗІЛ-131, а саме № шасі М 0935500, М 0926811, М 0926403, М 0922279, М 0920123, L 0919942, М 0927609, М 0936049, М 0920086, L 0907629.
Постановою про закінчення виконавчого провадження від 16.03.11р. головний державний виконавець ВДВС Прилуцького міськрайонного управління юстиції постановив: закінчити виконавче провадження з примусового виконання наказу № 26/249 від 10.01.07 р. (який 15.11.07р. на підставі ст.20 та п.10 ст.37 Закону України „Про виконавче провадження” надійшов до відділу у зв'язку з находженням на території Прилуцького району майна боржника, що підлягає передачі стягувачу -18 шасі автомобіля ЗІЛ-131) про зобов'язання ТОВ „Пайрокул-Україна” повернути Міністерству оборони України грошові кошти в сумі 2100000 грн. та 20 шасі автомобіля ЗІЛ-131 на підставі того, що 14.03.11 р. та 15.03.11 р. майно, а саме 18 шасі автомобіля ЗІЛ-131, передані представнику стягувача.
Із змісту вищевказаних Актів державного виконавця від 14.03.11 р. та від 15.03.11 р. вбачається, що Міністерству оброни України передані 18 шасі автомобіля ЗІЛ-131, які за номерами ідентичні номерам шасі автомобіля ЗІЛ-131 передані позивачем-2 (ТОВ „Пайрокул-Україна”) по акту приймання-передачі №1 від 06.08.07р. відповідачу на виконання умов договору № 29 від 07.09.04 р.
Враховуючи, що на даний час шасі автомобіля ЗІЛ-131, які були поставлені позивачем-2 відповідачу для виконання умов договору № 29 від 07.09.04р., повернуті Міністерству оборони України при примусовому виконанні рішення господарського суду м. Києва від 30.08.06р. по справі № 26/249, укладений між позивачем-2 та відповідачем договір № 29 від 07.09.04р. підлягає розірванню в судовому порядку, а тому місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про те, що у відповідача відсутня можливість виконати умови договору № 29 від 07.09.04р. та відсутні підстави для утримання відповідачем перерахованої позивачем суми у розмірі 790 000,00 грн.
Частиною 5 статті 653 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки зміни або розірвання договору, а саме: якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.
За таких обставин, перераховані кошти у сумі 790 000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю „Пайрокул-Україна”.
Позивач також просив стягнути з відповідача 85 092,65 грн. три проценти річних, 451 125,43 грн. інфляції за період з 01.09.07 р. по 31.07.10 р.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія також погоджується з висновком місцевого господарського суду й про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 85 092,65 грн. 3% річних та 451125,43 грн. інфляційних за період з 01.09.07 р. по 31.07.10 р. задоволенню не підлягають, оскільки згідно ст.625 Цивільного кодексу України три проценти річних та інфляційні нараховуються за прострочку виконання боржником грошового зобов'язання, а відповідач згідно п.1.1 укладеного договору № 29 від 07.09.04р. був зобов'язаний виконати підрядні роботи по виготовленню та поставці продукції „модуль АЦ-40(130)-137А, без ПТВ, з вузлами і деталями для монтажу” у кількості 20 одиниць.
Відповідно до ч.1 ст. 216, ч.2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Згідно частини 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
За умовами п.5.1. договору № 29 від 07.09.04р. за прострочення поставки продукції виконавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% вартості недопоставленої чи поставленої з запізненням продукції за кожний день прострочки.
Позивач просить стягнути з відповідача 899 623,81 грн. пені за прострочку передачі товару за період з 01.09.07р. по 30.08.10р., яка розрахована виходячи з суми договору, що суперечить п.5.1 договору. Як вірно зазначає місцевий господарський суд вартість робіт не є тотожним вартості продукції.
Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені є необґрунтовані і задоволенню не підлягають, а відповідно не підлягає застосуванню позовна давність до вимоги про стягнення пені за завою відповідача про застосування строку позовної давності до стягнення пені.
Доводи прокурора в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.
За таких обставин, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського не підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст.ст.101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу Заступника Військового прокурора Центрального регіону України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2011р. залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2011р. у справі №14/37 залишити без змін.
3. Матеріали справи №14/37 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді
01.11.11 (відправлено)